У перехідний період ризик виникнення гіпокальціємії у молочних корів значно підвищується, що є наслідком швидкого наростання лактації, зміни метаболізму і підвищеної уразливості до післяотельних захворювань. Водночас дефіцит кальцію в крові — прямий шлях до кетозу, зміщення сичуга, затримання посліду, метриту, маститу й зниження репродуктивних показників.
Згідно з результатами досліджень (Reinhardt et al., 2011), за порогу <2,0 mmol/L випадки субклінічної гіпокальціємії становила 25% у первісток і 41–54% — у корів після другої лактації. Інші дослідження (Venjakob et al., 2017) показали: за порогу 2,0 mmol/L кількість випадків субклінічної гіпокальціємії збільшилася з 5,7% у першій лактації до близько 60% у корів, які мали чотири та більше лактацій у деяких групах.
Вплив на здоров’я корів
Гіпокальціємія підвищує ризик низки репродуктивних ускладнень, що прямо впливають на племінну ефективність стада (сервіс-період, кількість осіменінь, збільшення випадків вибраковування). Так, дослідження доводять: у корів із субклінічною гіпокальціємією, виміряною через 24–48 год після отелення, ризик розвитку зміщення сичуга більший у 3,7 раза, кетозу — в 5,5, затримка посліду — в 3,4, метриту — в 4,3 раза, ніж у нормокальцемічних корів. Ці ускладнення є причиною зниження репродуктивності та подовження сервіс-періоду. Згідно з дослідженнями, у корів із гіпокальціємією затримання посліду було вищим у 3,2 раза, а сервіс-періоду був довшим від кількох днів до ~14–20 днів, залежно від ступеня ускладнень і супутніх захворювань.
Гіпокальціємія значно підвищує ризик розвитку маститу в корів, послаблюючи імунну відповідь організму та погіршуючи тонус гладкої мускулатури. Так, доведено, що для корів із клінічною гіпокальціємією розвиток маститу вищий у 8,1 раза. Водночас дослідження показують збільшення кількості випадків і виникнення маститів у корів із гіпокальціємією з 17,4 до 26,8%.
Гіпокальціємія негативно впливає на систему травлення корів, спричиняючи зниження тонусу гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, що призводить до уповільнення травлення та збільшення ризику зміщення сичуга. Так, скорочува льна активність рубця залежить від кальцієвих іонних потоків — за зниження рівня кальцію скорочення слабшають, унаслідок чого погіршується перетравлення, зменшується жуйка, погіршується апетит корови. Знижена моторика сичуга та зниження апетиту корови збільшує ймовірність зміщення сичуга.
Стан імунної системи також залежить від рівня кальцію в крові — активація нейтрофілів, моноцитів, макрофагів і лімфоцитів є кальційзалежним процесом. Надходження іонів Ca.²+ із позаклітинного середовища та мобілізація внутрішньоклітинних депо є необхідними для запуску основних механізмів: хемотаксису, адгезії, фагоцитозу, утворення реактивних форм кисню й активації сигнальних каскадів. Зниження концентрації зовнішнього або депонованого кальцію у нейтрофілах призводить до зменшення їх здатності до адгезії, міграції й ефективного фагоцитозу. Це зумовлює підвищену схильність до бактеріальних інфекцій у ранній післяпологовий період.
Економічні наслідки
Згідно з проведеними дослідженнями (Alshehhi, 2024), прямі витрати на лікування однієї хворої корови становлять 334 дол., включно з витратами на ветеринарне обслуговування, ліки, роботу персоналу, втратами від недоотриманого молока через вибракування. Розрахунки проводили так: короткострокові втрати молока в перші дні: 21–42 кг сумарно (3–6 кг/день х 7 днів) х 0,40 дол./кг. Втрати від зниження репродуктивної здатності обраховували так: економічна вартість одного додаткового дня сервіс-періоду = 3 дол./день (включає втрачений прибуток / скореговані витрати) х на 14–20 днів + одне додаткове осіменіння в середньому 15–20 дол. (витрати / сервіс).
Також брали до уваги ризики й очікувані ускладнення. Так, додатковий ризик виникнення маститу в ураженої корови сягає 10–15%, а середня вартість одного клінічного маститу — 200 дол./випадок. Додатковий ризик виникнення зміщення сичуга — 5–10%, а вартість одного випадку зміщення ≈ 500 дол. (хірургічне / консервативне лікування). Додатковий ризик виникнення кетозу становить 10–20%, водночас вартість одного випадку кетозу ≈ 300 дол. Імовірність вибракування корів унаслідок гіпокальціємії — 2–5%, з тим вартість вибракування ≈ 1,200 дол. (чисті витрати на закупівлю / вирощування та втрачені майбутні прибутки).
Нарешті тривала втрата молока наступної лактації (через хвороби / слабкий старт) може сягати 100–300 кг за ціною 0,40 дол./кг.
Загалом глобально втрати від хвороб молочних стад оцінювали в десятки мільярдів доларів на рік, до того ж велику частину цих втрат пов’язано з маститом, кетозом й іншими післяотельними проблемами, багато з яких пов’язано із субклінічною гіпокальціємією.
Профілактика гіпокальціємії
Заходи профілактики гіпокальціємії в перехідний період передбачають:
• Систематичний скринінг: відбір крові на Ca (або iCa) у перші 24–48 год після отелення для виявлення субклінічної гіпокальціємії (пороговий рівень <2,0 mmol/L): це дає змогу виявити «приховані» випадки й скорегувати лікування;
• Профілактику через годівлю: застосування в раціонах пізнього сухостою низького DCAD зменшує ризик субклінічної гіпокальціємії;
• Цілеспрямоване застосування кальцієвих болюсів у корів у перші години після отелення, що знижує частоту клінічних і деяких субклінічних ускладнень;
• Моніторинг споживання сухої речовини: зменшення апетиту і зниження сухої речовини в ранньому післяотельному періоді може бути раннім маркером проблем із кальцієм і потребує негайної уваги;
• Комплексна стратегія керування перехідним періодом: поєднання годівлі, моніторингу, ранньої діагностики й терапії забезпечує найкращий результат у зменшенні як частоти субклінічної гіпокальціємії, так і супутніх хвороб.
The Ukrainian Farmer
