1 липня розпочався 2026/27 маркетинговий рік. У новий сезон Україна ввійшла з найбільшими за останні три роки перехідними залишками пшениці та кукурудзи й низькими цінами на зернові. Натомість початок року для олійних культур є доволі перспективним. Загалом ціноутворення й темпи експорту залежатимуть не так від економічних чинників, як від емоційного контексту навколо нафтової кризи та погодних явищ на обох півкулях.
Пшениця з біржовим фльором
У новий маркетинговий рік Україна ввійшла з найбільшими за останні чотири роки перехідними залишками — близько 4 млн тонн і непоганими очікуваннями щодо нового врожаю, який оцінюють у 24 млн тонн.
Це впливатиме як на внутрішню кон’юнктуру, так і на зовнішній контекст разом із геополітичними та іншими викликами, тримаючи ринок у напруженні.
Напередодні старту сезону ціни на пшеницю стрімко скорегувались, а основні світові імпортери й покупці активно відтерміновували закупівлі в очікуванні валу пропозиції нового врожаю. Тож вартість продовольчої пшениці, наче ніж гільйотини, миттєво впала з 220 до 210 дол./т з доставкою на умовах CPT-порт.
Стрімкому зниженню цін посприяло і завчасне розвантаження більшості міжнародних бірж, де у ціні на пшеницю було багато премій, зокрема з нафтової індустрії, яка прямо й опосередковано впливала на сільське господарство у вигляді добрив і ПММ.
На тлі глобальних геополітичних потрясінь і нафтової кризи фінансова індустрія тримала значну частину грошей в агро як «тиха гавань» ліквідності. Наприкінці червня, коли на тлі новин щодо мирної угоди між Іраном та США впали ціни на нафту, фініндустрія активно почала виходити з агроринків. Як наслідок, розпочалась лавина корегувань, під час яких пшениця втратила в ціні на Чиказькій біржі 15–20%, а кукурудза — понад 20%.
Деякі фінансові фонди вже побудували короткі позиції на біржових майданчиках, зокрема по пшениці, в очікуванні подальшого просідання вартості нафти.
Проте, якщо ірано-американські відносини й далі загострюватимуться, спостерігатимемо відігравання корегувань і нові висоти цін по пшениці.
До речі, деякі міжнародні компанії почали відмовлятися від хеджування фізичних постачань через біржі, бо останні перетворились на інструмент спекуляції й дедалі більше відриваються від контексту фізичного ринку.
Депресивному старту сезону підіграла й активність основних імпортерів, які, побоюючись перешкод постачання зерна в країни, закупили збіжжя наперед, що сприяло формуванню надлишку пропозицій.
До цього «коктейлю» додається прогнозоване скорочення врожаю пшениці в США та Європі. В Україні та рф корегування прогнозів урожаїв можливе внаслідок спеки.
Тож під кінець 2026/27 МР сукупність цих чинників, що матимуть реальніші обриси, створюватиме додаткове напруження на ринку.
Фактично ж ми й далі житимемо в нестабільному середовищі, коли «емоційні фінанси» активно впливають на ринки й ті чи інші події можуть кардинально змінити цінову кон’юнктуру.
За негативного сценарію з Ормузькою протокою, коли вартість нафти підвищиться до 100 дол./барель, ціни на всіх фінансових майданчиках також розженуться, і трейдери пропонуватимуть все більше й більше за пшеницю. Зокрема, вартість продовольчого зерна може злетіти до 240 дол./т. Тож агровиробникам у такому разі варто скористатися ситуацією.
Якщо стандартна волатильність на пшеницю — близько 20–25%, цього року вона може зрости до 30% — тобто діапазон коливання цін становитиме 50–60 дол./т.
Тому потрібно обрахувати собівартість і встановити таргети для продажу на рівні 230 дол./т на умовах СРТ, за досягнення яких можна буде продавати поступово на початку сезону. Бо з погляду балансів ціни на пшеницю можуть підвищитись тільки наприкінці 2026/27 МР.
На українську пшеницю традиційно чекатимуть Близький Схід, Азія, Індонезія, Африка тощо. На всіх майданчиках нам доведеться конкурувати з рф. Щоправда, далекобійні санкції ЗСУ, які завдають шкоди нафтовій індустрії країни-агресорки, можуть призвести до затримання збиральної кампанії в росії. Тож для українського збіжжя за умови підвищення нафтових котирувань і попиту трейдерів та імпортерів у липні-серпні створюються добрі можливості для вдалого збуту й активного експорту.
Кукурудзяна ставка
Контекст на ринку кукурудзи на старті сезону дуже подібний із пшеницею. Маємо перехідні залишки близько 2,8–3 млн тонн, очікуваний урожай — на рівні 33 млн тонн. До чинників, що впливають на ціноутворення, додається новий урожай пшениці, яка активно конкурує з кукурудзою та ячменем у фуражному сегменті.
Тож якщо за півтора місяця до нового маркетингового року ціни на кукурудзу сягали часом 230 дол./т, то станом на 1 липня вони знизились до 210– 212 дол./т.
Потенціал продажу кукурудзи за кордон — 27–28 млн тонн, тож зернова стане основною експортною ланкою. Проте що більше кукурудзи до експорту, то вище навантаження на логістичну систему, яка перебуває під постійними атаками ворога.
Тож якщо сукупний експорт агропродукції у 2026/27 МР становитиме 60 млн тонн, щомісяця потрібно відвантажувати близько 4,5–5 млн тонн. Зниження темпів експорту створюватиме тиск на ціни на внутрішньому ринку.
Проте в кукурудзяній історії є позитивний момент — за останні 10 років значно збільшилось внутрішнє споживання зернової для потреб тваринництва, виробництва спирту тощо. За різними оцінками, обсяги внутрішнього споживання нинішнього року сягатимуть близько 6–6,5 млн. І переробники пропонують агровиробникам конкурентні ціни.
Звісно, протягом наступних місяців чинник погоди буде визначальним для формування нового врожаю. Проте ціна, за якою агровиробники продаватимуть зернову, дуже залежить від Ормузької протоки — нафтова криза спричинила суттєве збільшення попиту кукурудзи на біоетанол по всьому світу й змусила різні країни світу замислитись над енергетичною безпекою. Тож можливо, що крім фуражного використання підвищуватиметься попит на зернову з боку енергосектору.
Ціни на кукурудзу залежатимуть і від підтвердження потенціалу врожаю в США. Проте врожайність формуватиметься під впливом погоди з урахуванням імовірності Ель-Ніньйо з дуже агресивними моделями підвищення температур, починаючи з липня й до вересня — періоду формування потенціалу врожаю у США.
Якщо ж ринок активно почне спекулятивно розганяти ціну на зернову групу на тлі здорожчання нафти та ескалації конфлікту, кукурудза може здорожчати до 20% найближчих 2–3 місяці. Потенційно ціна у 240 дол./т на умовах СРТ — це добра нагода для продажу. Припустимо, що емоційне здорожчання або підвищення цін унаслідок спекулятивного попиту на всіх майданчиках призведе до того, що кукурудза й продовольча пшениця зрівняються у ціні.
Азія, Близький Схід, Африка, Європа — ринки збуту української кукурудзи. Перерозподілення між ними залежатиме від політичного контексту.
Якщо конфлікт на Близькому Сході врегулюється, для нас відкривається величезний потенціал експорту — зменшаться воєнні ризики, як наслідок, логістика. Під впливом погоди у Європі може сформуватися сприятливий контекст для збільшення частки імпорту саме з України.
Адже, попри конкуренцію з боку США, Бразилії та Аргентини, саме наша країна є експортером кукурудзи №1 у ЄС.
Ячмінний тренд
Ячмінь — це культура короткого сезону, тож до вересня-жовтня буде експортовано більшу частину врожаю.
Попри підвищення внутрішнього попиту на цю культуру до майже 3,5 млн тонн, посівні площі під нею поступово скорочуються. Нинішнього року виробництво ячменю оцінюють у 5,5– 6 млн тонн — майже вдвічі менше, ніж у сезоні-2020/21. Тож фактично близько 3 млн тонн може бути експортовано.
За тиждень до старту нового сезону ціни на ячмінь стрімко впали майже на 15 дол./т — до 9400–9500 грн/т. Зниженню вартості посприяла глобальна корегувальна хвиля цін зернових культур і активність фермерів Півдня, які активізували продажі в очікуванні нового врожаю.
Щоправда, наразі покупцем українського ячменю є тільки Китай. За різними оцінками, у період липень — початок серпня до КНР законтрактовано близько 700–800 млн тонн ячменю. Тож експортна ціна на умовах доставки в порт скорегувалась до 190 дол./т проти 202–205 дол./т двома тижнями раніше.
Туреччина, яка отримала добрий врожай ячменю, в нашій зерновій поки що не зацікавлена.
Конкурентний ріпак
Найочікуваніша культура на ринку цього року — ріпак. Наразі агровиробники збирають олійну, а переробники вже майже припинили закупівлі соняшнику в очікуванні врожаю ріпаку. З нетерпінням на нього чекають і експортери.
Торік через «соєво-ріпакові» правки ми програли конкуренцію за ринок Європи, яка перемикнулася на інших постачальників. Тож головним експортером стала Австралія, яка торік імпортувала до ЄС 1,9 млн тонн австралійського ріпаку. Україна посіла друге місце з 1,6 млн тонн. Канада імпортувала 800 тис. тонн ріпаку. До п’ятірки імпортерів також увійшли Молдова та Сербія.
Наразі Міністерство економіки спростило процедуру експорту ріпаку та сої для агровиробників. Поки що нарікань на неї немає, проте важливо, щоб фермери встигли подати декларації щодо експорту.
Варто зазначити, що за останні три роки експортний потенціал по цій культурі в Україні впав майже вдвічі й становитиме цього року 1,5–1,8 млн тонн, чому посприяло запровадження експортних мит й активізація внутрішньої переробки. Нинішнього сезону очікується врожай ріпаку на рівні 3,4 млн тонн. Переробна індустрія орієнтується на 1,5–1,7 млн тонн олійної, тож обсяги вивезеного за кордон ріпаку незначно відрізнятимуться від торішніх.
Ріпак стартує в новому сезоні з ціни 560–570 дол./т — на 10% вищої, ніж торік на початку маркетингового року. Тож агровиробники вже активно продають олійну з поставкою у липні-серпні.
У Європі стабільний попит на біоетанол, який тільки посилиться на тлі нафтової кризи й тяжіння до енергетичної безпеки. Тож українські та європейські переробники мають гарну маржу й даватимуть за сировину непогану ціну.
Щоправда, торішньої різниці в 10% між ціною експорту та внутрішньої переробки останнім буде важко досягти. На сьогодні фермерів непогано профінансували банки, тож багато з них почекають на кращу ціну, наближену до 600 дол./т в напрямку експорту.
З урахуванням, що нафта непогано корелює з ріпаком, підвищення котирувань на «чорне золото» додасть до ціни олійної.
Соняшникова стабільність
Українські аграрії відвели під соняшник близько 6 млн гектарів — значну частину в структурі посівних площ. Наразі врожай олійної очікується на рівні 13,5 млн тонн. Тож для переробної індустрії теоретично це буде непоганий рік із достатньою пропозицією сировини. Одне тільки — вартість переробки, найшвидше, підвищиться через підвищення цін до 20% на енергоносії. Тож це буде стримувальним чинником для підвищення цін.
Наразі старий урожай торгується на рівні 740 дол./т з доставкою до заводу, водночас соняшник нового врожаю оцінюють у 660–680 доларів із постачанням на вересень-жовтень. Це на 20% більше, ніж торік форварди. На тлі достатньо хорошої пропозиції по соняшнику непоганою ідеєю є зафорвардувати олійну цього року. Можливо, що на тлі нафтової кризи форвардні ціни на новий урожай можуть підвищитись до 700 дол./т.
Перспективна соя
Соєвий ринок нинішнього сезону також має дуже перспективний вигляд насамперед унаслідок активного попиту всередині країни, який за останні 10 років збільшився утричі на тлі зменшення пропозиції з боку аграріїв на 20%.
Нинішнього року врожай сої становитиме 4,8–4,9 млн тонн, водночас переробники планують переробити 2,8–3 млн тонн бобів. Тож експортне вікно сягає близько 2 млн тонн. Ураховуючи, що переробники сої технологічно не можуть перемикатися на інші культури, конкуренція за боби буде доволі сильною.
Щоправда, ціни на новий урожай поки що не дуже привабливі, порівнюючи із соняшником або ріпаком. Зокрема, соя не-ГМО на сьогодні торгується на рівні 460 дол./т за старий урожай і близько 440 дол./т — на новий. Поготів, стартова експортна ціна на 5–10% вища, ніж торік. Тож, порівнюючи із зерновими, соя перебуває в клубі кращих форвардних позицій.
The Ukrainian Farmer
