Не розмінюватися на дрібниці
Коли тільки розпочиналася діяльність компанії «Епіцентр» в аграрній галузі й було придбано Вінницьку агропромислову групу, земельний банк компанії нараховував 40 тис. гектарів, а потужності одночасного зберігання становили лише 250 тис. тонн. Стрімке нарощування земельного банку збіглося з рекордними врожаями у 2018 році, й у результаті компанія стикнулася з тим, що власне збіжжя не було де зберігати. Зверталися до колег-аграріїв по усіх сусідніх областях, щоб розмістити свою кукурудзу, але ті мало чим могли допомогти — потужності були зайняті власним зерном. Довелося навіть зсипати зерно навколо силосів, доки не знайдеться можливість його доробити й відвантажити. Така ситуація підштовхнула до прийняття конкретного рішення: якщо вже зайшли в аграрний бізнес, треба створювати всю інфраструктуру.
Початкові потужності Вінницького елеватора становили лише 100 тис. тонн. Друга черга повинна була збільшити обсяг одночасного зберігання на 68 тис. тонн. Проте цього також було замало, і практично одночасно з другою чергою розпочали роботи над третьою, на 207 тис. тонн. Після завершення будівництва загальна потужність зберігання елеватора становить 375 тис. тонн.
За словами Світлани Нікітюк, керівника центрального офісу агрохолдингу та елеваторного напряму «Епіцентр Агро», компанія зовсім не збиралася бити рекорди й будувати гігантські об’єкти лише заради іміджу. Все має під собою чітке економічне підґрунтя. По-перше, на ринку є дефіцит елеваторних потужностей, і компанія насамперед повинна забезпечувати власні потреби в доробці й зберіганні зерна. По-друге, в Україні є великий потенціал для збільшення виробництва агропродукції. Якщо зараз можна спостерігати річні обсяги в межах 70 млн тонн, за 3–5 років можна спокійно досягнути 100 млн і більше. Тому якщо зараз не підготуватися до такого розвитку подій і починати будувати тоді, коли виникне потреба в нових потужностях, буде надто пізно.
Загалом станом на початок осені компанія «Епіцентр Агро» інвестувала 250 млн доларів у будівництво елеваторів. Інвестиції у другу-третю черги Вінницького елеватора становлять 52 млн доларів, тож тонна зберігання обійшлась у 189 дол. Це навіть дещо менше середньої на ринку ціни у 200 дол. за тонну. Повернення інвестицій очікують за 10 років — це оптимальний термін. Швидше не вдасться, оскільки високі ціни на послуги відлякуватимуть поклажодавців. Компанія прагне заробляти за рахунок обсягів перевалки, і з кожним клієнтом готова домовлятися. Простим прикладом може слугувати ціна на сушіння, яка, попри зростання вартості газу в десять разів, у порівнянні з минулим роком підвищилася лише на 5 грн.
Без досвіду будувати непросто
Коли обирали підрядників для виконання будівельних робіт і постачання обладнання, без досвіду було важко зрозуміти, хто на що здатний. Тож спершу поїхали до Ганноверу на виставку Agritechnica, де познайомилися з усіма провідними виробниками, а пізніше зустрілися з українськими підприємствами. Вирішили дати шанс одразу кільком виробникам обладнання, щоб за рік-два побачити, хто на що гаразд і чиї рішення кращі. Таким чином, на Вінницькому елеваторі другу чергу будували з використанням обладнання українського виробника «Юг-Елеватор», а на третю чергу запросили польського виробника FEERUM S.A.
Досвід роботи з різними виробниками обладнання показав, що ідеальних просто не буває. У кожного виникали труднощі, які доводилося вирішувати вже у процесі будівництва і монтажу. Вирішальною для продовження співпраці на інших об’єктах стала зовсім інша риса. Оскільки «Епіцентр Агро» є доволі вибагливим замовником, передусім важливо, щоб підрядник був готовий пристосуватися до потреб замовника. Наприклад, компанія FEERUM S.A. спочатку була більше адаптована до будівництва невеликих фермерських елеваторів.
Коли «Епіцентр Агро» поставив перед польськими партнерами завдання збудувати потужний об’єкт із великою кількістю силосів і транспортним обладнанням продуктивністю 250 т/год, ті змушені були оперативно реагувати. Конструктори ледве встигали опрацьовувати завдання, що надходили від замовника. У результаті FEERUM S.A. отримала контракт на будівництво низки інших елеваторів для «Епіцентр Агро».
Перспективи сьогодення
Вінницький елеватор є мультикультурним і може приймати ріпак, пшеницю, соняшник, кукурудзу та інші типи зернових, олійних і технічних культур. Тут є усе необхідне обладнання для очищення і сушіння будь-яких типів зерна. На шести точках автоприймання можна одночасно приймати шість різних культур або різні за вологістю та якістю партії. Наприклад, на одну яму відправляють високоолеїновий соняшник, на другу — рядовий, на третю — кукурудза. Також бувають випадки, коли кукурудза надходить із різною вологістю, і її треба групувати за цим показником, щоб забезпечити адекватне сушіння. Завальні ями оснащено системами аспірації, що суттєво зменшує забруднення довкілля і покращує умови роботи персоналу. Загальна потужність приймання елеватора після добудови другої і третьої черг становить 9000 т на добу по кукурудзі.
Лабораторія відкрита для поклажодавців, туди можна отримати доступ для перевірки того, як робляться аналізи, а також для проведення власного сумісного аналізу. Далеко не всі елеватори надають таку можливість, тому це є перевагою.
На елеваторах, що були збудовані раніше, встановлювали очисні машини Marot, і тут їх також залучили для первинного очищення. Вторинне очищення «віддали» машинам Buhler 206. До речі, на усіх елеваторах, що зараз будують, компанія вирішила встановлювати очисні машини Buhler для первинного й вторинного очищення. Цьому сприяла безперечно висока якість роботи й можливість чітко контролювати параметри зерна.
Сушіння зерна виконують шахтними сушарками TORNUM (перша черга) і FEERUM (третя черга). Їх оснащено системами аспірації. Забруднювати навколишнє середовище елементарно неетично, не говорячи вже про екологічну й соціальну складову. Свідоме збільшення витрат на обладнання на сотні тисяч євро приносить результат: усі елеватори «Епіцентру» є чистими, і навіть там, де поруч розташовані житлові помешкання, жодних скарг від людей не було. Для цього зерно очищують у два етапи, і лише потім подають до сушарки. Звісно, повністю уникнути викидів не вдається, але не менше 95% сміття, що могло потрапити в повітря, затримується і утилізується.
Сушарки польського виробника обрали для третьої черги тому, що разом із великими класичними той запропонував моделі потужністю 900 т на добу з пальником і охолоджувачем. Їх зручно використовувати, коли збирання відбувається за високих температур і треба охолодити зерно. Це створює додаткову гнучкість у процесах доробки й робить витрати енергії оптимальними.
Оптимальний розмір
Силоси третьої черги вміщують по 11 500 т. Взагалі стандарт компанії — це 10 тис. тонн. Такі розміри силосів було обрано після консультацій з іншими агрохолдингами задля меншого травмування зерна й зручності зберігання. Хоча елеватор в Антонінах зараз оснащують силосами 5 і 10 тис. тонн. Там більше культур, але менші обсяги, і для більш ефективного використання силосів було обрано саме такі об’єми.
Бункери вологого зерна вміщують по 1200 т, і їх тут 8 штук лише у третій черзі. Така кількість необхідна для того, щоб у разі припинення збирання через негоду або інші чинники елеватор не зупинявся. Обсягу бункерів достатньо для накопичення запасу зерна на кілька діб роботи.
Відвантаження
Зерно відвантажують автомобільним транспортом і залізницею, хоча основний акцент зроблено на залізниці. Елеватор оснащено двома коліями, на яких можна одночасно розмістити по 14 вагонів. Власний тепловоз пришвидшує переміщення вагонів між елеватором і станцією, а у майбутньому планують придбати ще один тепловоз. За добу можна завантажити два маршрути — це близько 7000 т, які вже за три дні дістануться порту. Ще за день компанія отримує кошти, і таким чином досягається швидкий оборот фінансових ресурсів.
Утім, такі прості слова далися дорогою ціною. Щоб побудувати справді зручний елеватор, довелося прокласти 2 км залізничних колій, повоювати з Укрзалізницею за вагони, станційні тепловози, тарифи та багато іншого.
КОМЕНТАР
Світлана Нікітюк, керівник центрального офісу агрохолдингу та елеваторного напряму «Епіцентр Агро»:
— На кожному елеваторі доводиться власними силами розв’язувати проблеми з перевезенням зерна. Наприклад, коли виникли труднощі з вивезенням зерна автомобільним транспортом — придбали зерновози. Минулий рік був неврожайним, і багато перевізників почали рухатися у напрямі диверсифікації або взагалі виставили техніку на продаж. Завдяки власному транспорту ми не залежимо від ринку й можемо запропонувати різні варіанти перевезення зерна на вигідних умовах.
Наступна проблема, з якою довелося стикнутися, була пов’язана з дефіцитом вагонів. Тут вирішили почекати, оскільки багато агрохолдингів придбали значну кількість власного рухомого складу, і це дещо розв’язало ситуацію. Але скоро виникли труднощі з тягою — не вистачало станційних тепловозів, через що виникали значні затримки з відвантаженням. Постійно у розпал сезону в жовтні-листопаді залізничники просять пальне, щоб вони приїхали й почали рухати вагони саме тоді, коли це потрібно елеватору. Хоч і можна було почекати — все одно приїхали б. Однак затримки при цьому моли бути від кількох годин до доби, і така робота далека від реальної мобільності. Тому на кожному нашому елеваторі працюють власні тепловози, а на Вінницькому елеваторі їх буде два.
The Ukrainian Farmer
