Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Відкрите питання

AgroTimes
Джерело:
AgroTimes
Поділитись:
Відкрите питання

Перевищення вмісту залишків хлорпірифосу в агропродукції створює серйозні ризики для її експорту. Що про це думають учасники ринку.

Вимоги Регламенту 2020/1085 щодо максимального рівня залишків хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу в сільськогосподарській та харчовій продукції, що постачають до ЄС, набули чинності торік у листопаді. За рік після того, як Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA) заявило, що ці речовини можуть мати генотоксичний і нейротоксичний вплив на організм людини. Зважаючи на стратегічне значення ЄС для агроекспорту України, дивно, що досі немає єдиного рішення (і навіть бачення) щодо цієї неоднозначної перспективи.  

Поки експортуємо… 

Україна щомісяця постачає на зовнішні ринки в середньому 6 млн тонн сільгосппродукції, з якої, за даними «АПК-Інформ», частка ЄС у 2019/20 МР становила близько 28% і більше як 20% у липні-грудні 2020/21 МР. І це до того, що поточного року ЄС помітно скоротив темпи й обсяги імпорту. В липні-грудні 2020/21 МР до ЄС було відвантажено 3,6 млн тонн зернових культур та продуктів їх переробки проти 6,6 млн тонн за такий період 2019/20 МР, олійних та продуктів їх переробки — відповідно 2,3 млн тонн проти 3,2 млн тонн. 

Основні обсяги припадають на кукурудзу. За підсумками 2019/20 МР, її до ЄС експортовано 11,4 млн тонн (або 38% від загального обсягу поставок кукурудзи з України), а за липень-грудень поточного сезону — майже 2,9 млн тонн (30%). Такі показники вражають, якщо взяти до уваги особливості сезону для України і вкрай непросту ситуацію з дефолтами, а також скорочення прогнозів внутрішнього споживання та імпорту країнами ЄС. 

Ще однією основною культурою є ріпак, який майже в повному обсязі реалізують на експортному напрямі й для якого ключовим ринком збуту виступає саме ЄС. За липень-червень 2019/20 МР в зазначеному напрямі було експортовано 2,74 млн тонн, а частка ринку ЄС у загальному обсязі експорту українського ріпаку досягла 95%, а за липень-грудень 2020/21 МР ці показники становили 1,98 млн тонн і 84%. 

Також у ЄС за липень-червень 2019/20 МР було експортовано 2,1 млн тонн соняшникової олії і 1,4 млн тонн шротів і макухи, або відповідно 32% і 28% експортних партій цих видів продукції від загального обсягу. Крім того, в ЄС було відвантажено понад 0,74 млн тонн або 25% експортних партій сої, а за липень-грудень 2020/21 МР — 0,2 млн тонн або 22%. 

Експорт наразі триває, але чи свідчить це про відсутність проблем? Не зовсім. Просто більша частина цих обсягів надійшла на ринок ЄС ще до початку дії нових вимог. 

Що у шроті й олії 

Якщо залишки хлорпірифосу в продукції перевищують показник 0,01 ppm — а таке наразі не рідкість для України — це створює серйозні ризики для експорту в країни ЄС. 

Найбільше препарат накопичується в соняшнику, сої та ріпаку й продуктах їх перероблення (особливо в олії). Крім того, препарат може накопичуватися в ґрунті або осідати на культури з пилом в зерносховищах. І якщо із сирої олії залишки пестицидів можна видалити під час рафінування, то контамінація ріпаку й шроту є значною проблемою. 

За даними Cotecna Inspection, найбільше перевищення кількості хлорпірифосу фіксують саме в олії — на 49% у 2019 році і на 45% у 2020 році, на другому місті — ріпак, перевищення норми в якому досягало 58% у 2019 році й 28% у 2020 році. А ось із кукурудзою врожаю-2020 проблем не повинно бути — залишків цього пестициду фіксують зовсім мало — до 2%. 

За результатами аналізу вмісту пестицидів в експортних партіях олії, виробленої в Україні в 2019/20 МР, до ризикових речовин можна віднести хлорпірифос (виявлення 42%, перевищення 24%), металаксил (виявлення 20%, перевищення 16,7%) і тіаметоксам (виявлення 5%, перевищення 3,8%). 

