Агромаркет
Головне:
Агромаркет

На гостину у фінське село

На гостину у фінське село

Охочі помилуватися полярним сяйвом, поніжитися в справжній фінській сауні й поганяти на авто по кризі замерзлих озер мають нагоду погостювати на фермі Суом.

 

Дві години польоту з Борисполя минають майже непомітно, і ось борт уже заходить на посадку в аеропорту Вантаа. Під крилом літака там, унизу, швидко проминають узбережжя Балтійського моря, переліски, кілька озер, автошляхи, залізничні колії. Нарешті шасі літака торкаються посадкової смуги. Наостанок командир і екіпаж повітряного судна вітають пасажирів у столиці Фінляндії — Гельсінкі і зичать добре провести час.

 

Нині в цю північну країну українці подорожують здебільшого у справах, хоча ще кілька десятиліть тому основний пасажиропотік формували саме туристи. Фінляндія була чи не найбільш відвідуваною вітчизняними мандрівниками країною поза межами «соціалістичного табору», звідки кожний вважав своїм обов’язком привезти якщо не якісне шкіряне взуття місцевого виробництва, то бодай тамтешній сервелат. Чобіт із сервелатом нам уже давно не бракує, а Фінляндія тим часом намагається привабити до себе більшу кількість туристів з усього світу іншими своїми чеснотами.

 

Найбільше багатство Фінляндії, крім, звісно, самих її громадян, — це мальовнича природа, чиста вода й таке саме чисте (стверджують, що найчистіше в усій Європі) повітря.

 

Екологічний, а це зазвичай сільський чи аграрний туризм дістав у Суомі, як називають свою країну самі фіни, потужний поштовх до розвитку наприкінці минулого століття. У 1995 році Фінляндія ввійшла до складу Євросоюзу, після чого для фінських сільгоспвиробників настали не найкращі часи. Раніше держава надавала своїм фермерам чималу фінансову підтримку, зважаючи на важкі умови ведення сільського господарства, але за нових умов була вимушена суттєво її скоротити до рівня, прийнятого в інших країнах ЄС. Крім матеріальної підтримки місцеві фермери втратили й частину місцевого ринку збуту, який захопили дешевші продукти й товари з інших європейських країн. Тисячі фінів, зайнятих у сільському господарстві, не витримали такого натиску й були вимушені шукати собі іншу роботу. Щоб підтримати сільське населення, уряд Фінляндії почав заохочувати його до започаткування нових видів бізнесу, зокрема й організації аграрного туризму.

 

Сьогодні туристів у селах Суомі приймають не лише колишні власники ферм, а й фермерські господарства, які працюють і прагнуть покращити економічні показники своєї діяльності.

 

Аби розповісти, що таке аграрний туризм по-фінськи, спершу потрібно сказати про головну відмінність фінського села. Власне, сіл у Фінляндії (у звичному для нас розумінні) майже немає. Натомість є сільські муніципальні утворення, які можуть складатися з кількох десятків окремих хуторів, віддалених один від одного на 2, 5, 10, а то й більше кілометрів. Хоча суворий клімат країни, здавалося б, має вимушувати людей оселятися поруч один одного, та велика розкиданість сільгосп угідь, більшість з яких була свого часу відвойована у природи, спонукає кожного фермера жити ближче не до сусіда, а до землі, яку обробляє.

 

Туристичні» ферми розкидані по країні так само, як і решта. До більшості з них громадським транспортом не дістатися. Тому мандрівників зазвичай зустрічають в аеропорту чи на залізничному вокзалі господарі, або ж доводиться орендувати авто.

 

Утім, нехай як далеко від міст розташовані приватні туристичні бази в сільській Фінляндії, відчуття відірваності від цивілізації, за яким сюди їде переважна більшість туристів, є цілком оманливим. Перш за все це пояснюється політикою держави, націленою на те, щоб зручність проживання в селі не відрізнялася від комфорту життя в місті. Тому до будь-якого фермерського будинку в Фінляндії прокладено якісну асфальтовану дорогу, телефонний зв’язок, інтернет, самі будинки під’єднано до централізованого водопостачання й каналізації або обладнано відповідними автономними системами. Можна бути віддаленим хоч на два десятки кілометрів від великого населеного пункту, але бути впевненим, що в разі потреби екстрені служби звідти приїдуть на допомогу протягом нетривалого часу.

 

Щоб отримати дозвіл приймати на своїй фермі туристів, власник повинен забезпечити їм належні умови проживання, харчування й дозвілля. Більшість фермерів розміщує туристів у своєму ж будинку, але часто їм пропонують заселення в окремі котеджі, розташовані поруч. Щодо харчування, можна обрати тільки сніданок, сніданок і вечерю або ж повний пансіон. Також чимало господарів надають можливість туристам готувати їжу самостійно з привезених або закуплених на фермі продуктів.

 

Кожна ферма розважає гостей на свій лад і найчастіше — відповідно до свого виду діяльності. Так, на конефермах, яких у Фінляндії чимало, туристам пропонують кінні прогулянки для дітей і дорослих, на ягідних — участь у збиранні ягід і виготовленні з них морсів і джемів, причому кілька баночок завжди запропонують узяти із собою на знак подяки за допомогу. Та головний пункт програми для всіх сільських туристів у Фінляндії — спілкування з її природою. Майже кожна ферма має свої ділянки лісу, де можна досхочу гуляти, збирати гриби, ягоди й лікарські трави, нерідко на її території розташовані озера — в них за теплої погоди купаються й рибалять. До речі, збиральництвом можна вільно займатися у всіх фінських лісах незалежно від того, кому вони належать — державі чи приватним власникам. Єдине, чого не можна туристу робити в лісі, це рубати дерева, полювати на тварин і розводити багаття. Щодо риболовлі, то на неї треба мати дозвіл, але отримати його не становить жодних проблем.

 

Сільський туризм у Фінляндії щороку стає дедалі популярнішим і не тільки з боку іноземних туристів, а й власних громадян. Мешканці міст зазвичай намагаються використати кожний вихідний, щоб побувати на природі. В багатьох із них є дачі, але далеко не на кожній із них фіни тримають присадибне господарство, тому навіть такі дачники, особливо за наявності в них дітей, часто виїжджають туристами на найближчі ферми, щоб не лише побути на природі, а й поспілкуватися зі свійськими тваринами, попорпатися на городі, у ягіднику, теплиці.

 

Для іноземних туристів аграрний туризм у Фінляндії дозволяє подивитися на країну зблизька, допомагає краще зрозуміти фінів, познайомитися з їх культурою, побутом, кухнею, врешті, з історією. Адже майже кожна фінська ферма належить одній родині протягом кількох десятиліть, а інколи й століть. У фотографіях, предметах вжитку і знаряддях праці, які зберігають господарі, — пам’ять про дідів-прадідів. На деяких фермах із таких предметів господарі організовують своєрідні музеї (цікаві тим, що безпосередньо стосуються людей, у яких ти гостюєш).

 

До речі, під час подорожі Фінляндією ми побували в одній такій садибі-музеї, створеній власником компанії SAMPO Тімо Пріхті. Тут він часто приймає гостей, котрі прилітають у Суомі ознайомитися з виробництвом його комбайнів. Нашу, по суті, туристичну делегацію з України власник багатомільйонного бізнесу зустрів на ганку будинку, граючи на баяні. Надалі він розповів мало не про кожну річ у помешканні, провів екскурсію зібраним музеєм старожитностей, показав присадибне господарство, а потім ще й почастував усіх власноруч приготованим супом із м’ясом лося та тушкованими лисичками з найближчого лісу. Простота й щирість — відмінна риса фінів. А уявлення про їх скутість і неквапливість — не більше ніж усталений імідж, який мешканці Суомі охоче підтримують, глузуючи над собою (а ще — аби підкреслити свою сувору північну вдачу на відміну від занадто темпераментних мешканців південних країн).

 

Аграрний туризм у Фінляндії має свої обмеження, передусім — сезонні. Півроку в цій північній країні триває зима, пару місяців якої панує полярна ніч. Загалом — не надто сприятливі для подорожей умови. Та навіть і взимку деякі ферми приймають туристів, пропонуючи їм попаритися в гарячій фінській сауні, помилуватися полярним сяйвом, покататися на лижах, а любителям екстриму — навіть поганяти на авто по кризі замерзлих озер. Щоправда, найпопулярнішим зимовим маршрутом для туристів є відвідини Лапландії — «малої батьківщини» Санта-Клауса й особиста зустріч з ним.

 

Нині у Фінляндії налічується близько 70 тис. ферм, із яких десь 700 (тобто тільки 1%) запрошують до себе туристів. Утім, ця кількість повільно збільшується — оскільки зростає й попит. І хоча в країні, безумовно, є на що подивитися і в містах — Гельсінкі, Турку, Тампере — знайомство з сільською Фінляндією дозволить вам побачити країну тисячі озер з іншого, не менш цікавого ракурсу.

 

 

Ярослав Левицький

газета “АгроМаркет”, листопад 2018 року

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали