Виклики перед птахівниками
Попри погіршення економічної ситуації у країні, ринок бройлерів в Україні розвивається, адаптуючись під нові реалії, вважає Світлана Собіпан, директор Володимир-Волинської птахофабрики
— Пані Світлано, розкажіть, що сьогодні відбувається на ринку бройлерів?
— Ринок птиці динамічно розвивається як у межах країни, так і на світовому ринку. Потужностей українських виробників вистачає не лише, щоб повністю задовольняти попит на внутрішньому ринку, але й достатньо для експорту за межі держави. Тобто Україна є одним із потужних виробників курятини у світі та, зокрема, Європі й Азійських країнах.
Сказати, що для розвитку ринку бройлерів наразі сприятливі умови, буде перебільшенням. Ринок розвивається в умовах кризи, яка була зумовлена пандемією Covid-2019, адаптується під нові умови діяльності. Ми як виробник курятини вже відчули на собі здорожчання ціни на сировину та енергоносії.
2021 рік був нелегким для агросектору. Не всі виробники змогли подолати труднощі, спричинені світовим зростанням ціни на корми і природний газ. Дрібні та середні господарства почали скорочувати поголів’я птиці. Водночас споживацький інтерес до м’яса птиці збільшується. Однією з причин такого росту є тенденція здорового харчування, яка актуальна як ніколи раніше. Суспільство почало прискіпливіше обирати харчові продукти та дбати про власне здоров’я. Популяризація збалансованого харчування диктує моду.
Крім здорового харчування перед виробниками постає новий тренд — екологічність виробництва та продукту. Коли на першому етапі ця тенденція вимагала відмовитися від антибіотиків та стимуляторів росту, то наступним етапом стане екопаковання. Тому всі виробники активно шукають альтернативне екопаковання та як замінити пластикові лотки на інші матеріали, що будуть більш екологічні. Піклування про власне здоров’я та довкілля стало трендом сучасності й буде актуальним й надалі.
— Як змінилася ситуація на ринку після зростання вартості енергоносіїв, чи про це ще говорити зарано?
— Сказати, що зміни вже відбулися, ще надто рано. В кінці грудня ми отримали нові ціни, які майже у три рази вище від тих, які були у вересні, та в два рази від грудневих. Якщо ціни на газ у вересні в середньому становили 22,86 грн за кубометр, то в грудні вже 34,5 грн, а в січні постачальники газу пропонують ціну у розмірі 55–60 грн за кубометр, що є непід’ємним рівнем та загрозою не лише якомусь одному підприємству, але й усій галузі.
Газ є одним з основних джерел енергії під час вирощування птиці. Кондиціонування приміщень та обігрів — це складові процесу вирощування. Зростання цін на газ негативно вплине на собівартість м’яса птиці. Натомість таке різке подорожчання на прилавках з продукцією призведе до зменшення попиту на цю групу товарів, як наслідок, скорочення виробничих потужностей.
Ми як виробник вимушені прийняти цей виклик та шукати компромісу з державою. В грудні 2021 року основні вітчизняні підприємства з вирощування курей бройлерів, і ми зокрема, підписали звернення до уряду, в якому закликають вжити заходів задля недопущення кризи галузі через різке зростання цін на газ.
Наразі отримали першу інформацію. Міністерство аграрної політики та продовольства України оприлюднило список суб’єктів господарювання, які зможуть отримувати для своєї роботи природний газ внутрішнього видобутку з обмеженою націнкою 25%. Цей наказ дасть змогу виробникам не зупиняти чи скорочувати виробництво.
— Наскільки зросла собівартість виробництва м’яса птиці за останній рік?
— Собівартість курятини в середньому зросла на 19,6%. На ціну вплинули чинники, які ми спостерігали у 2021 році. Один з основних — зростання цін на сировинну, зокрема зернові, у понад два рази, що позначилося на вартості кормів. Якщо брати собівартість курятини, то 70% ціни залежить від кормів. Цю хвилю подорожчання продукції українські споживачі відчули весною 2021 року. Ринок сировини, з якої виготовляють корми для птиці, є доволі нестабільним з постійними коливаннями вартості (за тенденцією двох останніх років лише зростання вартості, й найближчим часом не очікується зворотної динаміки). Вплинула на ціну курятини загальна тенденція усіх виробників курятини відмовитися від використання антибіотиків на всіх етапах вирощування. Володимир-Волинська птахофабрика тут стала флагманом, коли вийшла на ринок курятини із ТМ «Епікур» майже п’ять років тому і встигла зіштовхнутися з усіма «підводними каменями» такого виробництва. Проте підприємство мало запас часу, щоб знайти рішення й адаптуватися.
