Геннадій Бараннік із Дніпропетровщини отримує особливий смак огірка завдяки воді, очищеній зворотним осмосом, і особистому балансу живлення
Смак літнього огірка
Геннадій Бараннік із Дніпропетровщини отримує особливий смак огірка завдяки воді, очищеній зворотним осмосом, і особистому балансу живлення
Баранніки — огірники в третьому поколінні. Їхній загальний досвід налічує 40 років. Ще за радянських часів на кількох сотках біля власного будинку починав цю справу батько Геннадія Вікторовича. Сам Геннадій, коли прийшов зі строкової служби, не дуже прагнув праці в сільському господарстві, дивлячись на те, як вона прив’язує людину до землі, без права на відволікання та відпустки. Але, лишившись без роботи в другій половині 1990-х, був вимушений долучитися до городництва. На перші свої 30 соток їздив велосипедом. Так потрохи й занурився в родинну справу. Спочатку вирощував огірки просто неба та під дугами, а у 2000-му поставив свою першу дерев’яну теплицю, далі більше й нарешті першим у районі облаштовував тепличні приміщення новинкою — крапельним зрошенням.
Тепер у Геннадія Баранніка в селі Добропасове Синельниковського району Дніпропетровської області під обробітком сім гектарів закритого і незахищеного ґрунту. Допомагає йому син Максим — професійний агроном за спеціалізацією «овочівництво».
На чотирьох гектарах незахищеного ґрунту родина вирощує ранню й середню капусту (2 га), цибулю, моркву й солодку кукурудзу. Цей набір дозволяє дотримуватися сівозміни. Один гектар томатів і 2 га огірків культивують тільки в закритому ґрунті у два обороти.
— Сьогодні вирощування огірків і помідорів просто неба — великий ризик. Огірок — культура тендітна, до того ж її сезон у полі обмежений, така продукція стає не конкурентною, — каже Геннадій Вікторович. — Томати повністю переніс до теплиці десь років десять тому, коли дощі, що йшли з дня у день, прибили до землі всі кущі. Дивився на них, згадував, скільки коштувало насіння та скільки вкладено праці, і аж сльози наверталися.
Усі теплиці, що розкинулися на трьох гектарах господарства, — плівкові, кількох модифікацій. Найсучасніша — з Ізраїлю. Завдяки високій стелі (7 м) вона створює комфортний для овочів клімат: довше нагрівається, довше охолоджується. Під одним «дахом» завжди вирощують монокультуру — огірок або томат. Два роки — огірок, на третій він поступається площею томату, а на четвертий повертається. Цього року навесні встигли ще й редис зібрати.
Плівка, якою обтягнута ізраїльська конструкція, кріпиться на застібки, що дуже зручно. Захист складається з трьох шарів: щільного поверхневого (200 мк, боронить від граду, сильних злив), внутрішнього (150 мк) і термоекрана. Влітку, коли вже о 10-й ранку повітря нагрівається до +30 °С, це волокно (термоекран) притінює рослини, а навесні та восени допомагає утримувати тепло. Якісна закордонна плівка бездоганно слугує до п’яти років.
Планували такими самими конструкціями поступово замінити всі теплиці, але кілька років тому не зійшлися з продавцем ціною. У минулому та позаминулому це питання не стояло, бо дохід від огірка скоротився на чверть. А тепер зовсім не до планів — усі думки про те, як встояти.
— Коли почались бойові дії, ми стали прикидати, чи варто садити? Може, саме час виїхати на Захід? Та чи можу я лишити те, у що вкладено все моє життя? І чи застану потім щось «живе» на місці своїх теплиць? У результаті зосталися всією родиною, — розповідає овочівник.
За його оцінкою, цього року ситуація для виробництва огірка на Дніпропетровщині сприятлива — і по погоді, і за ціною. У попередні два роки торгували, можна сказати, собі у збиток. За врожаю 15–18 кг/м² затрати становлять приблизно 200 грн. Тож мінімальна ціна не може бути нижчою за 10 грн, а доводилося протягом кількох місяців віддавати по 3–4 грн. Як на гріх, ще й теплицю негода поламала. Цього року посередники забирають огірок по 30 грн, що добре.
Хрусткі зеленці від Баранніків споживають у Дніпрі та Полтаві. До поточних воєнних подій до 80% відправляли до Маріуполя, де їх реалізували через мережу «Щедрий кум». Наразі їдців теж не бракує. У той час як частина населення перемістилася на захід, до регіону прибули співгромадяни зі сходу.
Геннадій Вікторович стверджує, що його огірочок покупці шанують передусім за смак:
— Перше, що його надає, — генетика. Коли вибираємо гібриди, дивимося не тільки на урожайність і стійкість до хвороб. Не в останню чергу оцінюємо смак. Наразі ми зупинилися на партенокарпічних гібридах Ілонара F1 від «Рійк Цваан» і Барвіна F1 від «Нунемс Заден», вони складають основний урожай. Водночас не припиняємо щороку випробувати нові селекційні зразки, багато з яких приходять до нас під номерами. Світленьку Барвіну F1, до речі, любить саме Дніпро. Але вибрати гібрид — не значить отримати смак. Він також залежить від води й живлення. Я свій огірок на смак зможу відрізнити від будь-якого іншого із закритими очима.
Перелік і кількість елементів живлення підбиралися й коригувалися в господарстві не один рік. Переймали досвід практиків, дослухалися до спеціалістів, але й самі експериментували. Адже зрозуміло, що внаслідок різних ґрунтів і води один й той самий рецепт діятиме по-різному.
Баранніки ніколи не заощаджують на необхідних рослинам речовинах, використовують гумати й бактерієвмісні препарати. Геннадій Вікторович не став вдаватися до подробиць живлення, законно вважаючи цей рецепт родинним надбанням, але зауважив, що не можна, приміром, забувати про калій, який робить рослини міцнішими й стійкішими, а також кальцій.
Колись теплиці на зиму розкривали, щоб ґрунти промивали опади. Тепер, коли вони стоять накритими плівкою по 3–5 років, ґрунти стали мінералізуватися. Це змусило господарів щороку віддавати ґрунт на аналіз, а разом із тим подумати про склад поливної води.
Поставили систему зворотного осмосу, без якої не обходиться жодна велика професійна теплиця. Готувати поживний розчин стало простіше, стан ґрунту поліпшився. Очищену воду підігрівають, збагачують добривами й подають до системи крапельного зрошення. Аби не передати вологи, її кількість теж розраховують. Приміром, з одного отвору виливається 1,14 л води, отвори в крапельній стрічці — через 20 см… Іде підрахунок. А потім триває спостереження, чи достатньо цього об’єму огіркам. Поливають щодня. Фунгіциди й інсектициди застосовують тільки за першими ознаками зараження. Цього сезону хвороби й шкідники не дошкуляли.
Огірок вибирають через день. Фасують у поліетиленові мішки. На початку сезону в господарстві працюють 5–10 осіб, у сезон їх кількість збільшується до 30. На 1 га закритого ґрунту, як правило, потрібно не менше як 8 робітників. Добре, коли в збиральників напрацьовано певні навички. Щоб не пошкодити основне стебло в добропасовських теплицях, плід зривають нігтем великого пальця, підклавши під черешок вказівний, а підв’язуючи рослину, огудину обкручують навколо підв’язки за годинниковою стрілкою.
— Колись був у мене знайомий, який став розповідати мені про 200 методів заробляння грошей. А я йому кажу: «Я знаю тільки один, але дуже дієвий». — «Який це?» — «Роги в землю — і вперед», — сміється Геннадій Вікторович. — Передусім, справа має бути до душі. Потім ставиш собі цілі. Вони можуть бути великими чи ні, амбітними чи ні, проте рухатися треба вперто і постійно. Щось радує, від чогось ніяковієш, стикаєшся з помилками, але рух не повинен припинятися.
Дивлячись на успішного сусіда, свій тепличний бізнес розвивають у Добропасовому односельці. Так село поступово набуває вузької спеціалізації, і дехто вже каже про нього «огіркове».
У публікації використано фото з ukrainer.net