Що робити у випадку отруєння бджіл
Одним із наслідків використання засобів захисту рослин є загибель медоносних бджіл, які підвищують врожайність сільськогосподарських рослин, запилюючи їх. Бджоли, наче запобіжник, першими відчувають токсичну дію. Інші тварини й люди ‒ пізніше. Протягом 2025 року в інтернеті було безліч повідомлень про отруєння бджіл. Згідно з даними Держпродспоживслужби, по країні за рік було заявлено про 79 випадків отруєння, але лабораторно підтверджено тільки 10 з них.
Відносини бджолярів та аграріїв регулює Інструкція з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл. Як випливає з назви документу, вбачається, що існує профілактика отруєнь бджіл. Вона складається з реєстрації пасіки, щорічного оновлення спеціальних комісій, завчасного сповіщення про застосування ЗЗР і певних правил поводження з ними.
Але нас цікавить, що робити, коли бджоли вже загинули.
Пасічник має дві-три доби, поки концентрація хімії не зменшилася критично. Згідно з інструкцією, він повинен терміново звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою. Комісія збирається невідкладно після надходження до органу місцевого самоврядування заяви про встановлення факту отруєння бджіл від власника пасіки. Результатом роботи комісії має бути акт і відібрані зразки бджіл, ґрунту, зеленої маси з причинного поля, супровідний лист до лабораторії. Ці зразки виступають основними доказами. Якщо хімічні речовини в бджолах і ґрунті однакові, буде встановлено причинно-наслідковий зв’язок.
За задумом, пасічник терміново повинен відвезти зразки до однієї з відповідних лабораторій (яких дві на країну), сплатити від 16 тис. грн за дослідження та подати до суду, щоб відшкодувати збитки.
Додатково інструкція містить рекомендації, як допомогти постраждалим бджолосім’ям.
Зі слів самих бджолярів, у реальності на шляху справедливості виникає багато перешкод. Вони перелічують багато проблем: пасіка незареєстрована чи не обстежена, повідомлення не було, звернувся не туди, комісія не створена або не збирається, не вдається знайти причинне поле, забули відібрати зразки, і все це приправлено питаннями «навіщо це тобі треба».
Саме тому кількість отруєнь бджіл, які встановила лабораторія, тільки 10 за рік. Одиниці, які пройшли цей квест до кінця судового процесу, отримали відшкодування за втрачених бджіл та упущену вигоду.
Понад п’ять років профільні органи начебто намагаються допомогти пасічникам, прислухатися до їхніх скарг і пропозицій, внести відповідні зміни. Але чомусь результати цих ініціатив ‒ на користь фермерів і ще більше звужують свободи та права бджолярів.
Що можна порадити бджолярам? Вивчити Закон «Про бджільництво» та Інструкцію з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл. Так ви дізнаєтеся про свої права і набудете впевненості. У подальших контактах із фермерами та пасічниками діятимете більш обізнано, будете готові запобігти загрозам і реагувати на них. Варто єднатися з колегами в організаціях для інформаційної та юридичної підтримки.
У випадку підозри на отруєння бджіл слід діяти максимально чітко. Насамперед не зволікати зі зверненням до органу місцевого самоврядування. Паралельно, за можливості, фіксувати ситуацію: фото, відео, свідки. Контролювати процес створення комісії й відбирання зразків, не покладаючись повністю на формальний підхід. І головне ‒ довести процедуру до кінця, навіть якщо це потребує часу та ресурсів.
Практика свідчить, що лише системні й наполегливі дії дають результат. І чим більше буде таких випадків, тим швидше зміниться сама система ‒ від формальної до тої, що реально працює.