Щодо шроту, то список ризикових пестицидів містить сім найменувань, до того ж значно змінюється співвідношення «виявлення/перевищення». Наприклад, показник виявлення хлорпірифосу в інспектованих партіях становив 18%, перевищення — 16,5%. 

Ринкова ситуація 

Широке використання доступних і ефективних у боротьбі зі шкідниками хімікатів, часте порушення схем застосування і високі ліміти за внутрішніми нормативними документами сприяють ситуації, в якій контроль зводиться безпосередньо до визначення рівня вмісту залишків пестицидів в експортному продукті. 

За даними Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів Міністерства захисту навколишнього середовища та природних ресурсів, в Україні налічується близько 40 різних ЗЗР, що містять хлорпірифос і хлорпірифос-метил. Через дешевизну та ефективність за температури до +5 °C і на прихованих стадіях розвитку хвороб ці препарати дуже полюбилися українським аграріям і широко застосовуються для обробітку зернових, олійних, технічних, овочевих і багаторічних насаджень від шкідників. Також препарати активно застосовують для оброблення зерносховищ. 

За даними Держстату, 2019 року українські аграрії використали 832,5 т препаратів на основі діючої речовини хлорпірифос і 0,31 т — на основі хлорпірифос-метилу, обробивши ними близько 3 млн гектарів, зокрема пшениці — 800 тис. гектарів, ячменю — 120, ріпаку —700, соняшнику — 350, сої — 720, цукрових буряків — 200 тис. гектарів. 

У 2020 році в Україні ринок хлорпірифосу становив близько 27 млн доларів, тому буде доволі складно просто взяти й відмовитись від його використання. До того ж на сьогодні актуальна проблема стійкості шкідників до застосовуваних пестицидів. Для боротьби із серйозними шкідниками агроному слід правильно влаштувати захист і чергувати препарати за діючими речовинами і їх групами. 

Є думка, що ініціатива ЄС — це лише початок і не виключено, що зміни можуть незабаром зачепити й інші види пестицидів. Утім, наразі треба розібратися з поточною вимогою та її доцільністю. Зокрема, чи є це примхою ЄС та засобом впливу на ціни? Навряд чи. Бо незабаром дуже багато країн, окрім Євросоюзу, контролюватимуть використання таких пестицидів, як хлорпірифос, і норму його залишків у продукції. 

Аналогічні вимоги існують у Грузії, Великій Британії, Таїланді. У ряді інших країн, зокрема у США, Індонезії, Аргентині та Туреччині, ця норма становить 0,05 ppm, а з 2022 року відповідна норма почне діяти у Південній Кореї. Препарати з діючою речовиною хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу відсутні в реєстрах таких країн, як Німеччина, Данія, Ірландія, Латвія, Литва, Словенія, Фінляндія, Швеція, а також в окремих штатах США. Ба більше, один з основних ринків збуту української олії — Індія — також планує ввести обмеження щодо хлорпірифосу. 

Тож, щоб не зменшилися обсяги поставок української продукції до зазначених країн, слід урахувати їхні вимоги. Передусім плануючи обробки посівів у новому вегетаційному сезоні. Питання лише в тому, як саме буде ухвалено це рішення, чи буде перехідний період і як стимулювати сільгоспвиробників, щоб вони дотримувалися відповідних вимог… 

Що кажуть галузеві асоціації 

Президент УЗА Микола Горбачьов вважає, що обмежити використання хлорпірифосу можна лише державними інструментами, а вживати якихось кардинальних заходів треба вже сьогодні, щоб сільгоспвиробники розуміли, які препарати використовувати під час весняної обробки полів. Проте трейдери не виставлятимуть жодних спільних ультиматумів сільгоспвиробникам, адже «цю дію може бути розцінено Антимонопольним комітетом України як змову з метою зробити роботу фермерів важчою». 

