Овочі - Ягоди - Сад
Головне:
Інтерв'ю

Сімейна справа

Віталіна Семерог
ФГ «Валентина» (Київська обл.)
Поділитись:
Віталіна Семерог

Налагодивши виробництво яблучного соку, родина Семерог зробила свій бізнес прибутковим.  

Хочеш мати прибутковий агробізнес — налагодь перероблення. Досвід доводить, що для невеликих фермерських господарств така концепція є квитком до сталішого та успішнішого господарювання. От тільки небагато хто наважується ним скористатися — з різних причин. Родина Семерог із Київщини ризикнула, зробивши виробництво яблучного соку прибутковим сімейним бізнесом. Про шлях ФГ «Валентина» до успіху розповіла донька засновників господарства Віталіна Семерог. 

Пані Віталіно, з чого починалося фермерство вашої родини? 

— Господарство «Валентина» 1994 року заснував наш батько, агроном зі стажем, взявши в оренду ділянку землі для вирощування овочів: картоплі, капусти, буряку, зелені, одним словом — борщового набору. Продавали товар у Києві на ринку. Навесні 95-го заклали яблучно-сливовий сад на середньорослій підщепі за схемою 4 . 2. 

Родина Семерог: Інна, Петро, Віталіна та Валентина

Батьки залучали до роботи і нас із сестрою — ми обидві закінчили НУБіП, Інна за фахом «економіка підприємства», я — менеджер зовнішньоекономічної діяльності. Під час навчання в університеті ми чимало їздили на практику за кордон, побачене там намагалися впровадити у своєму господарстві. Так, в Америці я спостерігала, як тамтешні фермери виготовляють сік прямого віджиму, без цукру, без консервантів і без пастеризації. Нам така ідея припала до душі, тож вже вдома ми її швидко реалізували з допомогою наших сусідів-фермерів, які мали невеликий домашній прес. Вони ж його й запакували. Нашим клієнтам новий товар сподобався, і ми його швидко розпродали. 

Втім, маленьким пресом багато соку не зробиш, тож вже через кілька років ми купили вживану австрійську причіпну установку для виготовлення соків прямого віджиму Voran потужністю 500 л на годину. Її легко транспортувати, розкладати, до неї можна під’єднати воду, електрику. От тільки працює сезонно: з вересня до листопада. 

На той час ми вже побудували власний маленький магазинчик біля саду, підвівши туди електрику, воду — все, що потрібно. Магазин вийшов доволі гарним. Бо раніше торгували своїми яблуками тільки восени і навесні, коли спадали морози, адже торгівля була відкрита. Через магазин продавали й наш сік в пакованні bag-in-box (пакет в коробці). 

Взагалі 2013 рік я вважаю переломним для нашого сімейного бізнесу, коли ми поставили магазинчик, придбали установку для вичавлювання соку з яблук і почали продавати свій сік в магазині. До речі, нашим сусідам-фермерам в радіусі 20–50 км ми також робимо сік. Вони нам привозять яблука, а потім продають сік. 

— Як організовано роботу в господарстві? Працює тільки родина, чи наймаєте персонал? 

— Звісно, у нас є наймані працівники, які працюють у саду. Кілька років дівчата працюють на вичавлюванні соку. Проте керує господарством лише наша сім’я: батько здебільшого в саду, ми із сестрою — продажами. 

Сад, який батьки посадили 2012 року, ми замінили на низькорослий на карликовій підщепі. Працюємо за традиційною технологією, маємо для цього всю потрібну техніку. Саджанці купуємо у своїх колег-фермерів. Коли міняємо сорти, зважаємо на попит на ринку, бо нині люди більше хочуть мати тверде, хрустке, соковите яблуко, кисло-солодке. Тож обираємо сорти, які зберігають хрумкість і соковитість доволі довго та не потребують особливих умов зберігання. Бо в нас всього 7 га яблучного саду, ми не можемо дозволити собі дороге холодильне обладнання. Нині в нас основний осінній сорт американський Хоней Крісп, також є Голден, Чемпіон, Гала, нещодавно посадили молодий сад із Фуджі. 

Маємо холодильну установку, яка підтримує в приміщенні температуру +2…+4 °С (встановлювала компанія ТРВ «Холод»), де яблука зберігаємо до весни. Ранньозимові сорти продаємо до Нового року, а після — пізньозимові. Біля нашого господарства є чимало житлових комплексів із магазинчиками поряд — це наші точки реалізації. Гурт продаємо в садочки, школи. На великих клієнтів, наприклад супермаркети, ми не орієнтуємося. Нам вистачає того, що маємо. 

Ще є до 1,5 га насаджень аличі, точніше гібрида сливи та аличі, сорт Кубанська Комета. Вона достигає трохи раніше за сливу, в першій декаді липня. Продаємо на свіжий ринок вроздріб та гурт. 

За роки роботи площа господарства не змінилася — ті самі 9,5 га, але тепер все під садом, овочі вже не вирощуємо. 

— В інтернеті натрапила на інформацію, що ви вирощуєте екологічно чисту продукцію… 

— Ми не маємо сертифіката Органік Стандарт, хоч плани вирощувати органічну продукцію є. Звичайно ж, щороку отримуємо всі необхідні сертифікати на яблука і сік. Намагаємося мінімально використовувати хімічний захист. Для зберігання яблуко взагалі не обробляємо препаратами, адже наші основні клієнти — сім’ї, які хочуть мати яблуко, у якому «менше хімії». Тому ми вирощуємо для них фактично «домашнє» яблуко — воно не ідеальне, може бути навіть трішки уражене паршею. Деякі клієнти кажуть, що воно «схоже на моє, ніби я вдома його виростив». Оскільки ми застосовуємо інтегровану систему захисту, то й урожайність маємо порівняно невисоку — 30-35 т/га. Але це наш вибір. 

У своєму бізнесі йдемо шляхом «первинного вигляду продукту». Ми навіть сік не фільтруємо, не висвітлюємо, ніби «як ви його зробили вдома, але ми його зробили замість вас». Звісно, є клієнти, які звикли до фільтрованого освітленого соку, але, значить, це не наш клієнт. 

— Такий натуралізм — один із ваших маркетингових інструментів? 

— Так. Ми так і кажемо клієнтам: ми вичавили сік, пропастеризували за технологією до 82 градусів, розлили в пакети вag–in-box і вклали в коробку — це ваш сік із річним строком зберігання. 

Якщо маємо велику партію соку з одного сорту яблук, ставимо штамп «сік зроблено з такого сорту» — вважаємо, що так споживач стане трохи ближчим до продукту. Цим також зацікавлюємо покупців, дехто вже навіть питає, коли буде сік з Голдену чи Фуджі. Придумуємо якісь фішки, наприклад, п’ятилітрове паковання, яке трансформується в годівничку для птахів. Це дуже подобається сім’ям із маленькими дітьми. 

— Як відстежуєте уподобання споживачів? 

— За кількістю продажів. Ми реалізовуємо яблука першого сорту одразу і дивимося, який сорт продається краще, який гірше. Цікавимося відгуками споживачів. Зазвичай в магазині є два — чотири сорти з різними смаковими якостями. Нині люди більше хочуть соковите з кислинкою яблуко, як Хоней Крісп, Фуджі, Джонаголд. 

— Вистачає вам наявних потужностей? Не плануєте розширятися? 

— Іноді хочеться розширитися, особливо, коли трапляється клієнт на 10 т яблук і при цьому ти відмовляєш десятьом маленьким клієнтам, бо для них нема часу. Але нині на наші садові площі наших потужностей вистачає. Ми задоволені, що саме така установка нам дісталася. 

Розширювати площі під сад також не плануємо. Як я вже сказала, ми із сестрою переймаємо досвід американських та голландських фермерів. В Америці фермери садять чималі садки у вигляді ширших міжрядь і зазвичай мають при фермі свій магазинч, організовують перероблення. Голландці, на відміну від американців, садять більше дерев на метр квадратний на карликових підщепах. Тут ми переймаємо досвід Голландії, бо в нас небагато землі. А магазинчик при фермі — це американський досвід. 

Нині ми концентруємося на вирощуванні та продажу яблук і аличі на свіжий ринок та на виробництві та продажу соку прямого віджиму, а також на наданні послуг перероблення яблук невеликим фермерським господарствам, які не мають достатньо обсягів для реалізації на завод. Найчастіше ми працюємо з тими, хто сам продає свої яблука на базарі чи у своєму магазині. Бо ми знаємо, що для нас це 100%-й варіант: якщо вони продають свій товар самі, мають власних клієнтів, то додатковий товар — сік точно матиме попит. Вони продадуть його без проблем. І таких клієнтів доволі багато. 

Здавши яблуко на сік, отримаєш 4 грн/кг, а через перероблення людина отримає прибуток від цього яблука вдвічі більший. Адже перероблення — це завжди додана вартість. Проте не всі господарства мають можливість поставити переробну лінію, приміщення, провести електроенергію тощо. Тому ми надаємо їм такі послуги. 

— Чи залучали ви кредити для розвитку бізнесу? 

— Звичайно, залучали, зокрема, щоб купити техніку тощо. Маємо кредитну лінію в банку. 

— Відчуваєте конкуренцію на ринку? 

— Я не можу назвати фермерів, які мають схожий бізнес, конкурентами, швидше, це колеги, які виробляють сік. Вітчизняний ринок соку великий, і місця знайдеться для всіх. Нині весь обсяг, який ми можемо виростити, виробити на своїх потужностях, можемо продати. І цей обсяг виробництва і продажів соку щороку поступово збільшуємо. За рік господарство виготовляє близько 30 т соку. Спочатку виготовляли лише яблучний сік, тепер маємо ще й яблучно-вишневий, яблучно-полуничний. Ми кооперуємося з іншими господарствами, закуповуємо в них ягоди і вичавлюємо з них сік, роблячи мікс з яблучним. 

— Окрім збільшення обсягів виробництва, чи маєте інші плани розвитку, залучення клієнтів? 

— Цьогоріч ми планували відкрити частину саду для відвідувачів, щоб вони самі збирали для себе яблука, — це поширена світова практика. Восени, коли дерева обвішані яблуками, у нас дуже гарно, навіть фотографи роблять родинні фотосесії, приїздять відпочити корпоративні клієнти. Однак завадив карантин. Утім, як тільки буде можливість, ми хочемо реалізувати цю ідею. 

А ще хочемо завершити свій проєкт. Нині у нас є сад, зберігання фруктів, виробництво соку, свій магазинчик. І вершиною цього ланцюжка має бути виробництво сидру. Навіть наші клієнти підштовхують нас до цього, кажуть: «дітям сік, а батькам треба сидр!». Не знаю, як швидко вдасться це втілити, бо ми маленьке господарство з доволі обмеженими ресурсами. Залучати додаткові інвестиції не плануємо, бо хочемо зберегти свій сімейний бізнес і працюємо над цим. 

— Від яких помилок із власного досвіду ви б хотіли застерегти тих, хто починає свою справу? 

— Ми готові надихати своїм прикладом невеликі господарства. Тепер я можу упевнено стверджувати, що виробництво соку було успішним кроком, який вивів нас на інший рівень господарювання. Якщо сам не можеш налагодити перероблення, треба об’єднуватися. Перевага перероблення в тому, що ви не витрачаєтеся на зберігання яблук, які переводите в сік, відповідно, є місце для зберігання яблук для свіжого ринку. Тому, якщо є можливість кооперації, якщо можна отримати якісь гранти, треба налагоджувати перероблення. Досвід виробництва соку набувають за 1–2 роки, нічого складного в цьому немає. 

«Домашні» яблука смакують усім!

Своїм прикладом ми також намагаємося надихати господарства встановлювати власну торгову точку, нехай навіть вона працюватиме кілька місяців на рік. Бо яблука прямо із саду запашніші — це також приваблюватиме клієнтів. От ми збираємо яблука в контейнер і відразу відсортовуємо: перший сорт яблук ставимо у холодильник, звідки, фасовані в сітку, вони йдуть на продаж, не втрачаючи аромату, бо довго не транспортуються, не лежать на складі. 

Та й людям цікаво купувати фермерські продукти. Проїжджаючи по дорозі, зупинилися біля садочка, подивилися і купили «домашній» продукт. Є люди, що готові підтримувати «свого» локального виробника. Наприклад, ті, що переїхали до великого міста, із задоволенням купують продукт із «малої батьківщини». 

Тож дрібні фермери повинні розвиватися: не лише в ятці торгувати, але й мати власний магазин, бо і комфортно працюватиметься, і покупців легше приваблювати. І вже за рік-два вони матимуть власних клієнтів. 

Людмила Морозова

журнал “Садівництво по-українськи”, грудень 2020 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