Вирощування курей-бройлерів без антибіотиків — процес трудомісткий. Адже птиця росте повільніше з меншою масою, ніж та, яка споживає корми, в яких є стимулятори росту. Водночас важливим стало й питання збереження поголів’я птиці в пташнику. Використання антибіотиків у виробництві свого роду страхувало від захворювання поголів’я і, як наслідок, збитків. Коли ж виробники відмовилися від антибіотиків, вони перейшли на якісні та натуральні корми, які є дорожчі від попередніх. І тут же з’явився ризик втрати поголів’я через захворювання. За таких умов птахофабрики змушені в рази підвищувати біобезпеку свого виробництва. Всі ці чинники позначилися на собівартості продукції у 2021 році. Зараз ми отримали новий виклик для виробництва у вигляді зростання вартості газу у 2,5–3 рази для підприємства, що також може позначитися на собівартості.
— Чи змінився в Україні попит на м’ясо бройлера за останній рік?
— Рівень споживання курятини на душу населення в Україні за ІІІ квартал 2021 року в порівнянні з ІІІ кварталом 2020 року скоротився на 3,2%. Причина — зниження купівельної спроможності населення та чисельності продукції загалом. Скорочення виробництва частково компенсується дешевими імпортними товарами, що, як наслідок, негативно впливає на ціноутворення продуктів вітчизняного виробництва. Водночас бачимо тенденцію, що з роками зростає попит на фасовану продукцію. Споживач задля своєї безпеки дедалі частіше обирає м’ясо птиці у герметичному пакованні, ніж вагове. Перевагу надають уже знайомому бренду, ніж продуктам «no name». За прогнозами, таку тенденцію спостерігатимемо й у 2022 році.
— Як відреагує український споживач на суттєве подорожчання вартості курятини? Чи зменшиться споживання цього продукту на внутрішньому ринку?
— Якби тут не хотілося відповісти оптимістично, однак, швидше за все, українці почнуть рідше купувати курятину. Ще з початку пандемії ми почали спостерігати, що купівельна спроможність українців падає. Це не означає, що споживач відмовиться від продукції, але він обиратиме якісну продукцію, хоча купуватиме рідше або у менших обсягах.
Чинником, який вплине на те, що українці менше купуватимуть м’ясо птиці, стане і те, що у ціні зростатимуть інші продовольчі товари: хліб, крупи та інші продукти першої необхідності. Через це українці свідоміше споживатимуть і купуватимуть ті продукти, які потрібні на найближчий час.
— Вітчизняним виробникам м’яса птиці сьогодні вигідніше експортувати вироблену продукцію чи реалізувати її на внутрішньому ринку?
— На мою думку, це питання потрібно диференціювати. Однозначної відповіді немає. Беззаперечно, експорт є невіддільною складовою великого бізнесу. Це стратегічний напрям. Сьогодні вигідно продавати на внутрішньому ринку, а завтра все може докорінно змінитися. Тому правильніше буде підтримати вже набуті канали збуту й не поспішати з кардинальними рішеннями.
Володимир-Волинська птахофабрика продовжуватиме і надалі торговельну діяльність зі своїми закордонними партнерами та розвиватиме нові напрями експорту.
— Чи залишаються наші виробники курятини все ще конкурентоздатними на світовому ринку?
— Однозначно так! Нас знають та цінують за якість. Українська курятина відома своєю натуральністю та свіжістю. Ми пропонуємо споживачам продукцію найвищої якості, без ін’єктування. Тому наша курятина може бути й надалі конкурентоспроможною за умови, що не виникне нових податкових зобов’язань із боку держави, критичного здорожчання кормової бази та вартості енергоносіїв на внутрішньому ринку.
— Якщо говорити про ваше підприємство: зріс чи скоротився обсяг експорту курятини? Найближчим часом плануєте нарощувати експортні постачання?
— Обсяг експортованої продукції Володимир-Волинської птахофабрики у 2019–2020 роках був майже на одному рівні — 1800 т. У 2021 році ми розширили наші ринки збуту та експортували близько 2000 т м’яса птиці. Сьогодні карту закордонних продажів становлять такі країни: Туреччина, Йорданія, Оман, Мальдіви, Сомалі, Ємен, Мавританія, Лівія, Кот-д’Івуар, Коморські острови та Азербайджан. Відкрили для торгових відносин та найближчим часом плануємо розпочати постачання продукції до Ефіопії, Танзанії та Гани.
Експорт буде цікавим постійно для українських виробників, адже загальний обсяг продукції, який випускається в Україні, доволі серйозний. Не дарма ж наша держава належить до п’ятірки країн — експортерів курятини у світі (нас випереджають Бразилія, ЄС, Таїланд та Туреччина). Домінантним чинником тут буде лише раціональний вибір, до яких країн варто експортувати, а від яких потрібно буде відмовитися.