Таку позицію поділяє і голова асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук, який вважає, що треба один раз розв’язати це питання, заборонити використання хлорпірифосу, встановити чіткі правила гри та за ними працювати. Прикладом може послужити заборона ЄС постачання української олії до країн союзу через мінеральні оливи, коли за два місяці всі підприємства впровадили НАССР, підтвердили чистоту і якість своєї продукції та повернулися на європейський ринок. 

Однак президент ФАУ Владислав Седик вважає, що радикальні та швидкі рішення не дадуть результату й потрібен чіткий перехідний період. Адже, як ідеться в Законі України «Про пестициди та агрохімікати», всі препарати, які зареєстровано, є дозволеними до використання, а внесення змін до реєстраційних даних призведе до додаткових витрат часу та фінансів. Також відкритим лишається питання, як в українських реаліях здійснюватимуть контроль? 

А тим часом у міністерствах 

Про будь-яку однозначну заборону внесення препаратів із цією діючою речовиною в Україні не йдеться. Про це свідчить позиція Тараса Висоцького, заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, який вважає поточний шлях «компромісним максимумом, який міг би бути за сучасних умов». Україна рухатиеться до гармонізації вимог, їхнього впровадження в законодавстві, й однозначно завжди будуть перехідні періоди. 

У Міністерстві охорони навколишнього середовища та природних ресурсів України нині сьогодні очікують на фінальну позицію від Міністерства охорони здоров’я. На початку грудня під час засідання комісії з комплексного гігієнічного нормування та регламентування пестицидів і агрохімікатів було прийнято протокольне рішення знизити максимально допустимі рівні хлорпірифосу в усіх сільськогосподарських культурах до 0,01 ppm, проте відповідного указу від МОЗУ поки немає. 

То чий це клопіт 

Наразі ЄС не бере на себе відповідальність заборонити використання хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу, а проблему із залишковими кількостями можна розв’язати за допомогою контролю, як би це не було затратно та клопітно. 

І хоча здоров’я людини все ж має бути у пріоритеті, українському агробізнесу не варто очікувати на ухвалення рішень на офіційному рівні. Швидше, самі учасники ринку (за всім ланцюжком виробництва) мали б проявити свідомість і визначитися з пріоритетами. 

Однозначно — це головний біль трейдерів, яким тепер доведеться не тільки тестувати всю продукцію на залишки хлорпірифосу, а й долати нові складнощі в логістиці та експорті. Аграрії, які планують торгувати тільки на внутрішньому ринку, будуть і надалі його використовувати. Втім, трейдери можуть так само, як китайські імпортери, вимагати від сільгоспвиробників дотримування норм з контролю або надання актів списання витрачених ЗЗР. 

Хлорпірифос можна замінити, й агрохімічні компанії готові запропонувати гідну альтернативу. Проте скорочення спектра препаратів може призвести до виникнення стійких популяцій. Іншими словами, фермер буде змушений збільшувати дозу внесення препаратів і кількість обробок, а це призведе до перевищення залишків інших пестицидів. 

У спілкуванні з аграріями вдалося з’ясувати, що декотрі повністю відмовилися від використання препаратів на основі хлорпірифосу і, за їх словами, на вартість технології захисту це не вплинуло. Хтось використовував восени залишки препаратів, які постачальник відмовився приймати назад. Ще хтось має намір використовувати ці ЗЗР і надалі, але тільки для першої обробки, а далі — інші препарати (щоб лабораторія часом не виявила хлорпірифосу). 

Думки щодо подальшого використання хлорпірифосу розходяться діаметрально. Хтось вважає, що його треба заборонити, хтось — що не треба жодних радикальних кроків, мовляв, ринок сам підлаштується під нові умови. І, як показує практика, заборона не обов’язково розв’яже проблему. Наприклад, в Україні з 2012 року заборонено до використання препарат Маршал, проте його й надалі продають та вносять. 

Ця проблема, власне, стосується не тільки продукції із залишками хлорпірифосу. Не завадило б державним і громадським інституціям переглядати допустимі ліміти вмісту пестицидів в агропродукції, бо в Україні досі діють норми 2001 року. Тож велике питання — чий насправді це клопіт… 

Анна Танська, керівник відділу локальних ринків «АПК-Інформ» 

газета AgroTimes, січень 2021 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “AgroTimes” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
AgroTimes