Точка зору

В Україні працюють усього 15-20% ОЕЗ

Степан Капшук
генеральний директор асоціації «Укроліяпром»
Степан Капшук, генеральний директор асоціації «Укроліяпром»
Степан Капшук

Переробка соняшника в Україні стає нерентабельною. У березні 2022 року через повномасштабне вторгнення рф до нашої країни було зупинено усю переробку. На сьогодні в Україні відновили роботу 15 олійно-екстракційних заводів (ОЕЗ). Тобто працюють близько 15-20% потужностей. Для порівняння: до повномасштабного вторгнення рф до України заводи щодоби переробляли 50-70 тис. тонн соняшнику – зараз ОЕЗ, які відновили роботу, можуть переробляти тільки 10-15 тис. тонн. Наразі готові до запуску ще 20 заводів, проте їх не вводять в експлуатацію через неможливість реалізації кінцевої продукції.

Звісно, першопричиною цього є повномасштабне вторгнення рф до України та блокування агресором наших морських портів. Через це ми фактично втратили доступ до наших потенційних ринків – Індії та Китаю. А Європі та кількість олії, яку виробляють у нас, не потрібна.  Більше того, через запровадження давальницької схеми ціни на кінцеву продукцію олійно-жирового комплексу просто збивали до рівня збитковості.

Окремий біль – це шрот. Український шрот використовують не тільки в якості кормів, але й для виробництва ізолятів, адже він не містить ГМО. Але що ми отримуємо в сухому залишку? Доставка до Туреччини нашого шроту коштує 227 доларів при його ціні у 215 доларів. Хто буде доставляти шрот в збиток?!

Тому сьогодні фактично відмовилися від його експорту. 

Було б логічним піднімати питання щодо зниження фрахту суден, які заходять в Україну й шукати всередині країни представників галузі тваринництва та птахівництва, які б могли використати наявні обсяги шроту.

Ще одним викликом стало те, що Україна розпочала експорт сировини. Соняшник почав уходити з країни через Болгарію та Молдову до Туреччини.

У червні було експортовано 537 тис. тонн цієї олійної культури. Сумарно за результатами 10 місяців минулого маркетингового року за кордон пішло о 1 млн тонн соняшнику – це близько 100 млн доларів додаткової вартості, які фактично ми віддали переробникам з інших країн. Тому логічно, що за кордоном буде вигідніше купувати українську сировину, аніж наші олію та шрот. Хоча минулого року наш комплекс приніс 8,5 млрд валютної виручки й він дає 5% ВВП усієї України всередині країни ми почуваємося вигнанцями.

1 вересня завершуєтьсяв маркетинговий рік. Плануємо виробити 5,2 млн тонн олії, експорт якої становитиме 4,3 млн тонн при рівні внутрішнього споживання у 400 тис. тонн. Очікуємо, що буде 450-500 тис. тонн перехідних залишків – це та олія, яка наразі зберігається в портах і яку сьогодні неможливо експортувати.

Наразі ми боремося на логістичному фронті. Без залізниці в умовах блокування портів ми не зможемо експортувати обсяги олії, яку виробляємо. І хоч є розуміння з боку керівництва «Укрзалізниці», але, на жаль, за місяць з 4 млн тонн вантажів перевозять усього 82 тис. тонн олії та 52 тис. тонн шроту, що в край недостатньо для функціонування галузі.

Цього року виробництво соняшнику планується на рівні 10 млн тонн. Очікуємо, що експорт насіння соняшнику становитиме близько 2 млн тонн,  також буде близько 2 млн тонн перехідних залишків. Увесь інший обсяг олійної культури потрібно переробити за будь-яких умов.

Сьогодні багато кажуть про енергозбереження й використання агропродукції у якості альтернативних джерел пального. Наша галузь впродовж 20-и років поступово відмовляється від газу, використовуючи енергією від спалення лушпиння.

Для розуміння: із зібраних 16 млн тонн соняшника отримуємо 2-2,2 млн тонн лушпиння, які замінюють використання 1 млрд. куб. м. газу.

Тому попри будь-які обставини олійно-жировий комплекс був, є і буде функціонувати.