Овочі - Ягоди - Сад
Головне:

Зберігання моркви

Плантатор
Джерело:
Плантатор
Поділитись:
Зберігання моркви

Морква — чи не найскладніша в зберіганні культура. Ігнорування правил її зберігання у сховищі з холодильником може призвести до втрати 30–50% урожаю, тоді як їх дотримання дозволить торгувати якісним овочем до самого літа — тільки б продукції вистачило. Що при цьому треба враховувати, знає міжнародний консультант зі зберігання Павло Булгаков.

Довго може зберігатися лише якісна морква: здорова, не зіпсована шкідниками, не підморожена, не травмована під час збирання й транспортування. З огляду на це має значення, чи дотримувався фермер сівозміни (моркву повертають на те саме місце через 7 років), як поливав, чи контролював кількість добрив (особливо азоту), наявність бур’янів, шкідників і хвороб. Крім того, морква має бути вчасно посіяна і зібрана. Навіть у найсучаснішому приміщенні, де комп’ютер управляє повітрообміном, вологістю й температурою, хворій моркві від звичайного «лежання» краще не стане.

АГРОНОМІЧНІ Й ПОГОДНІ ПЕРЕДУМОВИ

Збирають овоч за температури повітря 12 °С і нижче. Хоча бувають винятки: приміром, тримається вища температура, але за прогнозом погоди через кілька днів можливі заморозки або затяжні дощі. Тоді треба рятувати врожай.

Якщо немає форс-мажору, за журналом агронома перевіряють, скільки часу пройшло від появи сходів. Для тривалого зберігання зазвичай обирають моркву, термін вегетації котрої становить 120–140 днів. Це важливо, бо як недостиглі, так і перестиглі коренеплоди у сховищі поводяться гірше, ніж вчасно зібрані. Звідси висновок: навесні треба правильно розраховувати терміни посіву. Висмикнувши коренеплід, оцінюють, наскільки його ознаки відповідають морфологічним особливостям сорту (гібрида) та чи дійшов він за цей час технічної стиглості. Як правило, всі стиглі морквини мають характерний закруглений кінчик.

За два тижні до збирання технологу з агрономом варто виїхати в поле, щоб обстежити загальний стан посадок. Бадилля має бути зеленим. Насторогу повинні викликати ділянки з пожовклим листям, бо ж немає диму без вогню. За потреби беруть зразки на фітопатологію зі всього поля: всередині та по кутах, відійшовши від краю на 10–20 м, а ще краще пройтися по діагоналі та віддати на аналіз по кілька морквин із кутів, протилежних діагоналі, а також із улоговин.

Інформація, чи заражені коренеплоди й чим саме, дозволить фермеру визначитись, закладати врожай на тривале зберігання чи реалізувати його якомога раніше. Додаткові поради на прохання фермера дадуть фахівці фітолабораторії або технолог зі стажем, адже різні хвороби під час зберігання овочів поводяться по-різному. Ділянки з хворими рослинами маркують, щоб моркву з них окремо зібрати та окремо зберігати до продажу.

За тиждень-два припиняють поливи. Коли саме, визначають за ситуацією. Добре, якщо ґрунт зволожений, температури невисокі. Та якщо стоїть стала спекотна погода, то зрозуміло, що два тижні без поливу морква не витримає. Вологи їй у цей період треба дати рівно стільки, щоб і коренеплоди не підв’яли, і ґрунт на них під час збирання не налипав.

Морква є культурою холодостійкою, але заморозків вона не витримує: низькі температури розривають її клітини, а мікротріщини стають першими воротами для інфекції. Тому не варто залишати збирання на останній момент, бо осінні заморозки бувають раптовими й за кілька годин можуть згубити всі зусилля сезону.

Якщо ця неприємність таки трапилася, треба визначити її масштаби. Не буває так, щоб все поле постраждало однаково, особливо якщо воно велике. З одного боку може бути приморозок, із іншого — ні. Зразки беруть по краях і в середині поля. Частково пошкодження залежить від сортових особливостей, від того, наскільки щільно бадилля прикриває ґрунт, від типу ґрунту, бо на піщаних плечики моркви оголюються й першими потрапляють під вплив низьких температур. Також має значення, скільки сухих речовин встигли накопичити коренеплоди. Їх має бути не менше 12%, уміст вимірюють рефрактометром (як саме, можна подивитися на ютуб-каналі Павла Булгакова — PashBul).

Зрозуміло, що підмерзла морква для тривалого зберігання не годиться. На деякий час її закладають у холодильник, щоб потім пустити на переробку, бо всередині вона зазвичай непошкоджена.

СПОСОБИ ЗБИРАННЯ

Не останнє значення для тривалого зберігання має спосіб збирання: механічний чи ручний. Деякі фермери готові вкластися в комбайн теребильного типу, щоб здешевити виробництво моркви. Звичайно, так можна заощадити, але тільки не на моркві для зберігання. Механічний спосіб виправданий, якщо моркву одразу пустять під реалізацію або на переробку. До 50% урожаю б’ється і розтріскується на конвеєрі комбайна, тим більше, коли техніка стара. Закладати таку продукцію на зберігання — марна витрата грошей на охолодження та логістику. Від 30 до 50% через хвороби все одно буде зіпсовано та викинуто або продано вкрай дешево.

Моркву на зберігання треба збирати вручну. Навіть за такого більш щадного способу не виключено травмування коренеплодів. Збиральників треба попередити, щоб вони, починаючи заповнювати контейнер, опускали відро з морквинами якомога нижче, щоб ті не билися. У жодному разі не можна відривати гичку, бо разом із нею можуть обламуватися плечики. Бадилля треба зрізувати ножем, залишаючи 1–2 см черешка. Крім того, морквини не слід обтирати від землі. Піщаний ґрунт за обтирання діє як абразивний матеріал і травмує коренеплоди. Прибирають лише великі грудки.

Під палючими променями сонця зібрана морква на полі та під час транспортування до сховища не пов’яне, якщо кожен контейнер притрусити 5–6 відрами землі. Цей ґрунт як захист від випаровування вологи з продукції залишатиметься весь термін зберігання.

Значно спростить логістику маркування контейнерів. На них зазначається дата збору, бригада, сорт/гібрид, номер ділянки. Можна робити й особливі примітки на кшталт ураження хворобами чи шкідниками.

ТИПИ ЗБЕРІГАННЯ

Ще до збирання треба визначитись із типом зберігання (контейнерне, в мішках або навалом) та одразу класти моркву в ту тару, в якій вона лежатиме у сховищі.

Найефективнішу вентиляцію та охолодження, а також відсутність механічних пошкоджень забезпечують дощаті контейнери, які переміщують за допомогою автонавантажувача (кара). Як правило, контейнери стандартні за розміром — 160 × 120 × 124 см.

Навалом — не такий простий спосіб, як здається. Він може застосовуватися як без охолодження, так і з охолодженням. Але в обох випадках вимагатиме інтенсивного повітрообміну з урахуванням обсягу продукції та об’єму камери, що досягається лише за допомогою примусової вентиляції. Від початку зберігання кожна тонна продукції навалом потребуватиме 60–120 кубометрів повітря на годину. У зимовий час інтенсивність знижується вдвічі, до 30–60 м3 /год. Чим вищий навал, тим більшою має бути швидкість руху повітря, під час зберігання це 0,1–0,3 м/с.

Моркву насипають у сітки, якщо продаватимуть її найближчим часом, для тривалого зберігання така тара сумнівна.

На короткочасне зберігання розраховані й мішки. Вони зручні лише на перший погляд. Від поля до сховища їх доведеться кілька разів перемістити: завантажити на транспорт, з транспорту перенести на місце зберігання. Якими би сильними не були вантажники, втомившись, вони не церемоняться з мішками, що важать по 20–25 кг, та майже кидають їх. Як наслідок, продукція травмується. Другий аргумент проти розкладання по мішках — недосконалий повітрообмін, хоча волога в них утримується краще.

Найкращий серед мішків варіант — із поліпропілену, але обов’язково з перфорацією, інакше через конденсат морква почне хворіти вже на другому місяці зберігання. Ще можна використовувати біг-беги. Вони доречні, коли, приміром, контейнерів на весь урожай не вистачило, продукція якісна, але на ринку тримається низька ціна й треба перечекати.

Застосування поліпропіленових вставок у контейнери — питання дискусійне, бо перфорація може збігатися з дошками контейнера, тоді вентиляція погіршується. Відомий випадок, коли двадцять контейнерів із такими вставками потрапили під невеликий дощ. Через кілька місяців зберігання волога, що накопичилася на дні, зіпсувала моркву.

ОПТИМАЛЬНА ТЕМПЕРАТУРА

Проєктуючи сховище, оцінюють обсяг вирощеного. Є великі камери, до 1000 т. Та частіше роблять кілька камер місткістю від 300 до 600 т, адже менша камера знижує втрати холоду під час відкриття дверей та мінімізує ризики за форсмажорних обставин (поломка обладнання, сильне ураження партії хворобами тощо).

В ідеалі моркву, що зібрана за температури 12 °С , треба якнайшвидше охолодити до 1 °С. У розрахунок беруться тип сорту (гібрида), вміст сухих речовин, тип зберігання.

Зрозуміло, що чим нижча температура навколишнього середовища, тим менше часу та витрат електроенергії буде потрібно для охолодження до температури зберігання.

За високої температури морква активно дихає, відбувається транспірація й обмін речовин, які супроводжуються виділенням тепла. Для порівняння: якщо за 20 °С упродовж доби тонна моркви вивільняє 1850–2800 ккал, то за температури, наближеної до 0 °С — 200–580 ккал. Під впливом біохімічних процесів деякі речовини, зокрема цукри, розкладаються, разом із тим з’являються нові сполуки. Пригальмувати ці процеси можуть лише низькі температури.

За температури 12 °С одноразове завантаження камери має становити 10% від загального об’єму. Приміром, завантажують 50–60 т за об’єму камери 500–600 т. Якщо зібрано більше, наприклад, 300 т, то під час охолодження варто робити ротацію контейнерів, використовуючи кілька камер. Або замовляти спеціалістам холодильних установок більший об’єм із розрахунку щоденного навантаження (якщо, звісно, не лякає, що це здорожчить вартість обладнання).

Якщо зібрана морква має температуру нижче 12° С, то можна одразу виставляти температуру постійного зберігання. Якщо вищу, то рекомендується виставляти на 2–3 °С більше, а до температури постійного зберігання знизити, коли камера буде заповнена на 100%.

Повітря, що надійшло з випаровувача, опускається долу, проходить крізь масу продукції й підіймається вгору, де фіксується датчиками. Протягом усього періоду зберігання її контролюють у трьох точках: під випаровувачем (зазвичай там встановлюється загальна для камери температура), на рівні 6–7 контейнерів, що знаходяться напроти випаровувача (найнижча температура) і біля стінки, що знаходиться по діагоналі від випаровувача (найвища температура). Під час завантаження камери й одразу після цього найвища температура деякий період зберігається біля останніх контейнерів.

Визначити оптимальну температуру зберігання можна за допомогою ванночки з водою. Ця процедура також має значення, якщо датчики не відкалібровані або фермер використовує обладнання уперше.

Береться дистильована вода, хоча можна і звичайну. Ванночка ставиться біля контейнера, на який падає найхолодніший струм повітря. Кожен день треба знижувати температуру на 0,1 °С. Як тільки з’являться кришталики льоду, знижування припиняють. Відтоді задається температура, вища від останньої на 0,2 °С. Її й треба тримати постійно.

ПРИНЦИП РОЗМІЩЕННЯ КОНТЕЙНЕРІВ

Охолодження й циркуляція повітря всередині контейнера залежить також від принципу завантаження камери. Правильне розміщення контейнерів — це вже пів справи. Щоб працівник, що керує автонавантажувачем, не помилився, на підлогу наносять розмітку.

Перший ряд виставляють уздовж стіни, на якій розміщено випаровувач. Контейнери ставлять один на інший у 5–7 ярусів. До стелі має залишатися орієнтовно 1 м, але краще, щоб цю відстань прорахував технолог. У камері на 300–500 т інтервал між стіною з випаровувачем і першим рядом становитиме мінімум 0,7 м, у камері на 1000 т — до 1 м. Відступ випаровувача від стіни мають прорахувати спеціалісти холодильних установок. Відстань між контейнерами — приблизно 0,1 м.

ЯК ЗБЕРЕГТИ ВОЛОГІСТЬ

Надлишкова вологість загрожує хворобами, недостатня — втратою тургору. Щоб не доводити моркву до крайнощів, вологість повітря має триматися в середньому на рівні 95–98%, але зробити це не так-то просто. Річ у тім, що охолодження продукції відбувається внаслідок випаровування з неї рідини. Як тоді уповільнити процес? Створити інше джерело вологи.

Добре, якщо камера оснащена спеціальним зволожувачем повітря. Проте через високу ціну це устаткування встановлюють рідко. Як правило, користуються демократичним по суті й ціні методом — зволожують підлогу.

Однак для досягнення мети не варто наливати калюжі. По-перше, із гладкої поверхні води випаровування відбувається гірше, кращою є помірно зволожена шорстка бетонна поверхня. По-друге, надлишок води може просочити шви підлоги, вода — промерзнути й привести до розтріскування. А цього треба уникати, бо тиск ваги контейнерів на підлогу чималий. По-третє, зайву вологу може тягнути на себе тара.

Зволожити підлогу можна перед завантаженням камери, далі її зволожують мірою висихання за допомогою шланга або відра. При цьому важливо, щоб великі краплі не потрапляли на саму моркву.

Частково завадити випаровуванню вологи з продукції можна, прикривши контейнери землею, агроволокном, поліпропіленом із перфорацією, мішковиною. Матеріал обирають залежно від стану продукції. За працюючого стаціонарного зволожувача контейнери можна не прикривати.

Щоб вологість на рівні 98% трималася в мішку, у повітрі вона має становити 70%. Цей параметр також залежить від щільності матеріалу, з якого зроблений мішок.

ХВОРОБИ ЗБЕРІГАННЯ

Зберігати моркву з іншими овочами небажано, бо вони потребують різних умов. Приміром, температура зберігання моркви має становити 0,3–0,5 °С, а в столових буряків за таких умов всередині можуть з’явитися чорні кільця. Підняти температуру на користь буряків означає нашкодити моркві. Якщо й зберігати їх разом, то недовго і розміщувати лише 10% буряків від загального об’єму моркви. Моркву з капустою на зберігання не закладають узагалі, у них різні процеси дихання. Накопичення великої кількості вуглекислого газу погано позначиться на моркві.

Найчастіше морква страждає від чотирьох грибних хвороб: білої гнилі (склеротиніозу), сірої гнилі (ботритіозу), альтернаріозу і ризоктоніозу. Їхня підступність полягає в тому, що збудники проявляються не одразу, а раптово активізуються на другий чи третій місяць зберігання, коли господар переконаний, що все гаразд. Найбільш схильні до ураження недостиглі, перестиглі, прив’ялі чи переохолоджені коренеплоди, тобто ті, що мали стрес.

Спори грибів із легкістю розлітаються за незначного руху повітря й розвиваються за мінімальної зміни умов зберігання, одна з яких — часте відкривання дверей камери.

За кордоном розвиток хвороб пригальмовують за допомогою димової шашки з діючою речовиною тіабендазол. На жаль, у нас цей засіб не зареєстрований. Також можна трохи знизити вологість і температуру (якщо контейнери прикриті, то майже до 0 °С) та на один відсоток підвищити рівень вуглекислого газу (СО2 ), а тим часом організувати розпродаж моркви з камери.

До дієвих профілактичних методів належить обробка камери і контейнерів фунгіцидами. Її проводять за місяць до завантаження продукції. Якщо деревина, з якої збиті контейнери, чиста і світла, на обробку витрачатися не варто. Попередньо проконсультувавшись зі спеціалістами холодильних установок, камеру й тару можна обробити сіркою. Та тільки не моркву, адже сірка в умовах підвищеної вологості може залишити на коренеплодах опіки.

ОСОБЛИВОСТІ ПОТОЧНОГО РОКУ

Цієї осені дотриматися правил закладання моркви на зберігання було важко. Довго стояла спекотна погода, на півдні — до 20–25 °С. Потім пішли дощі, було кілька ідеальних для збирання днів, та встигти це змогли лише маленькі господарства, більшим для збирання потрібно тиждень-два. Після цього трапилися приморозки. Розуміючи, що якість коренеплодів втрачена й доброї ціни за підморожену моркву не візьмеш, деякі фермери вже й не поспішали збирати.

Вкрай низька ціна стала прикметою останніх років. Станом на двадцяті числа грудня, за даними сайтів оптових ринків, на львівському «Шуварі» за моркву давали 4,5–5 грн/кг, київському «Столичному» — 3,5–6 грн/кг, херсонському «Неждана» (Великі Копані) — 3–4 грн/кг. Як правило, це в роздріб. Оптова ціна скотилася до 2 гривень. У Великих Копанях гарні, відібрані коренеплоди коштували 2,5 грн/кг, звичайна морква першого сорту — 2–1,7 грн/кг. Що вже казати про другий сорт! А собівартість виробництва із закладанням на зберігання становить 4,2 грн/кг.

Говорить експерт

Олександр Бубновський

Олександр Бубновський, директор ТОВ «Русбана інжинірінг Україна»

— Заключним етапом зимового зберігання овочів борщового набору є їхня підготовка до продажу. Особливо це важливо, коли мова йде про продаж через мережу супермаркетів. Маю на увазі як мінімум сортування й фасування та, бажано, миття. Звісно, можна не заморочуватися й відвантажити моркву, столові буряки, цибулю чи картоплю насипом. Та наскільки виправданими тоді виявляться витрати виробника на кількамісячне зберігання? Серед несортованого товару можуть бути хворі коренеплоди, непаковані овочі травмуються під час транспортування й розвантаження, брудні поза межами сховища починають швидко псуватися. Зрозуміло, що за такий товар хорошого прибутку не отримаєш. Грамотна доробка — найоптимальніший і найкоротший шлях до кінцевого споживача.

Наша виробнича компанія пропонує кілька лінійок обладнання з передпродажної підготовки. Всі вони різної продуктивності. Розміщують їх, як правило, на площах того самого сховища, де й зберігалися овочі.

Сортування й калібрування, коли з потоку овочів видаляють ті, що не підходять за кольором, формою, розміром або зіпсовані, можна проводити на механічних машинах, із використанням ручної праці, а можна — за допомогою оптичних камер, що передають дані на комп’ютер, та спеціального механізму, який відкидає неякісний продукт із небажаними характеристиками. Миття в машинах барабанного чи барботажного типу (в останньому варіанті використовується принцип «кипіння» води у мийній ванні) допомагає відокремити овоч від бруду. При цьому миття моркви в спеціальній машині може бути поєднане з її поліруванням щітками. Для калібрування за розміром чи діаметром також можна застосовувати спеціальну калібрувальну машину.

Розподілення овочів за фракціями дозволяє їх різне використання, передбачає різну ціну та різний спосіб пакування. Велика морква може відправлятися на переробку, дрібна — на корм тваринам, середня — до супермаркетів.

Спосіб пакування овочів, зокрема моркви, може бути як ручним, так і автоматичним або напівавтоматичним. Для немитого продукту більше підходять сітки-мішки від 5 до 20 кг. Мита та полірована морква пакується в поліетиленові пакети від 1 до 18 кг.  Усі ці технологічні процеси спрямовані на те, щоб на полиці потрапив по-справжньому якісний продукт і всі витрати на зберігання були виправдані.

Олександр Шейко

Олександр Шейко, директор ТОВ «4 Стихії»:

— Професійне зберігання актуальне для подовженого продажу свіжих овочів. Інженерні можливості й виробнича база, яку має наша компанія, дозволяють їй створювати комплекси для охолодження і зберігання продукції різного обсягу, з використанням різноманітних технологічних рішень. Останні наші проєкти були втілені у Вінницькій області для зберігання овочів борщового набору ТОВ «Органік Д» і в Київській — для овочевої продукції СК «Агробізнес». 

Особливістю цих комплексів є те, що на охолодження холодильне компресорне обладнання працює в теплий період року. Коли восени зовнішні температури знижуються, система перелаштовується на інший режим: компресори зупиняються (штучне вироблення холоду припиняється) й використовується лише активна вентиляція. Це заощаджує електроенергію. Такі системи від початку були технологічно пристосовані для зберігання картоплі. Ми їх оптимізували під роботу з капустою, столовими буряками, морквою. 

Система управління обладнанням для оператора доволі проста. Оператор має задати основні параметри в камері під час її завантаження, а потім відкоригувати для тривалого зберігання: приміром, 95% вологості й 0,8°С з діапазоном +/–0,3 °С. Подальший процес відбувається в автоматичному режимі, відпрацьовуючи попередньо закладені програми. Наша компанія «4 Стихії» є вітчизняним виробником. Тобто всі вентиляційні й холодильні системи, а також системи управління вироблені на наших потужностях у місті Вишневому Київської області. Завдяки цьому ми можемо забезпечити повний сервісний супровід у гарантійний і післягарантійний період. Основні комплектуючі — компресори, теплообмінне обладнання, вентилятори, двигуни, контролери тощо — імпортуємо з Голландії й Німеччини. Коли в потенційного замовника виникає питання, чому він має обрати нас, а не іншу компанію, яка пропонує в Україні подібні послуги, чи виникає питання, як працюють наші системи, ми веземо його до нашої виробничої бази або на вже зданий об’єкт, де за процесом зберігання можна спостерігати в дії та поспілкуватися з власником сховища. Раніше аграрії для зберігання здебільшого використовували старі приміщення, в які встановлювали вентиляційне та холодильне обладнання. Нині є розуміння, що доцільніше відбудувати об’єкт із нуля. Причина в тому, що вентиляційне й холодильне обладнання в обох випадках коштуватиме майже однаково. А от, наприклад, облаштування підлоги — доволі затратна справа. І є різниця, чи то покласти її в старому приміщенні (скажімо, покинутому корівнику), де через низьку стелю контейнери з овочами можна встановити лише в два яруси, чи у новому, де в шість. У копійку стане й ізоляція стелі, бо чим вона нижча, тим більшу площу потрібно взяти в роботу, щоб вмістити той самий обсяг продукції. Отже, витрати в обох випадках майже однакові, проте новобудова буде більш пристосованою, ефективною й зручною з логістичних міркувань. 

Фермерам є сенс звертатися до нас одразу після прийняття рішення про будівництво. Адже згодом може виявитися, що додаткові пів метра для сховища в ширину чи довжину дали б можливість вмістити в ньому ще один ряд або ярус контейнерів і в результаті знизити собівартість зберігання. Ми завжди беремо до уваги такі речі, бо від цього залежить розташування обладнання й розстановка контейнерів. А те, як саме стоятимуть контейнери, забезпечує 30% успіху. Також маємо досвід виробництва систем для зберігання овочів навалом. 

Олена Сухорукова

журнал “Плантатор”, січень 2021 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
Плантатор
Плантатор
Плантатор
1
Статті з журналу:
Джерело:
Плантатор