Агрономія
Головне:
Точка зору

Півдню України загрожує опустелювання. Хто винний?

Андрій Щедрінов
власник фермерського господарства «Теллус-Юг»
Поділитись:

Понад двісті років тому недалекоглядна людська діяльність стала причиною появи на Херсонщині Олешківської пустелі. Там, де зараз піщані бархани, були луги, на яких паслися яки. Все змінилося в ХІХ ст. після того, як поміщики скупили землі біля Дніпра й почали розводити овець: мільйони тварин знищували рослинність і розбивали копитами ґрунт, посилюючи вітрову ерозію.

Наступ пісків намагалися стримати кілька разів, насаджуючи ліси, сади та виноградники. Проте людям не вдалося закріпити кордони. Навіть навпаки: кожне наступне покоління місцевих мешканців лише поглиблювало проблему та сприяло розширенню пустелі, вирубуючи дерева, здійснюючи навмисні підпали лісів і незаконно видобуваючи пісок для будівництва. Це відбувається і зараз.

На мою думку, саме людська байдужість, лінь і спротив усьому новому, а також недосконале законодавство завдають найбільших руйнувань селу та вітчизняному землеробству.

Кожному, хто працює в аграрній галузі, відомо: полезахисні лісосмуги — це невід’ємна складова полів, бо вони захищають ґрунти від водної та вітрової ерозії, сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур. Разом з тим, місцеві мешканці вирубують дерева і почуваються при цьому абсолютно безкарними: заїжджають машинами на поля з посівами, засмічують поля та узбіччя. Мені не раз доводилося прибирати гілки зі своїх полів, бо техніка не могла заїхати.

Фермер не здатен переламати ситуацію — це не в його компетенції. Держава досі не здійснила інвентаризацію лісосмуг у країні, а отже більшість з них мають невизначений правовий статус, і як наслідок — залишаються без реального догляду та охорони. Фактично відповідальності за них ніхто не несе. А значить, ситуація лише погіршуватиметься.

До того ж на Херсонщині, де я обробляю землю, місцеві мешканці мають такі собі «забави»: то стерню спалюють на полі, то худобу випасають на угіддях, то переганяють через них стада й утрамбовують ґрунт так, що сівалка не входить…

Що це — неусвідомлення того, що вони роблять шкоду чи навмисні дії?

Здавалося, фермери як ніхто інший мали б зважено та шанобливо ставлення до землі та своєї праці. Але — ні. Більшість з них працює «тут і зараз», не замислюючись над наслідками своєї діяльності. Зокрема, сприяють розширенню Олешківської пустелі за допомогою плуга: за такого обробітку знижується здатність ґрунту протистояти ерозії. Відтак пустеля, яка з’явилася через недалекоглядність фермерів, наступає: піщані буревії стають агресивнішими, засипають посіви на полях, відбирають у сільгоспвиробника метр за метром угіддя, а на оброблюваних полях з’являються нові шкідники та бур’яни.

Не поспішають проявляти свідомість колеги і в іншому: з 14 тис. га угідь нашого селища офіційно орендується тільки 6 тис., а господарів, що сплачують податки, можна перелічити на пальцях однієї руки. Решту угідь обробляють одноосібники: кожен зайняв позицію «я нікому нічого не винен», хоча має мінімум кілька гектарів і не сплачує податків. Така недосконалість податкової системи призвела до катастрофічних наслідків: селищу бракує коштів на об’єкти інфраструктури, молодь виїздить у міста й не повертається.

Почастішали випадки, коли землю в обробіток беруть так звані господарі-одноденки. Вони абсолютно не переймаються такими питаннями, як оздоровлення ґрунту, сівозміна, чим «вбивають» землю.

Вихід із цієї ситуації — негайно внести зміни у законодавство та забезпечити виконання законів. Лише так можна вберегти угіддя та вплинути на тих, хто наносить їм шкоду.

Поділитись: