Реальне зменшення часу простоїв техніки, підвищення швидкості реагування на різні ситуації в полі, зменшення часу на передавання інформації з офісу до поля — усі ці можливості систем телематики набувають ваги, коли земельний банк агропідприємства перевищує 1 тис. гектарів і є наймані працівники. Тож телематика й картування дають змогу суттєво підвищити якість роботи.
У класичному точному землеробстві технологія картування дає змогу краще розуміти ситуацію в полях. Зі свого досвіду скажу, що є зони, які стабільно демонструють кращу або гіршу продуктивність. Є такі ділянки, що з року в рік дають різні результати, залежно від погодних умов — чи був рік сухий, чи вологий.
Телематика і продуктивність
Розпочну із системи Claas telematics (у нас 39 комбайнів Claas обладнано такою системою). Вона дає змогу бачити маршрут руху комбайнів, інформацію про мотогодини. Завдяки сповіщенням, які приходять щодо кожної машини, реакція на виникнення проблемної ситуації є максимально швидкою.
Один із важливих організаційних моментів: коли в компанії велика кількість перевантажувачів, треба забезпечити ефективну логістику розвантаження комбайнів та вивезення врожаю з поля. Цікавим у цьому контексті є модуль з інформацією про вивантаження комбайнів на ходу. Ми бачимо рух усіх комбайнів (кольорові схеми) і місця їхньої зупинки. Коли треба зрозуміти, яким чином підвищити продуктивність комбайна й з’ясувати причини його простою, відкриваємо карту, аналізуємо кожен маршрут, підтягуючи дані щодо завантажень, і на основі даних визначаємо, чи є потреба внести зміни до організаційного процесу, наприклад збільшити кількість перевантажувачів на масиві.
Доволі цікавою є «дошка порівняння», що дає змогу порівняти дані продуктивності різних комбайнів. Це — аналіз робочого часу. Якщо компанія велика й поля підприємства розташовані в різних районах і навіть областях, можна провести відповідне порівняння, щоб колектив розумів, до чого можна прагнути та які результати є оптимальними для комбайнів. Роботу кожного комбайна можна детально проаналізувати: чому в нього саме такі показники та як він досягає хорошої продуктивності. Таку інформацію ми використовуємо, щоб покращити показники інших комбайнів.
Аналізуємо й порівнюємо
Візьмімо для прикладу декілька зображень. Через різні умови ми маємо різні дані з урожайності, які отримали наші комбайни. Їх тут працювало декілька, усі між собою відкалібровані й показують ідентичні зони врожайності. Причин, що впливають на продуктивність поля, може бути багато. Передусім має значення наявність схилів, близькість лісів чи посадок, вершини або долини пагорбів, ґрунтові відмінності. Навіть на супутникових фото такі локальні плями дуже чітко видно.
Важливий плюс карт урожайності — можливість порівняти результати одного і того ж поля, скажімо, за 2020-й і 2021 рік. З досвіду скажу, що загалом зони й ділянки продуктивності з року в рік нікуди не зникають. Звісно, змінюються сільгоспкультури, змінюються показники врожайності однієї й тієї ж культури. Утім, якщо на полі є ділянка зі схилом — це впливає на розподіл вологи й можливість засвоєння поживних елементів. Без відповідних змін до технічної карти з року в рік матимемо однакові результати. Власне, навіть два роки аналізу дають змогу чітко виявити саме ті ділянки, що знижують урожайність у цих зонах.
Чим карти врожайності відрізняються від індексів вегетації? Ми чудово й чітко розуміємо конкретний рівень врожайності з кожної зони. Карта вегетації досить інформативна й корелює з іншими картами — картою врожайності, рельєфу, поширення органічної речовини на полі. Проте за нею ми можемо тільки здогадуватися, як знизилася врожайність — на пів тонни, тонну чи майже до нуля. Натомість у кожних фермера й господарства є своя точка беззбитковості й вартість своєї технологічної карти. Розпочинаючи маркетинговий рік і плануючи витрати на посівний матеріал, добрива й хімію, господар добре розуміє, яку мінімальну врожайність у конкретному випадку має отримати для того, щоб вийти хоча б в нуль. Якщо на конкретній ділянці поля врожайність не досягається, це є приводом для проведення змін.
За даними супутникового моніторингу та скаутингу, що фіксуються на платформі Cropio, наші агрономи можуть чітко бачити зони з високою продуктивністю і ті ділянки, де продуктивність дещо нижча. А далі починається власне розрахунок, де використовують дані карт врожайності.
Заробляти з кожного гектара
Маючи приблизні ціни, на які кожен фермер орієнтується на початку сезону, та карту продуктивності, її роблять зараз багато компаній, можна карту врожайності перевести в карту отриманого доходу та прибутку (і таким чином зрозуміти, скільки отримаємо з кожного гектара). Залежно від року та часу продажів, можна отримати зовсім різні показники.
На тій ділянці, де стандартна технологічна карта буде нерентабельною, також внесення повної норми добрив (без коригувань) і повної системи захисту може датися взнаки суттєвими втратами — від 20 до 100, а то й 200 дол. Зазвичай фермери на це не звертають увагу, бо міряють по валовому збору з поля. Проте, якщо порахувати на цьому полі кількість гектарів, здатних «провалюватися», втрати коливаються на рівні 2–20%, залежно від регіону, де працює компанія.
Тому такі карти є наочними для агрономічної служби. Оперуючи наявними даними, її фахівці розуміють, чому актуальним є диференційоване внесення добрив на кожній ділянці.
Ще один приклад: аналіз поля показує наявність різних ділянок вегетації впродовж сезону, розбивку на зони в різні періоди. Власне, ми доходимо до аналізу самої карти. Аналізуючи різні сценарії розвитку подій щодо врожайності та цін на зібраний урожай, можемо отримати доволі цікаві карти й уникнути збиткових сценаріїв.
Основна причина, для чого робиться картування, — заробляти з кожного гектара. Часто діє таке правило: заощадив — отже, заробив. За такого підходу картування урожайності є невіддільною частиною процесу. Аналогічно на високопродуктивних ділянках маємо максимальну урожайність, тому вони часто позитивно реагують на збільшення норм внесення ТМЦ. Проте і тут є ділянки, які потребують особливих підходів.
Також ми використовуємо системи картування від CNH на комбайнах New Holland.
Контроль в онлайн-режимі
Наступний важливий елемент в роботі аграрія — це робота системи телематики. Йдеться про можливість в онлайн-режимі під’єднатися до монітора тракториста й допомогти йому виправити помилки, збої в налаштуванні, проконтролювати виробничі параметри.
Під’єднатися до моніторів John Deere можна, не залучаючи тракториста. Основна умова — наявність покриття мобільної мережі. Ця функція працює тільки у режимі перегляду інформації — натиснути кнопки на моніторі віддалено немає можливості, тому це абсолютно безпечно.
У нас усі сівалки працюють за картою завдання з відключенням висіву в технологічній колії. Сівалки підібрано за шириною, що кратна обприскувачам та розкидачам. У сівалок із різною шириною проходів свої цикли проходів. На екран виводимо трактористу підказку — виділену кольором лінію, що відображає, який із проходів має бути під технологічну колію, тому тракторист не заплутається.
Система телеметрії дає змогу проконтролювати норму внесення, наявність двійників та пропусків, швидкість та якість роботи автопілота й інші параметри операції. За потреби тракторист має змогу у два-три кліки завантажити й передати інформацію сервісному інженеру. Так само керівник підприємства може в режимі реального часу з’ясувати, як працює кожен агрегат і чи часом не виникло якихось проблемних ситуацій у полі.
У нас робота організована так. Ми отримуємо інформацію за картою врожайності, маємо доступ до карт супутникового моніторингу. На основі цих даних формуємо карти продуктивності. На їх підставі агроном створює карту під висів та внесення добрив. Як свідчить досвід, яке б не було вирівняне поле, нехай який там ґрунт та його агрохімічний аналіз, все одно по периметру є ділянки, на яких умови вирощування відрізнятимуться. Це місця розвороту техніки чи маршруту вивезення врожаю, там також найбільша інтенсивність руху обприскувачів упродовж сезону. Ці ділянки відрізняються від середини поля, навіть якщо воно однакове. У модулі звітування бачимо, яку кількість насіння посіяно, й контролюємо загальний обсяг внесених добрив. Важливо навчити тракториста завантажувати завдання й переконатися в тому, що він вміє правильно калібрувати сівалку. Якщо ці дві умови виконано, решта відбувається автоматично без додаткових зусиль.
The Ukrainian Farmer
