Півдню України загрожує опустелювання. Хто винний?
Понад двісті років тому недалекоглядна людська діяльність стала причиною появи на Херсонщині Олешківської пустелі. Там, де зараз піщані бархани, були луги, на яких паслися яки. Все змінилося в ХІХ ст. після того, як поміщики скупили землі біля Дніпра й почали розводити овець: мільйони тварин знищували рослинність і розбивали копитами ґрунт, посилюючи вітрову ерозію.
Наступ пісків намагалися стримати кілька разів, насаджуючи ліси, сади та виноградники. Проте людям не вдалося закріпити кордони. Навіть навпаки: кожне наступне покоління місцевих мешканців лише поглиблювало проблему та сприяло розширенню пустелі, вирубуючи дерева, здійснюючи навмисні підпали лісів і незаконно видобуваючи пісок для будівництва. Це відбувається і зараз.
На мою думку, саме людська байдужість, лінь і спротив усьому новому, а також недосконале законодавство завдають найбільших руйнувань селу та вітчизняному землеробству.
Кожному, хто працює в аграрній галузі, відомо: полезахисні лісосмуги — це невід’ємна складова полів, бо вони захищають ґрунти від водної та вітрової ерозії, сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур. Разом з тим, місцеві мешканці вирубують дерева і почуваються при цьому абсолютно безкарними: заїжджають машинами на поля з посівами, засмічують поля та узбіччя. Мені не раз доводилося прибирати гілки зі своїх полів, бо техніка не могла заїхати.
Фермер не здатен переламати ситуацію — це не в його компетенції. Держава досі не здійснила інвентаризацію лісосмуг у країні, а отже більшість з них мають невизначений правовий статус, і як наслідок — залишаються без реального догляду та охорони. Фактично відповідальності за них ніхто не несе. А значить, ситуація лише погіршуватиметься.
До того ж на Херсонщині, де я обробляю землю, місцеві мешканці мають такі собі «забави»: то стерню спалюють на полі, то худобу випасають на угіддях, то переганяють через них стада й утрамбовують ґрунт так, що сівалка не входить…
Що це — неусвідомлення того, що вони роблять шкоду чи навмисні дії?
Здавалося, фермери як ніхто інший мали б зважено та шанобливо ставлення до землі та своєї праці. Але — ні. Більшість з них працює «тут і зараз», не замислюючись над наслідками своєї діяльності. Зокрема, сприяють розширенню Олешківської пустелі за допомогою плуга: за такого обробітку знижується здатність ґрунту протистояти ерозії. Відтак пустеля, яка з’явилася через недалекоглядність фермерів, наступає: піщані буревії стають агресивнішими, засипають посіви на полях, відбирають у сільгоспвиробника метр за метром угіддя, а на оброблюваних полях з’являються нові шкідники та бур’яни.
Не поспішають проявляти свідомість колеги і в іншому: з 14 тис. га угідь нашого селища офіційно орендується тільки 6 тис., а господарів, що сплачують податки, можна перелічити на пальцях однієї руки. Решту угідь обробляють одноосібники: кожен зайняв позицію «я нікому нічого не винен», хоча має мінімум кілька гектарів і не сплачує податків. Така недосконалість податкової системи призвела до катастрофічних наслідків: селищу бракує коштів на об’єкти інфраструктури, молодь виїздить у міста й не повертається.
Почастішали випадки, коли землю в обробіток беруть так звані господарі-одноденки. Вони абсолютно не переймаються такими питаннями, як оздоровлення ґрунту, сівозміна, чим «вбивають» землю.
Вихід із цієї ситуації — негайно внести зміни у законодавство та забезпечити виконання законів. Лише так можна вберегти угіддя та вплинути на тих, хто наносить їм шкоду.