Про ефективність та агробізнес Нового світу з перших вуст: під час посівної американський сенатор працює на своїй фермі як водій-механізатор, кожен університет прагне бути рентабельним та інноваційним, а молоді нащадки фермерів втікають у міста
Провідні українські агрокомпанії сьогодні орієнтуються на рівень розвитку технологій за кордоном, зокрема на їхню інноваційність. Утім, для ефективнішого використання будь-якого іноземного досвіду потрібні не тільки теоретичні, а й практичні навички. Можливість їх отримувати українські фахівці вже не перший рік мають за сприяння департаменту торгівлі та Конгресу США. Мені пощастило пройти відбір і взяти участь у стажуванні за програмою SABIT «Інновації та ефективність в агробізнесі».
Протягом двох тижнів 20 представників агропідприємств, що працюють на теренах країн СНД, ознайомлювалися з американським інноваційним досвідом господарювання. У перші дні програми відбулися офіційні зустрічі у Вашингтоні (округ Колумбія) та семінар на тему федерального устрою США. Втім, ближче поспілкуватися з фермерами, відвідати їхні господарства й побачити, які інновації вони застосовують, ми змогли у штаті Небраска.
Основною відмінністю у технології агровиробництва американських фермерів є використання безорного землеробства. У всіх господарствах, де ми побували, , ще близько 10 років тому, відмовилися від «оранки» й перейшли на технологію no-till. Середня площа господарств — до 1000 га. Здебільшого вони мають повний цикл виробництва й свою техніку: мініелеватор, трактор, сівалку, розкидач, культиватор, обприскувач й комбайн. Найчастіше все обладнання John Deere.
Невеликі фермери купують техніку завдяки кредитним лізинговим програмам під маленькі відсотки (2–5%), використовують її близько 5–6 років, після чого замінюють на нову. Великі підприємства напряму діють за схемою придбання нового обладнання та щорічного перепродажу на більш сучасні моделі (приблизно за 10% від вартості нової). Ця схема вигідна тим, що протягом першого року експлуатації після здійснення покупки, техніка ще на повній гарантії виробника, і фермер не витрачає жодних коштів на ремонт. Однак навіть якщо і щось зламалося, то на час ремонту дилер протягом доби надає клієнту аналогічне обладнання.
Середня EBITDA (на 1 га) таких господарств варіюється в межах 250–300 дол. Переважна більшість американських фермерів вирощує кукурудзу, сою та озиму пшеницю. Інші культури займають дуже маленький відсоток у сівозміні.
Кадрова проблема в Америці також є. Молодь не хоче працювати на землі і намагається переїхати у великі міста. Багато фермерів скаржилися, що їхні діти не проявляють аналогічного інтересу до землеробства, і не знають, що робитимуть, коли в них вже не буде сил управляти всім господарством самостійно.
Місцеві фермери гуртуються в різні асоціації та об’єднання в рамках штату (з обов’язковою сплатою щорічних членських внесків, аби сформувати бюджет для захисту інтересів членів спільноти, на розвиток стратегічних проєктів та внутрішніх інвестицій, де одному фермеру буде складно фінансувати весь проєкт). На мій погляд, це дуже корисна та ефективна практика, яку слід було б реалізувати і в наших реаліях.
Учасники програми побували в головному офісі однієї з найбільших торговельних компаній в Америці — Gavilon. У сільськогосподарському дослідницькому інституті в Лінкольні нас ознайомили з виведенням нових гібридів кукурудзи, сої, пшениці. Дуже корисною була зустріч із директором Асоціації виробників пшениці. Наприкінці нашого туру штатом Небраска група відвідала компанію Lindsay Corporation, яка є постачальником автоматичних зрошувальних систем, де нам детально презентували систему з віддаленого управління дощувальними машинами та можливістю надання рекомендацій щодо строків поливу Field NET Advisor. Кожному учаснику групи було надано безкоштовний річний доступ до цієї системи.
Надзвичайно цікавою була зустріч з сенатором штату Іллінойс Скоттом Беннеттом у Спрінгфілді. Він глибоко розуміє суть побудови агропроцесів, оскільки і сам очолює комітет Сенату з сільського господарства. Крім того, п’ять поколінь його предків працювали на сімейній фермі. Під час посівної та збирання врожаю сенатор протягом тижня працює на своїй фермі (1500 га) як водій-механізатор. До польових робіт долучаються в основному п’ятеро родичів. І лише у пікові місяці доводиться брати ще кількох додаткових найманих працівників. Пан Беннетт розповів про чинні у штаті програми підтримки сільського господарства, зокрема про земельне законодавство США, згідно з яким фермери отримають значну підтримку. Більшість із них цьогоріч навесні мали проблеми з посівною: через тривалі дощі не могли почати посівну, тож частина землі залишилася взагалі не засіяна. Для таких випадків федеральний уряд виділив кошти, щоб відшкодувати фермерам недоотриманий прибуток і погасити витрати у розмірі 60–70% (обов’язкове федеральне страхування).
Основним чинником ризику, що впливає на ціну реалізації агропродукції, американські фермери називають торгову війну з Китаєм. І якщо китайський ринок так і не відкриється цього року, то, ймовірно, місцеві ціни просядуть через надлишок продукції на місцевих ринках.
Наприкінці програми в цьому штаті відвідали ферму Іллінойського державного університету із повним циклом агровиробництва. Два роки тому цей університет святкував своє 100-річчя. Мене вразило, наскільки тут розвинута насінницька база. Саме дослідне господарство в частині обладнання та організації праці не поступається сучасним агрокомпаніям. В Америці університет має бути в першу чергу рентабельним, з високим рівнем фахівців, що, у свою чергу, потребує впровадження найновіших технологій в дослідницьку діяльність і виробництво. Дуже сподіваюсь, що наші українські аграрні університети найближчим часом хоча б трохи наблизяться до такого рівня організації дослідних господарств…
Одне з найяскравіших вражень залишило дводенне відвідування виставки Farm Progress Show 2019 — найбільшої у світі виставки сільського господарства, де крім самої виставки техніки ще було безліч польових демонстрацій та семінарів від виробників. З деякими із них я налагодив контакт і надалі планую співпрацювати, зокрема щодо технологічних рішень для якісної сівби та системного онлайн-моніторингу, оцінки виконання різних операцій на полі.
Фінальна частина програми пройшла в знаменитому Чикаго, місті, яке перевершує за кількістю хмарочосів навіть сам Нью-Йорк. На завершення учасникам стажування вручили сертифікати про успішне його проходження. У вільний час я намагався встигнути прогулятися всіма основними визначними місцевими пам’ятками: відвідав знаменитий хмарочос Skydeck зі скляною підлогою на балконі 102-го поверху. Мене вразила знаменита скульптура «Хмарні ворота», дво- і трирівневі дороги всім містом, що значно зменшують кількість пробок, шикарна набережна з 12-мильною біговою доріжкою вздовж озера Мічиган, красиві водні канали, які проходять містом. Потужна архітектура Чикаго поєднує мексиканські, польські, італійські, афро-американські, китайські та інші етнічні житлові райони, де яскраво виражена культура цих народів.
Я вдячний програмі SABIT і особливо Tracy M. Rollins, Liza Sobol та Justyna Swica за надану можливість збагатити не тільки свої професійні знання, перейняти унікальний досвід, а й культурно насититися музейними надбаннями Вашингтона, доторкнутися до традицій американського фермерства як родинного ремесла; дізнатися про законодавчу базу, яка регулює агросектор США, насолодитися сучасною архітектурою Чикаго, а також зануритися в американське повсякденне життя та перейняти їх культуру менеджменту агровиробництва.
Михайло ДЖОС, начальник відділу GIS та точного землеробства HarvEast
газета “АгроМаркет”, жовтень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
