Коли краще частково замінювати неорганічні мікроелементи гліцинними хелатами в раціоні птиці
Хелатні форми все частіше використовують у сучасному птахівництві. Однак форми зв’язування можуть відрізнятися за своєю ефективністю залежно від процесу виробництва співвідношення метал/амінокислота і ступеня хелатування, пише журнал «Наше птахівництво».
Гліцинні хелати представляють інтерес через високий вміст міді, а також важливість наявності гліцину в раціонах для бройлерів зі зниженим вмістом білка. Часткова заміна (20-50%) мікроелементів із неорганічних джерел гліцинними хелатами або органічними формами – широко розповсюджена стратегія, яку використовують для підвищення безпеки подачі металу без збільшення рівня мікроелементів у кормі. Це особливо рекомендується за підвищеного стресу в птиці та за присутності мінеральних антагоністів у кормах.
Стреси, хвороби високопродуктивної птиці, зниження споживання корму провокують збільшення попиту на мікроелементи. Природний вміст мікроелементів у кормових інгредієнтах занадто низький, щоб задовольнити потребу в них цілком. Хоча незамінні мікроелементи додаються в раціон в неорганічній формі, на практиці виникають різні незбалансовані ситуації з годівлею.
Вторинний дефіцит може свідчити про наявність органічних сполук – таких, як фітати, або мінералів, які зменшують поглинання основних мікроелементів.
Форма хімічного зв’язування значно впливає на сприйнятливість до антагонізму, отже, і на біодоступність мікроелементів у шлунково-кишковому тракті. Доступність неорганічних мікроелементів обмежена. Тому запаси зазвичай використовуються для забезпечення попиту у птиці.
До того ж антагонізм може пригнічувати абсорбцію, в результаті якої велику кількість необхідних мікроелементів буде виділено, в той час як птиця може страждати від їхнього дефіциту.
Як повідомлялося, за нестачі в організмі птиці вітаміну В12 порушується кровотворення.