Сім засторог для сільгоспвиробників, котрі працюють на спрощеній системі оподаткування.
Спрощену систему оподаткування в Україні запровадили 20 років тому як тимчасовий захід для подолання проблеми зайнятості, наповнення бюджету й боротьби з тіньовою економікою. Проте, як мовиться, в житті немає нічого більш постійного, як тимчасове. Хоча за два десятиліття в системі не обійшлося й без суттєвих змін, зокрема й через те, що додалася окрема група підприємців — виробників сільгосппродукції. Фактично «спрощенці» можуть відчутно зменшити документообіг й обсяги звітності, крім того, мають право вибору — реєструватися чи ні платником ПДВ. Утім, погоджуючись на умови спрощеної системи оподаткування, слід урахувати й низку засторог.
1. Утриматися в четвертій групі
Відповідно до норм законодавства, скористатися перевагами спрощеної системи оподаткування можуть підприємства, які провадять діяльність у галузі сільського господарства й частка сільськогосподарського товарного виробництва за попередній податковий період дорівнює або перевищує 75%.
Нібито все просто. Проте підприємства часто вдаються до спроб диверсифікації виробництва або ж надають багато супутніх послуг, а тому можуть поставити під загрозу статус платника єдиного податку. Наприклад, агропідприємство надає іншим послуги з обробітку ґрунту, сівби, обприскування тощо. Такі послуги, на перший погляд, можна було б віднести до сільськогосподарського виробництва, проте це незаконно. Згідно з положеннями наказу Мінагрополітики від 26.12.2011 №772, у розрахунок частки сільгоспвиробництва входять доходи, отримані від реалізації сільгосппродукції власного виробництва, продуктів її переробки та від надання супутніх послуг. А ось до супутніх послуг належать: 1) збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовка продукції до збуту; 2) збирання сільськогосподарської продукції. Тобто послуги, які надає підприємство, хоча й мають відношення до сільськогосподарського виробництва, однак у розрахунку частки сільгоспвиробництва враховані не будуть.
Тут доречно зауважити, що доходи від супутніх послуг можуть зараховувати до обчислення обсягів сільгоспвиробництва лише ті, що протягом звітного року створені шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення.
Тому супутні послуги для інших сільгоспвиробників не збільшать бажані 75% виробництва сільськогосподарської продукції.
2. Нюанси, що потребують уваги ФОПів
Для застосування спрощеної системи оподаткування, ФОП має провадити діяльність тільки в межах фермерського господарства. Втім, є певні вимоги, які висувають до «спрощенця». Серед них, зокрема, такі: 1) вести діяльність за місцем податкової адреси; 2) не використовувати працю найманих осіб — лише членів фермерського господарства, якими можуть бути тільки його родичі; 3) площа земельних угідь та/або водного фонду у власності (користуванні) членів фермерського господарства має становити від 2 до 20 га; 4) таке господарство може вирощувати й відгодовувати сільгосппродукцію, а також збирати, виловлювати, переробляти й продавати працю своїх рук.
Порушення зазначених умов коштуватиме фермеру трохи грошенят, бо доведеться сплатити єдиний податок у розмірі 25% річної суми податку за кожний квартал, протягом якого платник перебував на четвертій групі. Крім того, з наступного податкового (звітного) кварталу доведеться перейти на застосування ставки єдиного податку для платників третьої групи, або відмовитися від спрощеної системи оподаткування.
3. Кому доречно йти на третю групу
Якщо власник не може дотриматися якогось критерію для четвертої групи, наприклад, наймає працівників або не досягає необхідних 75% виробництва сільгосппродукції, це зовсім не означає, що перехід на спрощену систему для нього закритий. Можна стати платником єдиного податку третьої групи. Для цього дохід фізичної особи — підприємця не має перевищувати 5 млн грн (для 2018 року), кількість найманих працівників не обмежується, а ставки єдиного податку залежать від статусу платника ПДВ. Якщо ФОП реєструється платником ПДВ, то сплачуватиме єдиний податок за ставкою 3% доходу, а якщо не реєструється платником ПДВ, то 5%.
4. Не все так просто зі ставками ЄП
Із 3 чи 5% ставка платника єдиного податку легко може перетворитися на 15%. Ставка 15% до платників єдиного податку третьої групи застосовується:
• до доходу, отриманого із застосуванням іншого (не грошового) способу розрахунків;
• до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;
• до суми перевищення обсягу доходу, яка дозволена на спрощеній системі оподаткування (у 2018 році — 5 млн грн). Перших два порушення найчастіше виявляються під час проведення документальної перевірки органами ДФС, а от третє — «вилізе» автоматично, коли складатимуть податкову звітність за відповідний квартал.
5. І ніякого заліку зустрічних вимог
Маючи статус платника єдиного податку третьої групи, можна здійснювати розрахунки тільки в грошовій формі (готівковій або безготівковій) — і ніякого проведення заліку зустрічних вимог (це найпоширеніша помилка). Тобто спочатку укладаються угоди, за якими передбачено розрахунки грошима, а взаємна заборгованість між контрагентами (за умов тісної співпраці) може утворюватися вже потім. Проте за таких обставин часто ухвалюють рішення про залік зустрічних вимог — укладають відповідну додаткову угоду, і розрахунок грошима здійснюється тільки на непогашену різницю заборгованості. Рішення цілком логічне — навіщо ж ганяти гроші «по колу»? Щоправда, така логіка коштуватиме втрати статусу платника єдиного податку, бо в процесі документальної перевірки таке порушення буде виявлено й кваліфіковано як негрошову форму розрахунків. Ось так економія на русі коштів коштуватиме власнику 15% доходу, отриманого в негрошовій формі.
6. Не продавайте залишки пального
Сільгоспвиробництво потребує великих обсягів паливно-мастильних матеріалів (ПММ). Їх облік і податкові наслідки операцій із цим ресурсом — це взагалі окрема тема, тож поки що цей аспект не зачіпаємо. А от що дійсно може суттєво зіпсувати життя власнику, то це його бажання наприкінці сезону продати залишки ПММ. Таке рішення здається цілком логічним, та не варто шукати логіку в більшості норм податкового законодавства — марно втратите час. Навіть якщо обсяг виручки від продажу ПММ не псує картину з часткою 75% сільськогосподарського виробництва, треба врахувати норму пп. 291.5.1 Податкового кодексу України (ПКУ).
Відповідно до неї, не можуть бути платниками єдиного податку ті суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів у місткостях до 20 л і діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин). Якщо читати цю норму буквально, то можна продавати ПММ каністрами до 20 л і це не зашкодить перебуванню на спрощеній системі оподаткування. Однак у ПКУ не можна читати тільки ті статті, що подобаються. Тим платникам єдиного податку, яким подобається норма про продаж 20 л пального, раджу звернути увагу на шостий розділ ПКУ, згідно з яким (пп. 212.1.15) платником акцизного податку є особа, що реалізує пальне. Тому, якщо не бажаєте потрапити під приціл фіскалів і не стати ненароком платником акцизного податку, подумайте, чи варто продавати ПММ.
7. Дотація від системи оподаткування не залежить
З екранів і високих трибун нас постійно переконують про важливість підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва, а з 2017-го розмови матеріалізувалися у можливість отримання бюджетної дотації. І тут же порядок отримання дотації почав обростати міфами, одним із яких є обов’язковість перебування на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 26.06.2004 №1877-IV (далі — Закон №1877) в період з 01.01.2017 по 01.01.2022 сільськогосподарські виробники можуть скористатися бюджетною дотацією за умови внесення їх до реєстру отримувачів бюджетної дотації. Закон визначає такі критерії для отримання бюджетної дотації:
• основною діяльністю має бути постачання сільськогосподарської продукції, виробленої на власних або орендованих основних засобах;
• питома вага вартості сільськогосподарської продукції має становити не менше як 75% вартості всієї продукції, поставленої протягом попередніх 12 послідовних місяців;
• види діяльності сільськогосподарського підприємства мають бути в переліку, визначеному пунктом 16-1.3 Закону України № 1877;
• підприємство має бути платником ПДВ і не перебувати в стані припинення.
Так, виконання норми про дотримання частки 75% сільськогосподарського виробництва може наштовхнути на думку про щось спільне з переходом на спрощену систему оподаткування, однак в Законі №1877 відсутні обмеження для отримання дотації тими сільськогосподарськими виробниками, які перебувають на загальній системі оподаткування. Тож кому хочеться отримати дотацію, але не хочеться переходити на спрощену систему оподаткування, — жодних проблем. Аби тільки виконували інші критерії для отримання дотації.
***
Отже, спрощена система оподаткування може суттєво спростити життя сільськогосподарському виробнику. Однак слід пам’ятати про описані вище застороги, щоб зберегти статус платника єдиного податку й не переплатити.
Тетяна Паєнко,
д-р екон. наук, професор кафедри фінансів КНЕУ ім. В. Гетьмана
газета “АгроМаркет”, листопад 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