Близькосхідний та африканський ринки є привабливими для українського виробника сільськогосподарської продукції, оскільки є місткими та внаслідок кліматичних і географічних умов не можуть забезпечити своє населення сільськогосподарською продукцією в повному обсязі. Крім того, на арабські країни припадають високі рівні споживання м’яса птиці на душу населення, що не в останню чергу пов’язане з релігійними переконаннями. Зараз активно підіймають тему відкриття ринку Китаю для українських виробників курятини. Попри оптимістичні прогнози та ситуацію, яка складається з дефіцитом свинини для китайського ринку та переходом до м’яса птиці, ще досить рано очікувати на експорт до цієї країни. Безперечно, ринок Китаю стане тим, який зможе повністю задовольнити прагнення українських виробників в реалізації продукції. З більш реальних нових ринків для виробників курятини — Східна Азія, В’єтнам, Південна Корея, Індонезія. І, звичайно, ми розуміємо, що український виробник не зможе експортувати продукцію до Південної й Північної Америки, адже ми не в змозі змагатися з тамтешніми промисловими гігантами. На сьогодні можна говорити, що географія експорту української курятини в наступному році лише зростатиме. У планах Володимир-Волинської птахофабрики нові ринки та взаємовигідні закордонні контракти.
— Як змінились обсяги виробництва курятини на вашому підприємстві протягом останнього року? Чи плануєте започатковувати якісь нові напрями виробництва?
— На сьогодні птахофабрика працює на 100% своєї потужності. Рівень попередніх років — 4,6 млн голів птиці одноразової посадки. У зв’язку зі змінами технології вирощування плануємо незначне скорочення посадки, яке за підсумками року дасть скорочення на 1,1 млн голів. Наразі у нас немає можливості збільшувати кількість поголів’я, для цього потрібно будувати нові пташники та розширяти переробні потужності. Збудувати нові пташники стане реальним, коли завершимо будівництво нового переробного комплексу. За 2021 рік наша Володимир-Волинська птахофабрика виготовила понад 48,4 тис. тонн курятини, з них 96% реалізували на внутрішньому ринку країни, а 4% було експортовано до різних країн. Якщо говорити про нові напрями діяльності, то у жовтні 2021 року на підприємстві запустили вперше цех виготовлення м’ясо-кісткового борошна. Для нас це новий напрям роботи. Він дасть змогу переробляти рештки від виробництва, які до цього реалізовувалися як сировина на інші підприємства. Відтепер можемо виготовляти м’ясо-кісткове борошно та реалізовувати його підприємствам із виготовлення кормів для тварин.
— Що змінюєте на підприємстві, які технології впроваджуєте, щоб зменшити свою залежність від газу? Чи варто це робити усім птаховиробникам?
— Поступово зменшувати обсяги споживання газу ми почали ще у 2016 році, коли частково здійснили перехід на твердопаливні системи опалення. В 2021 році ми відновили виробництво солом’яних брикетів для твердопаливних котелень. Однак за всіх цих дій наше підприємство залишається залежним від природного газу. Існують такі умови на виробництві, де впровадити зміни технічно невигідно або ж неможливо. Щодо того, які дії потрібно вживати іншим підприємствам, варто розглядати в розрізі багатьох чинників і прогнозів розвитку підприємства. Для когось хорошим рішенням може стати біогазові установки, для когось сонячна чи вітрова електроенергія. Дехто як ми може комбінувати варіанти й на певних етапах використовувати саме ті енергоносії, які будуть найефективнішими.
— Як у найближчому майбутньому трансформується ринок через подорожчання газу та енергоносіїв (наприклад, можливо залишаться тільки декілька сильних гравців на ринку тощо)?
— Енергокриза передусім суттєво вплине на дрібні та середні господарства. Якщо не буде впроваджено альтернативних заходів від держави задля збереження птахівництва хоча б на теперішньому рівні, то ціна на газ та електроенергію похитне навіть найбільших гігантів промисловості. Частково зростуть відпускні ціни на продукцію. Це можливо тільки на незначних 5–10%, за інших умов купівельна спроможність українців досягне критичного показника. Решта ж затрат залишиться на самих виробниках. Така ситуація можлива лише певний час, інакше птахівництво зазнає неповоротних змін.
Ми, виробники, розуміємо, що навіть за втручання в ситуацію держави і певної стабілізації треба шукати ефективні рішення, щоб в разі зростання ціни на один енергоносій підприємство могло безболісно перейти на інший та не ставити перед собою питання про скорочення виробництва і тим більше про припинення діяльності.
— Чи є перспективним для українського птаховиробництва впровадження альтернативних технологій отримання енергії? Які з них сьогодні є найбільш вигідними й доступними?
— Альтернативні технології, яких потребує виробництво, є доволі дорогими. Як альтернатива можливе використання сонячних панелей, виробництво енергії з біогазу.
Хоча заміна енергоносіїв — це справа кожного господарства окремо. Хтось вбачає майбутнє за вітровими електростанціями, а інші за сонячними батареями. Слід оцінювати сукупно бажану кількість енергії, котра потрібна підприємству, вартість монтажу та самого обладнання, можливості встановлення, географічне розташування потужностей, умови експлуатації.
— Які заходи з боку держави могли б покращити ситуацію на ринку бройлерів?
— З боку держави допомога була б актуальною в питаннях врегулювання цін на електроенергію та природний газ, дотації або ж субсидіювання стратегічно важливих галузей виробництва, що значно послабило б економічний тиск на виробників. Відтермінування переходу на загальну систему оподаткування для підприємств, які займаються розведенням свійської птиці, теж допомогло б агросектору хоча б частково подолати кризу