Як заробляти на ягідництві більше?
У час політичної та економічної скрути цілком логічно, що фермери думають про згортання бізнесу або шукають іншу нішу. Одна з галузей, яка продовжує давати стабільні прибутки, — ягідництво. Як зробити його рентабельним, розповідає директор ФГ «Обрій» Андрій Багрій.
— Андрію Григоровичу, я знаю, що нині у вас гаряча пора. Як можете охарактеризувати поточний аграрний сезон?
— Так, дійсно, у мене пора подвійних жнив. Чому подвійних? Бо в нашому господарстві на площі 400 га вирощують не лише ягоди, а й зернові культури. Якщо казати про пшеницю й ячмінь, то цей рік завдяки дощам видався напрочуд вдалим — отримали добрий урожай. Щоправда, через менший уміст клейковини трохи постраждала класність пшениці. Однак за рахунок валу ми, сподіваюся, не відчуємо втрат.
Щодо ягідних «жнив», то вони тривають у нас усе літо. Традиційно розпочинаємо суничний сезон із 1 червня, потім збираємо малину, лохину чорну та червону смородину, далі працюємо з ремонтантними культурами — тобто сезон тривалий, і роботи завжди вдосталь.
— Якою була цьогорічна врожайність ягід?
— Урожай суниці був гідний, особливо там, де не вимерз цвіт через травневі заморозки. У нашому господарстві суниці взагалі не вимерзли в тих місцях, де були захищені пластиковими тунелями. У них отримали 30 т/га, щодо відкритого ґрунту — середня врожайність 26 т/га.
— Який рік для «Обрію» був рекордним по урожайності?
— Цього та минулого сезону суниці в пластикових тунелях і суниці пізнього сорту Флоренс побили рекорди всіх попередніх років, бо врожайність у ці сезони сягала 34–36 т/га. Хоча, оцінюючи можливості технології, я бачу, що може бути й більше.
— Кілька слів, будь ласка, про ціни на ягоди та купівельну спроможність українців. Чи відчуваєте, що ягід почали купувати менше?
— Не можу сказати, що закупівельна ціна на ягоди за останні роки дуже зросла, навіть більше — по деяких позиціях вона знижується. Якщо казати про поточний рік, то ціни на ягідну продукцію були середні. Особливо це стосується суниць — на піку закупівельна вартість становила лише 10–15 грн/кг. Я пов’язую такий рівень цін не лише з економічною ситуацією, а й з поступовим насиченням ринку цією ягодою. Уже понад 5 років спостерігаю з боку аграріїв і людей, які раніше не мали відношення до агробізнесу, підвищений інтерес до виробництва суниць, і це логічно, бо ягоди були, і є високорентабельним бізнесом.
— Тобто споживачі більше купують ягід?
— За моїми відчуттями, рівень споживання українцями ягід останнім часом зростає. Можливо, винятком стане 2014 рік, бо в часи війни люди мало думають над тим, щоб почастувати себе ягодами. Проте господині все одно за традицією заготовляють на зиму варення та заморожують ягоди. Тож загалом за рахунок незначного зменшення виробництва та меншої ціни ягід рівень споживання у 2014 році не зменшиться.
— Що найбільше заважає стабільній роботі вашого підприємства?
— Для стабільної роботи нам, вибачте за тавтологію, не вистачає стабільності в державі, в курсі валюти. На перший погляд, євро жодного відношення не має до української ягоди. Проте це хибне враження: і саджанці, і добрива, і матеріали — усе іноземного виробництва, що позначається на кінцевій ціні ягід. Наведу приклад, два роки тому ми встановили пластикові тунелі (теплиці) для садової суниці. Коли їх купували, то ціна на 0,5 га становила, ураховуючи всі додаткові витрати, приблизно 220 тис. грн. Ми скористалися вигідною програмою кредитування в одному з банків, що дозволило отримати розстрочку платежу. Хотіли б розширити площу під цими тунелями й закласти ще 1 га, проте сьогодні ціна таких тунелів збільшилася в рази, та й окупиться інвестиція не скоро. Тож про їх установлення принаймні цього року вже не йдеться. Заробити на ягідних культурах, безперечно, можна, але головне встигнути за інфляцією, яка загрожує рентабельності.
