Агрономія
Головне:
Агрономія

Вистояти перед стихією

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Вистояти перед стихією

Директор СФГ «Прогрес» Михайло Лазаренко та засновник ПП НВФ «Тирас» Володимир Тишковський

Навіть в екстремально посушливих умовах сорти ріпаку чеської селекції здатні показати достойний результат.

Попри значні ризики — брак вологи, різкі коливання температури — ріпак усе впевненіше шириться південним регіоном нашої країни. Прибутковість цієї культури стає вирішальним чинником у додаванні її в сівозміну господарств. Обрати сорт чи гібрид — у кожному конкретному випадку це справа індивідуальна, але на думку директора СФГ «Прогрес» Михайла Лазаренка, за певних умов сорти мають неабиякі переваги перед гібридами. А за потужної селекції сортові вигоди зростають у рази. Про свій досвід вирощування ріпаку в складних умовах Півдня України керівник господарства розповів журналу The Ukrainian Farmer.

— Пане Михайле, зазвичай розмову заведено розпочинати з розповіді про господарство. На чому спеціалізуєтеся? У яких умовах працюєте? Які результати отримуєте?

— Ми починали з 10 га ріллі, нині маємо в обробітку понад 5 тис. гектарів. Про теперішній рівень нашого господарство факти промовляють за себе: у 2005 році були визнані найкращим фермерським господарством України, 12 наших працівників мають державні нагороди, я є повним кавалером орденів «За заслуги», заслуженим працівником сільського господарства. Думаю, таких відзнак ми ушановані не лише за високі врожаї чи надої (а ми є багатопрофільним господарством — спеціалізуємося на рослинництві й тваринництві), а й за нашу відповідальність перед державою, адже дисципліновано сплачуємо податки, зарплати й соціальні виплати. І розмір пенсії наших пенсіонерів — 5–10 тис. гривень тому найкраще підтвердження.

— Яке місце і роль у вашій сівозміні ви відводите ріпаку? Які гібриди чи сорти вирощуєте?

— Ріпак ми вирощуємо з 1998 року, в структурі посівних площ йому належать 10%. Для нас, як і для багатьох аграріїв, ріпак — це перші літні гроші, непоганий попередник під озиму пшеницю та ячмінь — по озимих ріпаках ми збирали врожай пшениці не менше як 5,5 т/га. Окрім того, це добрий медонос — перед сівбою ріпаку нас пасічники завжди питають, де ми будемо його сіяти, й вивозять туди свої пасіки.

Раніше багато хто не наважувався вирощувати ріпак, мовляв, це погана культура, яка виснажує землю, забирає вологу. Але ми маємо довгострокові договори оренди з пайовиками, тому не в наших інтересах виснажувати землю, адже на наступний рік на ній знову треба працювати. Апріорі землю після ріпаку не можна виснажити, якщо ми даємо повноцінне живлення. Адже щоб отримати 3,5 т/га ріпаку, в неї треба покласти мінімум 1 т/га міндобрив, а ріпак ніколи не споживе тонну добрив — залишиться й наступним у сівозміні культурам.

Щодо гібридного чи сортового складу, то, можливо, моя відповідь прозвучить дисонансом із думкою більшості фермерів, які вважають вирощування гібридів вигіднішим. Насамперед переваги сортового ріпаку — в можливості вирощувати першу та другу репродукції. Відтак якщо порівняти ціну гектарної норми сорту тйа гібрида, то остання виходить дорожчою у 2,2 раза. Окрім того, наш досвід переконує, що несприятливого року та ще й за браку коштів сорти мають неабиякі переваги перед гібридами. А сприятливого року, от як минулого, сорти ріпаку в нас родять у середньому по 3,8–4,2 т/га.

Чого тільки варта генетична стійкість сортів ріпаку до розтріскування стручків. Їх не потрібно обробляти препаратами, які запобігають розтріскуванню, як кажуть агрономи, «клеїти ріпак». Минулого року ми як експеримент залишали на полі три сорти на площі 1 га кожний, збирали їх до 5 вересня. І можу відповідально сказати, що торішні дощі й урагани ріпак не пошкодили, тільки пташки розклювали верхні стручки.

Нині ми вирощуємо сорти чеської селекції Selgen, які в Україну постачає компанія Оseva, а розповсюджує ПП НВФ «Тирас». Раніше висівали й вітчизняні, але їхня врожайність була на 1 т/га нижчою.

— Чому ви віддаєте перевагу саме чеській селекції? Як, власне, відкрили для себе чеські продукти?

— Тисячу дев’ятсот дев’яносто сьомого року ми познайомилися з Володимиром Тишковським, засновником ПП НВФ «Тирас» — компанії, що проводить випробування, районування та реєстрацію нових сортів сільгоспкультур чеської селекції на території України. Почали співпрацю із сівби 1998 року безостої пшениці Гана та ячменю Луксор. На той час ми вирощували й одеські сорти, але вже першого разу за абсолютно однакових умов чеська пшениця дала сплеск урожайності — 58 ц/га, натомість одеська селекція — 38 та 41 ц/га. Коли повезли пшеницю на елеватор, то працівниця запідозрила, що я домішав у зерно ярої пшениці — таким твердим воно було, з високим умістом клейковини — фактично це була пшениця другого класу, яку тоді на елеваторі не брали. Річ у тім, що на той час безостих пшениць в Україні ще не було, а того року остиста пшениця практично вся проросла в колосі — це була практично фуражна пшениця. От відтоді ми почали тісно співпрацювати з ПП НВФ «Тирас».

Два роки тому з паном Володимиром побували в Чехії, де я придбав сорти пшениці Юлія, Батерфляй, Богемія й уперше побачив чеські ріпаки. Звернув на них увагу, бо тоді в Чехії була така сама посуха, як нині у нас, а ріпаки були в доброму стані. Тож придбав ще два сорти ріпаку. Спершу засіяли ними невеликі ділянки, а минулого року розширили посіви на виробничі ділянки.

— Яким видався для вашого господарства минулий «ріпаковий» сезон?

— Він видався дуже важким для всіх культур. Небувала посуха, коли від липня до Нового року випало 7 мм опадів, призвела до того, що в метровому шарі ґрунту взагалі не було вологи. Ми втратили жито, тритикале, майже втратили ячмінь. Озимі пшениця та ячмінь цього року почали сходити у січні, коли мжичка й тумани давали крихти вологи.

З ріпаком вийшло цікаво. Посіяли сорт ріпаку Бенефіт чеської селекції і, на жаль, через повну відсутність вологи в ґрунті не змогли отримати нормальні сходи та, відповідно, врожай. Сіяли в сухий ґрунт за своєю звичайною технологією — орали, культивували, коткували тощо, сподіваючись на дощ. Але опадів так і не дочекалися. Натомість частину ріпаку посіяли фактично за нульовою технологією, тобто прямо в стерню після пшениці — от там ріпак, хоч і слабо, але зійшов, бо в стерні зберігся мінімум вологи. Чесно кажучи, я думав, що він не виживе, адже наземна частина була дуже слабо розвинена. І яким був мій подив, коли перед Новим роком ми розкопали той ріпак і побачили потужно розвинений корінь — як у сприятливі вологі роки. Тобто рослина, використавши наявні умови, ту вологу, що збереглася в стерні, спрацювала на своє збереження, розвинула доволі потужну первинну кореневу систему, яка доволі сильно заглибилася в ґрунт у пошуку вологи. І змогла вистояти в жорстких умовах. Навесні ми проводили стандартний догляд — гербіцидний, фунгіцидний та інсектицидний захист і нині сподіваємося отримати 2,2–2,5 т/га.

Нині в нашому районі фактично ні в кого нема ріпаку, бо більшість сіяли гібриди, але теж чекали вологи й не дочекалися. Ми ж маємо ріпак, і великих затрат на нього не було, крім традиційного захисту. Проте сьогодні колеги збирають урожай гібридів ріпаку до 1 т/га, а ми порахували, що зберемо не менше як 2,2–2,5 т/га. Тому чеський сорт Бенефіт ми будемо й цього року сіяти як мінімум на площі 500 га.

— Яких висновків ви дійшли з такого екстремального сезону? Чи плануєте зміни в технології вирощування ріпаку?

— Звісно, ми робимо висновки. Якщо раніше орали, культивували, то тепер, побачивши переваги прямої сівби, будемо більше практикувати вологозберігальні технології. Вже купили сівалку «Хорш Аватар», яка дасть можливість максимально зберегти вологу в ґрунті й отримати сходи, зокрема й ріпаку.

— Що б ви тепер сказали тим фермерам, які скептично ставляться до сортів ріпаку?

— У сприятливі роки й достатнього запасу коштів усі сіяли гібриди, бо начиталися і наслухалися на семінарах, що гібрид може давати до 5–6 т/га. Я в сільському господарстві з 1995 року і бачив хіба що на демоділянках урожай гібрида 5,2 т/га. Максимальна врожайність ріпаку по Україні — 3,2 т/га. То де ті 6 т/га? Натомість, якщо правильно застосовувати технологію, то можна сорт збирати по 4 т/га. Ми 20 років вирощуємо сорти ріпаків, і всі ці роки наше господарство успішно працює, не запозичує кредитів. Найкращим доказом отриманих урожаїв є поле, розмір орендної плати, розмір зарплати працівників і машинно-тракторний парк. У мене підхід такий.

Людмила Морозова

журнал The Ukrainian Farmer, липень 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернетсторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону УкраїниПро авторське право та суміжні права”.
Використання
інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
The Ukrainian Farmer
The Ukrainian Farmer
The Ukrainian Farmer
7
Статті з журналу:
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись: