Агромаркет

Дорогою ціною

АгроМаркет
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
Дорогою ціною

Маржинальність вирощування зернових на незареєстрованих землях без виплати податків досягає 30%. «Білий» бізнес вимагає чесних правил гри.

 

«Ситий голодному не товариш», — каже відома українська приказка. Схоже, десь так само налаштований нині агробізнес, що працює «по-білому». Передусім — щодо прозорої конкуренції з тими підприємцями, котрі ведуть справи «без паперів». Головний аргумент — сплата податків та економічні відносини з місцевими громадами. Щоправда, ролі «ситого» й «голодного» розподілилися трохи не так, як ми з вами могли б подумати…

 

Здавалося б, на що скаржитися міцним господарствам і холдингам? Начебто і гроші мають, і техніку, і кадри кваліфіковані. Та чи можуть навіть найцивілізованіші методи бізнесування конкурувати з готівковими розрахунками «по-сірому»? Невраховане зерно ніде не «світиться», за нього продавець отримує «кеш», а неофіційна оренда землі влаштовує і власників, і орендаторів. Ще б пак! Маржинальність вирощування зернових на незареєстрованих землях без виплати податків, як кажуть учасники ринку, може становити від 20 до 30%. Свій зиск від такого господарювання мають ще й представники місцевої влади. Та чи можна сказати те саме про громаду? Чи спроможна вона сьогодні виборсатися з тотальних злиднів і депресії? Чи, може, на гроші «сірого бізнесу» десь таки збудовано дитсадок, лікарню або ж полагоджено дорогу? Наразі підпільні «мільйонери Корейко» за півтора-два десятиліття змінили на цих ямах і канавах по п’ять авто. Кажуть, що це вигідніше, ніж до свого села шлях вимостити…

 

Бюджетна калькуляція

 

Нехай там як, у 2015-му сільгоспвиробники сплатили до місцевих бюджетів 6,1 млрд грн податків. Багато це чи мало? Все залежить від того, із чим порівнювати. Скажімо, сплата українцями єдиного соціального внеску (а його цьогоріч було зменшено вдвічі), приносить щомісяця близько 10,5–11 млрд грн. Надходжень від діяльності агросектора могло б бути принаймні на третину більше (плюс 2 млрд грн), підрахували аналітики УКАБ, зауваживши, що в «тіньовому» обробітку нині перебуває близько 7 млн гектарів землі. І навіть якщо частина з них не дають своїм господарям належного економічного ефекту, місцеві громади загалом втрачають значно більше. Нагадаємо: фінансування розвитку сільських територій і наповнення місцевих бюджетів відбувається за рахунок таких податків, що сплачуються аграрними виробниками:

 

Єдиний податок 4-ї групи: сплачені кошти повною мірою надходять до бюджетів сільських громад. Ставка податку в 2015 році для ріллі становила 0,45% нормативно-грошової оцінки земель сільгосппризначення, а 2016-го була підвищена до 0,81%.

 

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), що вираховується з орендної плати за земельні паї: у 2015 році його ставка становила 15%, з 2016 уже — 18%. Три чверті сплачених коштів залишалося на місцевому рівні або передавалося сільським громадам в разі їх об’єднання.

 

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), що вираховується із заробітної плати: 2015-го його ставка була так само на рівні 15%, із 2016 року — 18%. У районному бюджеті залишалися 60% від сплаченої суми, 15% — надходили до обласного, ще 25% — до державного бюджету. Так само в разі об’єднання сільських громад частина коштів надходила до спільного бюджету.

 

Завдяки сплаті єдиного податку 4-ї групи місцеві бюджети торік отримали 2,5 млрд грн (від аграрних підприємств за офіційне використання 21,3 млн гектарів земель сільгосппризначення). До речі, могли б отримати на 0,82 млрд грн більше, кажуть експерти УКАБ, якби й решту сільськогосподарської землі фермери обробляли легально. Цьогоріч через підвищення податкової ставки очікується надходження близько 5,3 млрд грн єдиного податку з офіційно оброблюваних аграріями земель. Щоправда, детінізація могла б залучити ще 1,8 млрд грн, кажуть аналітики. Ще один податок — ПДФО з орендної плати за земельні паї — торік становив 1,81 млрд грн (а могло б бути принаймні на півмільярда більше). Підвищення цьогоріч ставки ПДФО може призвести до збільшення надходжень на місцевому рівні від цього податку до 2,61 млрд грн (плюс 0,87 млрд грн унаслідок детінізації). Надходження до місцевих бюджетів від сплати ПДФО, що стягувалось із заробітної плати працівників аграрного сектора, торік становили 1,77 млрд грн (0,59 млрд грн залишилися «в тіні»). Цьогоріч цей податок може принести 2,69 млрд грн на обласному рівні, а надходження від детінізації можуть додати до цієї суми ще 0,9 млрд грн, зауважують експерти. Це – за умови, що середній рівень заробітної плати в сільському господарстві, за підсумками року, зросте з 3140 грн до 3984 грн на місяць, а в економіці врешті відчуватимуться певні ознаки стабільності.