— У чому переваги та недоліки таких тунелів для суниць, і наскільки взагалі поширена ця технологія в нашій державі?
— На жаль, господарств, що послуговуються цією технологією, в Україні можна перелічити на пальцях. Натомість у Європі — це звичне явище. Першопричина — витратність, а також небажання наших господарів ягідних підприємств дослухатися до досвіду європейських колег, щоб отримувати додаткові переваги. Раніше ціна на суниці була гарна, а ресурси на її вирощування — доступні, тож вигадувати щось не було потреби. Сьогодні ж через погодні й економічні умови слід добре подумати, як виростити якісний урожай.
Тунелі мають низку переваг, і, передусім, допомагають убезпечити майбутній урожай від погодних умов і підмерзання в період цвітіння, коли рослина є найбільш уразливою.
— Ураховуючи курсові коливання, наскільки подорожчало закладення гектара ягідних насаджень?
— Ми вже розпочали процес розширення, восени закупили іноземні саджанці суниць, малини та смородини. Незважаючи на те, що ягідний бізнес є високорентабельним і дає достойну віддачу, у нього треба вкладати не лише працю, а й великі кошти. На жаль, цей рік був дуже непростий: собівартість закладення гектара смородини зросла в рази й сягнула приблизно 88 тис. грн/га. До цього слід бути готовим — тут не може бути дрібниць і недоопрацювань, особливо, якщо йдеться про якість садивного матеріалу.
— Зважаючи на високу вартість саджанців, чи не замислювалися ви над тим, щоб зробити власний маточник і згодом перетворити його на бізнес?
— Ні, я не планую цього. Знаю немало прикладів того, що люди відмовилися від ягід, переорієнтовували бізнес на виробництво саджанців й отримують добрий прибуток. Проте вистачає й тих, хто в гонитві за грошима робить свою справу непрофесійно. Я так само нещодавно став їх жертвою — потрапив на неякісні саджанці. Тому тепер свідомо беру саджанці лише перевірених, а краще іноземних виробників, адже, як відомо, скупий платить двічі.
— Завжди цікаво, як людина започатковує бізнес. Чому ваш вибір припав саме на ягоди?
— Слід, певне, почати з того, що я за професією садівник, закінчив Вінницький аграрний університет. Потім повернувся в рідне село Строїнці агрономом. Відчуваючи, що мені замало знань із садівництва, вирішив також вступити в аспірантуру садівництва Української академії аграрних наук. Коли очолив «Обрій», у нас окрім зернових культур був свій сад зі старими яблунями й близько 30 соток суниць, посадженої примітивним методом. За ягодами майже не доглядали, плантація була в жалюгідному стані.
У 2007 році почали працювати із «Вінницьким фруктовим проектом», який підтримувала IFC. Цей проект надавав технічну та консультаційну допомогу садівникам. Тоді я зовсім по-іншому подивився на ягідний бізнес і зрозумів, що він може приносити непогані гроші. На перший рік господарство посадило 2 га суниць і поступово розширює асортимент ягід.
— У вас відносно невеликі площі, які відведено під кожну з культур. Чи плануєте розширення? На яку культуру робитимете ставку?
— Завдяки співпраці з IFC я часто їздив у країни з більш розвиненим садівництвом і ягідництвом — прагнув переймати передовий досвід і навчатися у професіоналів зі Швейцарії, Німеччини, Каліфорнії тощо. Після цих мандрівок поступово усвідомив, що я щось роблю не так — ягід чомусь мало. Слід або взагалі відмовитися від ягідництва, або розширюватися. Річ у тім, що маючи 1–2 га плантацій під кожною ягодою, навіть за найвищої ефективності роботи задовольнити попит неможливо.
Сьогодні я, на жаль, майже не можу працювати з приватними замовленнями та компаніями, натомість зосереджуюся на співпраці з оптовиками та на поставках у торговельні мережі. Мені телефонують, хочуть купувати продукцію, а я вимушений казати «ні», втрачаючи тим самим прибуток. Золоте правило: «Якщо хочеш заробляти краще, треба мати більше». Тому поступово розширюватиму свої плантації спочатку до 5, а потім і до 10 га під кожною ягодою.
— Якщо зробити рейтинг найбільш рентабельних ягідних культур, яку б ви поставили на перше місце?
— Традиційно, найрентабельнішими були суниці, потім малина, червона та чорна смородина. Проте цей список потіснили відносно нові для ринку ягоди — чорниці, ожина, лохина. Можливо, остання вже незабаром стане одним із лідерів на українському ринку за масштабами вирощування. До неї є великий інтерес із боку тих, хто працює в ягідництві.
— Як відомо, вартість лохини в роздрібних мережах і на ринку перевищує 100 гривень за кілограм. У чому причина такої ціни?
— Уперше я посадив лохину 2007 року — тоді мало, хто знав, що це взагалі таке. Я довго спостерігаю за цією культурою й лише останнім часом можу сказати, що вона плодоносить більш-менш успішно. Лохина вимоглива до технології, наприклад, у нашій кліматичній зоні вона майже не росте, й умови для її нормального розвитку слід робити штучно, але поки що ця справа того варта. Площі під цією культурою в Україні дедалі розширюються, але про насичення ринку казати зарано. Ціна на ягоду, дійсно, залишається високою, і далеко не всім вона по кишені, незважаючи на інформацію про її корисність. Проте з ростом конкуренції між виробниками її вартість падатиме. Узагалі думаю, що в Україні за кілька років відбудеться європейський сценарій, і кількість суниць і лохини на ринку буде приблизно однаковою. Цікавий момент — у рекламу лохини ніхто не вкладає грошей, а її популярність у світі рік від року зростає. Покупці самі голосують гаманцем за смачну та корисну ягоду.
— Тож незабаром лохину собі зможуть дозволити й пересічні українці?
— Дуже сподіваюся, що в Україні нарешті минуть часи кризи, нормально розвиватиметься економіка, і люди будуть більше заробляти. Тим самим рівень попиту як на лохину, так і на всі інші ягоди, збільшуватиметься. За статистикою, мешканці ЄС їдять вдвічі більше фруктів і ягід, ніж ми.
— Якщо порівнювати з Європою, то українські ягоди є значно дорожчими. Чому?
— Якщо брати закупівельну ціну суниць, то вони дешевші у ЄС майже вп’ятеро, а лохина вдвічі-втричі. Це пояснюється абсолютно іншим підходом європейців до роботи та різними технологіями виробництва. У нас усе ще багато ручної праці, про високу продуктивність роботи взагалі не йдеться. Проте, як оптиміст, вірю в майбутнє українського ягідного ринку.
— Багато українських овочівників, садівників кажуть про відкриття перспектив торгівлі з ЄС. Як позиціонуєте власну компанію? Чи плануєте виходити на зовнішні ринки?
— Донедавна і мене, і колег цілком влаштовував внутрішній ринок — адже і кількість ягід, і неконкурентна ціна продукції, і проблеми з логістикою (дорогами) не дозволяли мріяти про стабільність поставок у Європу. У разі якщо для української продукції створять умови, відкриють торговельні шляхи, то про це можна буде думати, але це справа не одного року. Не приховуватиму, мені телефонують іноземні компанії, вони зацікавлені у співпраці, але поки що налагоджувати її зарано. Український ягідний ринок поки що має працювати над кондиційністю, якістю й іміджем товару. На жаль, більшість виробників можуть виростити ягоди, але зовсім не вміють їх продавати.
— Між Україною та ЄС географічно розташована держава-конкурент — Польща. Із відкриттям кордонів теоретично продукція із цієї країни може опинитися на українських прилавках, чи не так?
— Польська фруктова продукція добре відома споживачам із ЄС, крім того, поляки є лідерами з виробництва яблук. Польські плантатори вирощують набагато більше нас, мають давніші традиції, краще технологічне оснащення і, на додаток, квоти й дотації. Це дуже потужний конкурент, якого не варто недооцінювати.
Щодо поставок польських ягід в Україну, то, зважаючи не немалі відстані, я б не робив із цього проблему. До цього часу поляки не так сильно рвалися на наш ринок, бо в Німеччині й інших країнах вони могли знайти значно більший збут і ціну на продукцію вищу за 10 українських гривень.
— Нині в Україні спостерігається тенденція до того, щоб вирощувати позасезонні ягоди, аби вони були доступні майже цілий рік. Чи підтримуєте такий підхід?
— Той, хто працює в галузі ягідництва та вивчає нові технології, може легко навчитися культивувати позасезонну ягоду, щоб вона виросла або значно раніше, або пізніше свого часу й нарощувати таким чином прибутковість. Однак треба розумно підходити й керувати цим явищем. Наприклад, українці вже звикли куштувати суниці у червні, і якщо виростити великий урожай суниць у вересні, то вони, швидше за все, не знайдуть свого покупця, бо в цей час люди традиційно купують виноград і яблука. Я завжди наводжу приклад: коли ти заходиш у кафе й випиваєш щоранку чашечку кави за 6 грн, а наступного ранку тобі запропонують її за 1 грн, то ти все одно більше ніж дві чашки не вип’єш. Це саме з позасезонними ягодами. Я не проти, аби ми потроху куштували свіжі суниці взимку, але для здоров’я краще їсти ягоди в сезон.
— Чи працюєте з переробними підприємствами?
— По ягодах ніколи не працював із переробкою, адже намагаюся вирощувати їх максимально кондиційними. Багато років працював із переробними підприємствами по яблуках. У нашому регіоні є відразу декілька потужних переробників, тож це був хороший варіант.
— Чому був?
— Минулого року отримав гіркий досвід роботи з переробкою. Господарство здало майже весь урожай на одне з провідних переробних підприємств і вперше в моїй практиці не вдалося отримали грошей за нього. Постраждали також більшість садівників Вінничини. Ідеться про десятки й соні тисяч гривень.
— Як убезпечити себе від таких помилок і правильно обрати переробне підприємство?
— Як не прикро, це неможливо. Завжди знайдуться ті, хто захоче нажитися. І тут угоди й домовленості безсилі. Я вирішив обрати іншу стратегію — просто не вирощувати ту продукцію, яка потім ітиме на переробний завод. На жаль, ціна, яку пропонують підприємства за наші яблука, невелика, ледве покриває витрати на їх збирання та доставку на завод. Вартість ресурсів невпинно зростає, тож незабаром цей бізнес стане малопривабливим. Скоро ми дійдемо до того, що навіть збирати яблука, які впали на землю, буде не рентабельно. Звичайно, є варіант, зробити власний невеликий переробний цех для декількох підприємств і фермерів, але це важко. Набагато краще вирощувати хороші яблука й отримувати за них реальні гроші. Цього року я намагався докласти всіх зусиль, щоб максимально покращити якість вирощуваної продукції.
— Якими будуть ваші рекомендації колегам?
— Я часто бачу одну й ту саму помилку, якої припускаються початківці. Їм і пораджу: якщо не вистачає коштів, щоб якісно посадити гектар ягід, — садіть півгектара. Не слід заощаджувати на саджанцях, зрошенні та ЗЗР — у підсумку заплатите більше. Не варто проводити експерименти з технологіями, бо високим є ризик втратити врожай. Дотримуйтеся термінів збору, бо невчасно зібрана ягода є гальмом урожайності всього ягідного конвеєра. Не соромтеся читати, запитувати, їздити в інші господарства, запозичувати їхній досвід.
— Що відчуваєте, коли бачите, як ростуть ягоди у вашому господарстві?
— Оскільки я бачив цей процес із дитинства, то нині перетворився на справжнього фаната своєї справи. Не уявляю без неї свого життя. Мені щороку цікаво, якими будуть ягоди і який результат ми отримаємо. І річ не так у грошах, як в отриманні задоволення від виробничого процесу. Ягідництво, неначе спорт, завжди хочеться краще, більше, успішніше. Тому кожен рік для мене неповторний.
— І наостанок. Розкажіть, яким бачите своє господарство, скажімо, через 10 років. До чого прагнете?
— О, помріяти я люблю! Хочу, щоб на моїй плантації все було добре і з технологією, і з урожаями, і з прибутком. Однак найбільше бажання, щоб у наших людей, які працюють на українській землі, зарплата була не меншою ніж у Швейцарії або Франції. Щоб вони могли не лише заробляти, а й відпочивати, мандрувати по світу. Адже наш працелюбний народ — це і є квітуча, нездоланна, безмежно вільна Україна!
Інтерв’ю було надруковано у журналі Плантатор. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Плантатор та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».