Найчастіше на промислових виноградниках європейських сортів застосовують змішане обрізування

У період повного плодоношення виноградного куща обрізування має на меті притлумити полярність та збалансувати силу росту й розташування у просторі окремих його частин.

Регуляція полярності зводиться до стримування біологічної здатності пагонів винограду з року в рік займати вертикальне положення – так, щоб підтримувати форму кущів у межах передбаченої площі живлення.

На винограднику цього можна досягти кількома прийомами: застосувати коротке обрізування лоз, їхнє згинання, обрізування за принципом плодової ланки або пробудження кутового вічка.

Регулювання загальної сили росту куща і окремих його частин зводиться до створення певного об’єму багаторічної деревини – рукавів, штамбів, а також раціонального навантаження кущів пагонами й урожаєм.

Найчастіше на промислових виноградниках європейських сортів застосовують змішане обрізування – так званий принцип плодової ланки, коли сучок заміщення обрізають коротко на два-три вічка, а плодову стрілку – на довжину, що відповідає формуванню та притаманна біологічним властивостям сорту, характеру його плодоношення.

Під час щорічного обрізування плодової ланки лози, що відплодоносили, видаляють, а з пагонів, які розвинулися на сучку заміщення, створюють нову плодову ланку.

Важливо, щоб після обрізання сучок заміщення завжди знаходився нижче плодової стрілки і був спрямований назовні куща. Це дасть змогу не подовжувати плодові ланки протягом експлуатації кущів й утримувати їх у площині шпалери, поступово нарощуючи вік рукавів і ріжків, перешкоджаючи їхньому швидкому подовженню.

Під час обрізування необхідно враховувати особливості плодоношення пагонів, що розвинулися із різних бруньок, – центральних, замісних, кутових, сплячих, та те, що їхня продуктивність різна. Найбільш плодоносними є центральні бруньки в зимуючих вічках, потім – замісні, кутові й насамкінець – сплячі.

Нагадаємо, виноградник не варто закладати одним або двома сортами.