 

На бій із «тінню»

 

По правді кажучи, в зубожілій країні, де невпинно знижується споживчий попит, а на одного підприємця припадає по кілька чиновників, навряд чи ще вся бізнес-спільнота позитивно сприймає заклик «чесно платити податки».

 

«Загалом, відсутність культури сплати податків в Україні не лежить виключно у площині моралі, а має під собою глибоке економічне підґрунтя, і є проблемою системною, оскільки в процесі зацікавлена не одна, а декілька сторін», — наголошує виконавчий директор Agricom Group Петро Мельник.

 

Як зауважує фермер із Полтавщини Олександр Журавель, найсутужніше нині сільгоспвиробникам із земельним банком до 500 га. «Для їхньої легальної діяльності, — каже він, — держава не докладає жодних зусиль, працюючи передусім із господарствами, які давно на спецрежимі й фіксованому податку.

 

Тим часом малому фермерові, котрий нещодавно зареєстрував свою справу, для отримання податкових пільг доведеться ще й довести, що він справді сільгоспвиробник, а доки не доведе, працюватиме на загальній системі оподаткування. Зрозуміло, навряд чи господарюватиме собі у збиток. Тому й вимушений демпінгувати ціни на продукцію, купувати контрафактне насіння та пальне, погоджуватися на оборудки із землею.

 

Як пояснює партнер консалтингової компанії «Український Аграрний Центр» Антон Федун, частину земель фермери не реєструють, щоб обійти переважне право попереднього орендаря. Тому по кілька років обробляють угіддя, сплачуючи за їх оренду готівкою «в конверті».

 

Схоже, на бій із «тінню» вимушені ставати публічні компанії, на які дедалі більше посилюється податковий тиск. «Ми звітуємо перед сільськими радами про ті податки, що сплачуємо, скільки заплатили селу, району, країні», — каже керівник служби соціальної політики та комунікацій компанії «Кернел» Оксана Коваль.

 

Крім обов’язкових виплат агровиробники, що працюють «по-білому», надають місцевим громадам і тамтешнім мешканцям соціальну допомогу, дбають про розвиток шкіл, лікарень, закладів культури. Згідно з дослідженням Асоціації, в середньому з 1 га сільгоспземель 66 грн іде на соціальні потреби сільських громад. Загальний обсяг такої допомоги з офіційно орендованих земель оцінюється в 1,4 млрд грн.

 

Ті, що сплачують податки, вимагають, аби правила гри були однаковими для всіх учасників ринку. «Нам дискомфортно працювати в таких умовах, тому що ці люди можуть платити оренду за кошти несплачених податків і підвищувати її», — каже гендиректор «Мрії» Саймон Чернявський.

 

«Потрібно, щоб органи місцевого самоврядування разом із Держгеокадастром провели глибокий аудит цих земель. Унесли ці дані до Публічної кадастрової карти України. Місцева влада має бути зацікавлена в надходженнях до бюджету», — каже власник компанії «Агродар» Роман Лещенко.

 

Тим часом у Держгеокадастрі нарікають на мінімальні ставки, за якими місцеві громади укладають договори оренди на землю. Понад половину (із 50 тис.) угод укладено зі ставкою, що нижча за 3% нормативно-грошової оцінки, ставка понад третини таких угод — на рівні 4–7% і лише 3% визначають орендну плату, що наближена до вартості користування сільськогосподарськими землями приватної форми власності (8% НГО). «Ураховуючи дисбаланс, який існує у вартості оренди паїв і земель сільгосппризначення державної форми власності, Держгеокадастр ініціював перегляд договорів оренди для приведення до вимог законодавства та ринкових реалій», — повідомили у відомстві. Бізнес відреагував прогнозовано і, схоже, далеко не так лояльно, як сподівалися чиновники.

 

Наразі сьогодні, за різними оцінками, мало не третина аграрного сектора працює в тіні. Доки зростатиме податкове навантаження, жодне із цих підприємств не буде налаштоване працювати прозоро. Відтак, на переконання аналітиків, єдиним порятунком може стати запровадження мінімального податкового соціального зобов’язання з 1 га сільгоспземель. Спільні зусилля влади та бізнесу в реформуванні сектора можуть додатково залучити 3,6 млрд грн уже цього року.

 

Проте вже сьогодні питання реєстрації прав оренди та сплати податків полягає виключно в його контролі громадою, оскільки саме їй добре відомо про те, хто і як обробляє землю, та скільки за неї платить. А тому у громади мають бути стимули це робити. Крім того, держава повинна мотивувати «тіньовиків» працювати офіційно. У більшості розкинених країн світу для цього лібералізували Податковий кодекс.

 

 

Оксана Пирожок

газета “АгроМаркет”, червень 2016 року

     

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
  

Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями