Про досвід вирощування енергетичної верби розповідає директор ТОВ «Салікс Енерджі»
— Із чого починалася ваша компанія і чому ви вирішили вирощувати енергетичні культури?
— Наша компанія працювала в будівельному бізнесі. Проте через економічну кризу 2008 року, коли такий бізнес став нерентабельним, ми подумали, що потрібно спробувати інший напрям. Хотілося, щоб справа була не лише прибутковою, а й новою для українського ринку. Близько року разом із експертами зважували всі за й проти — прораховували рентабельність не лише в аграрній, а й в інших сферах.
Зокрема, звернули увагу на виробництво паливних пелет. Тема здалася нам дуже цікавою, адже це експортний товар. Однак одразу гостро постала проблема сировини.
Отже, ми почали шукати, яким чином можна вирішити «сировинне питання». Так у поле нашого зору потрапила енергетична верба. Адже вона на відміну від багатьох інших культур росте на малопродуктивних ґрунтах, яких в Україні, за різними оцінками, 3–4 млн га. Це той резерв землі, який не лише можна, а й треба використовувати. Крім того, ці земельні ділянки не конкурують із сільськогосподарськими і є набагато більш фінансово доступними в плані оренди. Після детальної розробки бізнес-плану цьому проекту було дане зелене світло.
— Чи вивчали досвід вирощування енергетичної верби в інших країнах?
— Так, звісно. Зокрема в Польщі вербу вирощують на 6 тис. гектарах. Коли ми приїхали у цю країну, то побачили, що ціна на щепу стрімко зростає. Після цього відвідали й інші країни — Швецію, Данію, Великобританію. І нарешті почали працювати з науковими установами й освоювати технологію. Ми відразу розуміли, що неосвоєних земель в Україні вистачає, тож потенціал для розвитку бізнесу був і є величезним.
— Як обрали регіон для вирощування верби, із чого безпосередньо стартував проект?
— Для розміщення плантації обрали землі на Волині — там достатньо опадів і високий рівень ґрунтових вод: відомо, що верба дуже любить воду. Цілком зрозуміло, що Центр або Південь під масові посадки енергетичної верби непридатний — тамтешні чорноземи вже давно засіяні іншими агрокультурами, та й вологи бракує.
Також нам була важлива територіальна наближеність до кордону, адже спочатку ми планували експортувати тріску верби.
Працювали за класичною схемою: орендували землю, розчистили її, підготували під закладення плантації. Купили за кордоном саджанці й навесні 2011 року їх посадили — усього 130 га. Поступово, рік за роком, розширювали площі — нині маємо вже 1700 га. Далі спостерігали за ростом лози, робили заміри. Це не був класичний агробізнес, адже в Україні до нас ніхто не брався за цю культуру: порадитися не було з ким, і в цьому полягав увесь ризик. Уже сьогодні стає очевидним, що ми правильно адаптували європейську технологію до умов України.
— Розкажіть детальніше про саму технологію вирощування енергетичної верби.
— Почну з того, що цю культуру неможна садити в необроблену землю. Ґрунт готується так само, як і під овочеві культури: робиться глибока оранка, проводиться вирівнювання й ущільнення. На бідних ґрунтах треба внести добрива. Наступний етап — це садивний матеріал. Він має бути правильно підібраний і збережений, а саме садіння — проведене вчасно. Наприкінці першого (або як його ще називають — нульового) року слід зробити технологічний зріз саджанця, щоб рослина набула вигляду куща.
Дуже важливим і найбільш трудо- і фінансововитратним для верби є саме перший рік після закладання плантації, коли відбувається укорінення саджанців. Ріст у цей період дуже залежить від погодних умов і дотримання технології, максимально він становитиме два метри. Однак навіть метр — це нормально; головне, щоб була добра приживаність — вона має становити не менше за 85%. На нашому підприємстві отримували досить різні результати як за ростом верби, так і за приживаністю. Ми експериментували з удобренням і ґрунтами, підбирали оптимальну для нас модель, бо взяти й просто перенести західну технологію було неможливо, її потрібно адаптувати під нашу кліматичну зону та ґрунти.
Далі два або три роки верба росте. Різати лозу й отримувати з неї щепу можна на четвертий рік, а потім збирати урожай кожні 2–3 роки. Цикл збирання врожаю встановлює саме господарство: якщо верба росте дуже швидко, то залежно від виду збиральної техніки можна це робити навіть кожен рік. Доросла плантація потребує лише помірного удобрення.
Зазначу, якщо виробник має намір отримати 20 «мокрих» тонн верби з гектара, то всі елементи технології обов’язкові до виконання. Будь-яке відхилення позначатиметься або на приживаності рослин, або на врожайності.
— Як правильно підібрати садивний матеріал цієї культури? Чи обов’язково його імпортувати з-за кордону?
— Саджанці можна купити і в Україні. Їх існує кілька видів. Є енергетична верба шведської селекції — дорожча, проте краще росте на неродючих ґрунтах, стійкіша до хвороб і дає приріст біомаси на гектарі 20 «мокрих» тонн на рік (якщо йдеться про дорослу плантацію). Вартість саджанців варіює залежно від кількості придбаного садивного матеріалу — від 80 копійок до 1 гривні за штуку. Саджанці польської селекції понад удвічі дешевші — орієнтовно 35 копійок за штуку. На кожен гектар потрібно до 15 тисяч рослин.
— Чи продає ваша компанія такі саджанці?
— Так, ми вирощуємо й продаємо садивний матеріал, маємо власний маточник. Наш практичний досвід дає нам змогу здійснювати технологічний супровід і надавати послуги із садіння за допомогою спеціальної машини. Після цього ми обов’язково підтримуємо зв’язок із власником плантації та за потреби консультуємо його.
— На що ще звернути увагу під час формування плантації?
— Дуже важливим є контроль бур’янів, особливо в перший рік після закладання. Попередньо слід дуже добре попрацювати гербіцидами суцільної дії, але це не позбавляє на 100% від неприємностей із багаторічними бур’янами. Після садіння саджанців застосовуємо селективні гербіциди. Мушу зізнатися, що зі старту масштабів проблем із забур’яненістю ми недооцінили, тож нині боремося з бур’янами механічним і хімічним способами, причому кратність обробок може сягати п’яти й навіть шести.
— Чи потребує енергетична верба специфічної садивної та збиральної техніки?
— Спочатку ми планували брати техніку в оренду, але виявилося, що ринок подібних послуг в Україні на відміну від Європи абсолютно нерозвинений. У Польщі існують певні оператори, які приїздять, готують ґрунти, закладають плантації, доглядають за ними, збирають урожай щепи. Ми змушені були купити власну техніку для закладання плантацій — машину Egedal Energy Planter, вартістю близько 110 тис. євро, а також комбайн John Deere 7300 із спеціальною жаткою для збору енергетичної верби Salix head HSAB. Використання комбайна дозволяє зібрати й подрібнити врожай лози з 1 га за годину.
Це були достатньо великі капіталовкладення. Тож сьогодні, щоб допомогти іншим сільгоспвиробникам, ми почали самі надавати послуги закладення плантацій і збору щепи тим господарствам, які цього потребують.
Хочу звернути увагу, що на минулій виставці «Агрітехніка» у Ганновері були представлені спрощені агрегати для роботи на плантаціях верби, які монтуються зі звичайними тракторами, і отже, на техніці можна значно заощадити.
Також важливими будуть агрегати з догляду за насадженнями механічним способом, але витрати на них у рази менші. До того ж зважте, що плантації енергетичної верби живуть досить довго — 25 і більше років, тому садивна техніка застосовується менше, ніж техніка з догляду.
— Що відбуватиметься з плантацією після досягнення 25-річного віку?
— Незважаючи на те, що верба продовжуватиме рости, плантацію краще розкорчувати. Адже з часом вихід урожаю зменшуватиметься. До того ж з’являтимуться нові сорти, які даватимуть більший приріст, матимуть стійкість до спеки та посухи, будуть менш вимогливі до ґрунту. Або, наприклад, нині в розробці є сорт енергетичної верби, який дає вологість щепи при зборі 30%, тоді як сьогодні вона становить 50%.
— Основне питання від аграріїв, які планують вирощувати вербу, полягає в збуті продукції. Що ви можете порадити?
— Я отримую безліч дзвінків від аграріїв щодо того, як правильно використовувати щепу. На мій погляд, найпростіше для господарства — використовувати її для власних потреб на біопаливо: для обігріву виробничих приміщень, теплиць, сушіння продукції тощо. Для цього зовсім не потрібно виходити на зовнішні ринки.
Як я уже казала, спочатку ми планували експортувати щепу або пелети за кордон. Однак із часом ринок змінився, і ми бачимо, що внутрішній попит на таку сировину збільшується.
Продаж тепла — це ще одна можлива форма нашого бізнесу. За допомогою наших партнерів ми виробляємо теплову енергію — спалюємо щепу на орендованих котельнях й отримуємо гігакалорії. Маємо договори з органами місцевої влади Іваничівського району Волинської області, отримуємо узгоджені тарифи на виробництво тепла й опалюємо щепою соціальну сферу — школи, лікарні та дитячі садочки. Перевага щепи порівняно з іншими видами твердого палива полягає в тому, що її можна спалювати напряму без додаткових переробок.
— Наскільки дешевшим є опалення щепою, порівняно з традиційним газом?
— Я не скажу, що це в рази дешевше. Проте це локальне виробництво та газова незалежність від інших країн й обставин. Так, ми свідомі того, що всі не можуть одночасно перейти на нові рейки, але, як на мене, спробувати використовувати внутрішні резерви — варто.
— Щепу також можна пресувати чи пелетувати. Чи запроваджуєте ви ці способи?
— Пелетування чи пресування щепи застосовують для ефективнішого транспортування сировини на далекі відстані. Проте, оскільки ми працюємо за локальним принципом: тобто і виробництво, і плантації розташовані недалеко одне від одного — цей спосіб не застосовуємо. Також пелети доцільно використовувати тоді, коли в котельнях немає достатньо місця або умов для зберігання щепи.
— Чи потрібно досушувати щепу енергетичної верби перед спалюванням?
Дійсно, твердопаливні котли мають вимоги щодо вологості сировини, адже ККД згоряння сухої деревини є вищим. Наприклад, певне обладнання потребує вологості не більшої за 30%, і ці котли є трохи дешевшими. Ми ж маємо котел, що дозволяє спалювати щепу за її натуральної вологості, попередньо не досушуючи. Такий пристрій має вищу ціну. Проте, з другого боку, досушування сировини також вимагатиме додаткової теплоенергії та ресурсу. Тож кожен має обирати котел залежно від своїх потреб.
— Наші люди досить консервативні в плані нових господарів і нових культур. Чи не натрапили ви на опір із боку селян?
Цю проблему ми відчули досить гостро — люди боялись і не вірили у наш проект і його перспективність. Більшість думок зводилися до того, що ми засадимо паї густим лісом й швидко збанкротуємо. Доводилось їздити, зустрічатися із селянами й буквально на пальцях переконувати, чому їхня думка хибна, що ми будемо платити оренду, створимо на селі нові робочі місця та виробництво. Нам дуже пощастило, адже на певному етапі нас підтримали органи місцевого самоуправління.
— Сьогодні інтерес до енергетичних рослин серед виробників стрімко зростає. Чи не боїтеся того, що з часом конкуренція буде настільки високою, що вам доведеться піти з ринку?
У вирощуванні енергетичних культур важливу роль відіграє саме локальний принцип, адже транспортування сировини на далекі відстані робить його не настільки фінансово привабливим. Вербу слід вирощувати недалеко від місця переробки, тоді її рентабельність не викликає сумнівів. Поки що про конкуренцію у цьому питанні казати зарано — галузь лише на початку свого розвитку.
— Що найбільше заважає розвиватися вашому бізнесу?
На жаль, у біоенергетичній темі є багато невирішених питань. Безліч зарегульованого чи, навпаки, неузаконененого щодо спалювання біомаси. Це дуже заважає бізнесменам працювати, адже прозорі й зрозумілі законодавчі норми були б набагато прийнятнішими. Однак, незважаючи на це, ми розвиваємося, плануємо поширити досвід використання щепи для опалення й в інших регіонах держави.
Сьогодні саме цікавість людей і є тією рушійною силою, що сприяє розвиткові. Ми, як виробники, добре бачимо, наскільки зросла цікавість до енергетичних культур. Якщо раніше ми отримували поодинокі звернення, то тепер люди телефонують із запитаннями й навіть пропозиціями щодо спільного бізнесу в рази частіше. Із цього можна зробити висновок, що ринок енергетичних культур пожвавлюється.
Довідка
Чому слід обрати енергетичну вербу
– за теплотою згоряння сухої деревної маси дорівнює теплоті згоряння хвойних порід дерев (18,5 МДж/кг);
– низька потреба в мінеральних добривах (утричі менша, ніж для зернових);
– 1 га плантацій повертає в ґрунт 6 т листя восени;
– 60–80% поживних речовин повертаються в ґрунт разом з опалим листям;
– низькі вимоги до ґрунту (клас III, IV, V); позитивно впливає на збагачення ґрунту вуглекислим газом і бактеріями, які підвищують родючість;
– можливість рекультивації плантацій після використання, зважаючи на неглибоку кореневу систему (80% кореневої системи залягає на глибину 40 см);
– ідеально підходить для рекультивації забруднених і малопродуктивних земель, виводить із землі важкі метали;
– можливість використання як аераційних полів для очищення й утилізації стічних вод;
– ефективно застосовується в протиерозійних заходах для укріплення ґрунтів;
– приріст 2 м/рік, урожайність становить 40–60 т/га біомаси природної вологості за трирічного циклу збирання врожаю, що по теплотворності еквівалентно 10–15 тис. кубометрів газу;
– навколо плантацій покращується біологічне різноманіття флори та фауни.
Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».