Агрономія
Головне:
Агрономія

Керувати результатом

Поділитись:
Керувати результатом

Зміни клімату вимагають швидких, але зважених змін у стратегії й тактиці вирощування культур задля пом’якшення негативного впливу.

Зміни природно-кліматичних чинників, спричинені потеплінням планетарного масштабу, висвітлюють недоліки агровиробників в організації роботи господарства й спонукають адаптувати технології вирощування сільськогосподарських культур. 

Час оновити стратегію 

Зміна клімату на планеті залежить від сумарного впливу чинників. Насамперед у цьому процесі відіграє велику роль циклічна сонячна активність і деякою мірою — бурхлива діяльність людства протягом останнього століття. Якщо перший чинник впливу людство абсолютно не контролює, то другий залежно від рівня усвідомлення значущості проблеми, організованості й дисциплінованості у виконанні ухвалених рішень можна коригувати. Серед антропогенного чинника (антропогенний вплив на природу — в буквальному перекладі «породжений людиною» вплив на біосферу) на навколишнє середовище в Україні слід звернути увагу на такі дані, зокрема, на те, що 70% території країни — це сільгоспугіддя. До того ж заліснення в Україні становить всього 16%, в той час як у Польщі — 30, Франції — 28% загальної площі. Такої катастрофічної диспропорції між природними ландшафтами (ліси, луки) і ріллею не допустила жодна країна. 

Невтішна статистика у співвідношенні ріллі й луків. Наприклад, у світі площа лукопасовищних угідь удвічі більша від площі орної землі. В Україні розораність земель уп’ятеро перевищує площу зазначених земельних ресурсів, як порівняти з пропорційним співвідношенням у світі. 

Кліматологи довели, що природні ценози здатні суттєво протистояти шкодочинним впливам погодних аномалій і пом’якшують негативні ризики, що виникли через глобальне потепління. Отже, стратегія використання земельних ресурсів країни корінним чином має бути переглянута. З категорії орних земель потрібно вивести деградовані земельні ділянки на схилах, прибережні смуги й інші малопродуктивні території, які повинні бути заліснені або залужені. 

Відокремити позитивне й негативне 

В умовах зміни клімату щодо зростання температури на планетарному рівні в аграрному секторі виробництва сільськогосподарської продукції відбуваються процеси, які мають як негативні, так і позитивні наслідки. 

Слід зазначити, що подовження вегетаційного періоду в рослин є ресурсом зростання їх продуктивності. Особливо в південних регіонах, де є можливість вирощування в умовах зрошення пізньостиглих культур із вищою врожайністю, і таким чином досягати зростання економічної ефективності. Підвищення рівня СО2 в атмосфері має небезпеку парникового ефекту на планеті. Але одночасно покращує фотосинтетичну ефективність листкового апарату рослин, що, безперечно, сприяє росту продуктивності сільськогосподарських культур. 

За результатами наших спостережень у зоні Присивашшя в останні роки спостережена стійка тенденція до переміщення фази припинення осінньої вегетації на 5–8 днів пізніше, а відновлення весняної вегетації настає на 7–10 днів раніше, як порівняти з даними за 1975–1985 рр. Зимовий період в озимих зернових культур, відповідно, скоротився й характеризується неодноразовим тимчасовим відновленням вегетації озимини. Зимові місяці відрізняються малою кількістю снігового покриву з неглибоким промерзанням ґрунту (10– 25 см), що майже знімає питання загибелі посівів пшениці озимої, ячменю озимого, гороху холодостійкого від низьких температур під час проходження зимового періоду. 

До негативних наслідків від глобального потепління для аграрної галузі слід зачислити нестабільність у проходженні періодів року з великими амплітудами коливання в бік різкого підвищення температури й похолодання. Така тенденція викликає стресовий стан у рослин, а інколи часткову їх загибель. 

Підвищення середньорічної температури на 1–1,5 °С спровокувало поступове переміщення кліматичних зон із південних широт на північ, що веде до зменшення показників гідротермічного коефіцієнта й збільшення територій ризикованого землеробства. Паралельно із цими змінами спостерігаються розбіжності життєвих циклів розвитку шкідників сільськогосподарських культур і появи їх нових видів. 

У південній частині Степу України через відсутність сталого снігового покриву на полях і частих відлиг у зимові місяці відбуваються втрати вологи з верхніх шарів ґрунту. Це призводить до зниження коефіцієнта накопичення продуктивної вологи в ґрунті з 80–85 до 60–70%. Зростання її втрати за посушливих умов південних областей України здатне суттєво знижувати продуктивність сільськогосподарських культур. 

Тактика сівби — без суєти Своєчасна й адекватна реакція агровиробників дає можливість із мінімальними втратами проходити виклики природних аномалій. Аналізуючи ступінь впливу змін погодно-кліматичних умов на ріст і розвиток культурних рослин на полях південної частини степової зони, ми дійшли певних висновків. 

Насамперед виникла потреба по-новому підходити до вибору строків сівби озимих зернових культур. Порівнюючи з датами оптимальних строків сівби пшениці озимої та ячменю озимого тридцятирічної давнини, слід зазначити, що вони змістилися на пізніші строки. А саме: з останньої декади вересня — на першу й другу декади жовтня, за наявності достатніх запасів продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту. 

У реальних умовах через затяжні посухи в першій половині осені та після ефективних дощів, які можуть забезпечити сходи, виробники йдуть сівбу пшениці озимої в надранні строки (10.09.–15.09.). Перший ризик (на 95%) пов’язаний із пошкодженням посівів злаковими мухами. Тому ретельне обстеження таких посівів обов’язкове з метою проведення хімічної боротьби зі шкідниками. Другий ризик у таких посівів — переростання, яке настає задовго до припинення осінньої вегетації. А враховуючи теплий зимовий період і тимчасові відновлення вегетації в зимові місяці, перерослі рослини на початку весни виявляються вже дуже розвинутими й рано переходять у фазу виходу в трубку. Такі рослини стають чутливими до впливу низьких температур –5…–8 °С), після яких відмирають прапорцевий листок і зародковий колос на головних стеблах, що призводить до різкого падіння врожайності зерна. Такий суттєвий негативний ризик мають надранні посіви озимих, якому потім неможливо запобігти. Аналогічні результати спостерігаються в сортів пшениці озимої двуручки. Тому сівба озимих культур у допустимі строки, на наш погляд, має певні переваги, бо надає можливість уникнути зазначені небажані ризики. 

Живлення: форми й строки 

За системного підходу в землеробстві велика увага приділяється мінеральному підживленню озимих зернових культур. 

Унесення азотних добрив у формі аміачної селітри та КАС-32, КАС-28 по ТМҐ — найефективніший спосіб, що суттєво впливає на зернову продуктивність пшениці озимої та ячменю озимого. Враховуючи, що в останні 5 років через потепління відновлення весняної вегетації в зоні Присивашшя відбувалося дещо раніше (25.02–06.03), а в лютому фізичний стан верхнього шару ґрунту на посівах не завжди дозволяє якісно виконувати агрозахід, початок робіт по внесенню мінеральних добрив слід розпочинати в третій декаді січня, коли в нічні часи можна мати замерзлий шар ґрунту і який у денні часи відтає. Таким чином відбувається процес поглинання ґрунтовим комплексом гранул аміачної селітри. 

Азот у формі КАС-32 та КАС-28 може вноситись і в пізніші строки через те, що частина препарату затримується на листковій поверхні, а його решту у вигляді рідини легко поглинає ґрунт. 

Практикою перевірено, що азотні добрива у формі КАС по ТМҐ можуть вноситися в препаративному стані. Такий підхід застосування в практичному плані зручніший, тому що немає загрози замерзання робочого розчину в системі обприскувача за мінусової температури. 

Адаптація сівозміни й сортів 

Для умов південного регіону країни насамперед потрібні сорти й гібриди жарой посухостійкі з великим потенціалом урожайності, такі є. Напрацювання селекціонерами нових високопродуктивних сортів форм різних сільськогосподарських культур — це великий потенціал для максимальної адоптації рослинництва в нестабільному природному середовищі. Перед виробниками сьогодні є широкий вибір рослин із різними характеристиками. 

У зоні південного Степу України можуть і мусять вирощувати культури, що здатні бути адаптованими до кліматичних реалій сьогодення богарного землеробства, що дає можливість запроваджувати високоефективну 6–8-пільну сівозміну. Це такі культури: пшениця озима м’яка й тверда, ячмінь ярий і озимий, горох посівний холодостійкий, соняшник, льон олійний, сорго зернове, просо, ріпак озимий, гірчиця яра. 

Країна, що сповідує експортну політику продукції-сирцю двох-трьох сільськогосподарських культур, коли для сівозміни пропонують і реалізують двох-трьох полки, неминуче перетвориться на аналог господарювання по типу «бананової республіки». 

На наш погляд, було б неправильним нарікати тільки на природні негаразди. Адже Україна загалом має вигідне географічне розташування й сприятливу кліматичну зону, а проблеми, що є і постійно виникають, значною мірою — рукотворні. 

З позиції загального оцінювання потепління на планеті спадає на думку, що людство впродовж усієї своєї історії потерпало від різного рівня змін природних явищ і весь час до них намагалось адаптуватися. В далекі історичні часи така позиція була правильною. На жаль, вона тимчасова, мало прогнозована й безперспективна. Натомість потрібні глибокі дослідження причин виникнення глобальних кліматичних коливань, щоб упереджено реагувати, а за можливості — знаходити важелі впливу для пом’якшення масштабних негативних змін природного характеру. 

Микола Остапенко, канд. с.-г. наук
Співавтор: Ігор Костиря, канд. с.-г. наук Генічеська дослідна станція ДУ ІЗК НААН України

журнал The Ukrainian Farmer, липень 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернетсторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону УкраїниПро авторське право та суміжні права”.
Використання
інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись: