Приклад овочівника-початківця Дениса Хланя — швидше виняток, ніж правило
Поясківські корнішони
Приклад овочівника-початківця Дениса Хланя із села Пояски Олевської територіальної громади Житомирської області — швидше виняток, ніж правило. Тоді як молоді й амбіційні прагнуть виїхати з України, тридцятирічний хлопець, навпаки, повернувся до батьківщини й заснував бізнес. Наразі він готується до третього у своєму житті огіркового сезону.
Що може бути важливішим, ніж пошук справи свого життя? Денису, мешканцю Олевська, вдалося знайти свій шлях не одразу. Вчився на радіоеколога, потім опановував будівельні спеціальності в Києві та російських містах, видобував на Поліссі бурштин. Все було якимось тимчасовим й душу не гріло. А потім почув, що меценат і бізнесмен, уродженець сусіднього села Радовель Михайло Весельський готовий вкладатися не лише в дорогу, лікарню, ліцей, а й земляків, які мають намір зайнятися підприємництвом. Були випадки, коли бізнесмен допоміг зі стартовим капіталом для заснування тепличного господарства. Почувши про це, звернувся по таку допомогу і Денис із другом.
Поставили теплицю. Поїхали по поради до практиків, та ніхто розкривати своїх секретів не поспішав. Тож усьому — як сіяти, як доглядати — училися в інтернеті, адже на той момент досвід кожного хлопця починався і закінчувався вмінням садити навесні на бабиному городі картоплю. Але зібрали доволі пристойний урожай огірків і вдало його продали.
«Давай розширюватися», — запропонував Денис другові, коли настав час планувати наступний сезон. Однак партнеру було нецікаво, тож Денис вирішив працювати на себе, нести відповідальність за результат, отримувати його й удосконалювати виробництво далі.
ЗНІМАВ ЩОДНЯ, БО ЧЕКАВ ПОКУПЕЦЬ
Щоб здійснити задумане, Денис із дружиною й маленькою донечкою з Олевська перебрався до села Пояски, де живе його бабця, і на присадибній ділянці біля її будинку поставив три власні теплиці. Їздив по них до містечка Кагарлик Київської області. Там порізав металевий каркас на частини і разом із котлом опалення перевіз до Житомирщини. Витратившись на теплиці й котел, Денис заощаджував на монтажних роботах, які майже всі виконував самотужки. Зварив дуги, встановив систему опалення, накрив конструкцію плівкою щільністю 150 мк.
Дві теплиці займають площу по 5 соток, третя — 3 сотки. Це доволі просторі споруди заввишки 4,5 м. Загалом вийшло 13 соток закритого ґрунту. Щойно біля будинку піднялися тепличні конструкції, до роботи з вирощування стали родичі: мама, бабця з дідом, сім’я тітки.
У кінці січня в стаканчики висіяли насіння огірків. Через три тижні розсаду висадили на постійне місце в теплиці у ґрунт, підживлений перегноєм і попелом.
Денис вирощує гібрид корнішонного типу — Бйорн F1. Ранній, у кожній пазусі зав’язує по 3–4 плоди. Зав’язь рослина не скидає. Бічні пагони розвиваються повільно, що зручно в догляді, основний урожай формується на головному стеблі. Плоди однорідні, темно-зелені, що подобається покупцям, завдовжки 10–12 см. До «бочкування» не схильні.
За хрустким пахучим товаром, який молодий овочівник збирав щодня, стали активно приходити та приїздити мешканці Поясків. Брали для салатів, улітку — для засолювання. Під час неочікуваного карантину господар розвозив свою продукцію по магазинах Олевська. А коли запрацював ринок, став пропонувати огірки місцевим торговцям. Дізнавшись про нового виробника, по свіжі якісні огірки покупці стали приїздити з району й навіть області. Хто брав по 50 кг, хто — 100 і більше. У результаті з 20-х чисел березня до середини липня з 13 соток було зібрано й продано до 23 т корнішонів. Ціна як для продавця трималася добра — 30–40 грн/кг, у червні — 15–20 грн/кг.
Господар переконаний: його продукція має попит завдяки тому, що вирощується майже без «хімії». Обприскував рослини лише для профілактики й не пізніше початку цвітіння. Якщо в майбутньому трапиться навала шкідників чи хвороби, налаштований користуватися біопрепаратами, яких наразі не бракує.
— Тільки-но почали вирощувати, як я подумав: коли прийдуть купувати мої огірки, обов’язково спитають, чи дітям давати можна? Що я тоді відповідатиму, якщо кропитиму їх і підживлюватиму «хімією»? — пояснює свою філософію культивування овочів Денис Хлань. — А так я сплю спокійно, знаю, що негативні наслідки через споживання моєї продукції неможливі. Восени я спокійно дав пів помідора своєму 9-місячному синові. Жодних неприємностей, жодної алергії!
Для крапельного поливу спочатку використовував воду із місцевого ставка. Але швидко зрозумів, що його ресурсів на всі потреби не вистачить, тому зробив свердловину.
ОЧІ БОЯТЬСЯ, А РУКИ РОБЛЯТЬ
Огірки ще віддавали свій урожай, коли до них у липні підсадили розсаду томатів — 4000 кущів гібридів Бодерін F1 та Мануса F1. Тож у другому обороті теплиця дала червоні й рожеві помідори. На ринок господар став постачати їх наприкінці вересня.
Та й далі площі не порожніли. Перед Новим роком по ґрунту жінки розклали на вигонку цибулю Штутгартер Різен. На покупця теж не довелося довго чекати. Він приїхав із Переяслава Київської області, забрав всі 2 т зеленого пера та домовився про таку ж покупку наступного року.
Отримавши перший прибуток, Денис квапився віддати позику. Та підприємець Весельський, побачивши, як серйозно підійшов хлопчина до справи, радив йому зароблене інвестувати в розвиток.
Денис і не сперечався. Оскільки котел, що опалює теплиці, розрахований на 25 соток, вирішив поставити ще дві теплиці такої самої конструкції по 5 соток. Закупив матеріал, сам зварив каркас. Залишилося пофарбувати його, встановити останні 10 арок, — і можна монтувати системи поливу й опалення. Викупив ділянку площею 80 соток зі зруйнованим будинком, бо має намір вирощувати овочі й у відкритому ґрунті. У теплицях наступного року робитиме так звані фінські грядки — траншеї на всю довжину теплиці й 30 см шириною. Устилатиме дно плівкою з отворами і насипатиме зверху суміш чорнозему й торфу, тобто ґрунт під рослинами буде «автономним». Навесні хоче офіційно зареєструватися як підприємець, щоб мати право наймати робітників, адже обсяги виробництва стрімко збільшуються.
Тітка Дениса, допомагаючи йому, теж захопилася тепличним бізнесом, тож кілька тепличних конструкцій з’явиться й на її обійсті.
— Багато людей скаржаться на життя. А чому б не працювати на власній землі? — задається питанням молодий чоловік. — Звісно, легше жити, коли на 8-му годину прийшов на підприємство, а о 17-й повернувся додому й ні про що вже не болить голова. А в такому господарстві, як наше, весь час маєш бути на роботі, і вона доволі клопітка. У холодну пору, приміром, щоб температура трималася на рівні 20–23 °С, кожні дві години маю підкидати в котел. Рослини — це завжди великий ризик, але й можливість забезпечити родину.
Навіть складний 2020 рік для Дениса Хланя відзначився позитивом: відбувся успішний початок бізнесу, народження синочка і визначився точний напрям, куди рухатися далі.
Олена Сухорукова
журнал “Плантатор”, січень 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».