Застосування імунокоплексної вакцини від хвороби Гамборо дасть можливість сформувати однорідний іммуний захист у курчат від різних батьківських стад та зменшити ймовірність помилок, що можуть виникати під час імунізації напольно.
Вірус інфекційної бурсальної хвороби (ІБХ) поширений у більшості країн, що спеціалізуються на промисловому вирощуванні курей. Особливо актуальною проблема ІБХ стала в 1990-х рр. ХХ ст. через появу в Європі й Азії високовірулентних штамів вірусу ІБХ, інфікування якими призводило до високої смертності птиці, яка становила близько 70%. Наразі, незважаючи на впроваджені профілактичні заходи, з’являються нові мутантні штами вірусу, і хвороба далі прогресує.
Вірус ІБХ належить до родини Birnaviridae, роду Avibirnavirus. За будовою це простий безоболонковий вірус, що містить дволанцюгову сегментовану РНК. Вірус ІБХ характеризується значною штамовою різноманітністю, що насамперед пов’язано з мутаціями в гіперваріабельному регіоні гену VP2, що кодує основний капсидний білок вірусу. Протеїн VP2 містить антигенні детермінанти, які визначають серотип вірусу.
Нині описано два серотипи вірусу ІБХ. До першого належать віруси, що спричиняють хворобу в курчат, а до другого — авірулентні штами. За рівнем вірулентності представників першого серотипу розподіляють на класичні, варіантні та високовірулентні штами.
Механізм патогенезу
Інфікування вірусом ІБХ здійснюється фекально-оральним шляхом. Він поглинається імунними клітинами шляхом ендосомного транспорту. З кишківника вірус транспортується до інших тканин за допомогою фагоцитів, зокрема резидентними макрофагами. Інтенсивна реплікація вірусу відбувається в бурсі Фабриціуса. Цільовими клітинами вірусу є В-лімфоцити, що продукують IgM. Потрапляння вірусу всередину клітин здійснюється рецептор-опосередкованим шляхом. На поверхні IgM+ В-лімфоцитів є N-глікозильовані поліпептиди, до яких може приєднуватися білок VP2 вірусу ІБХ, після чого відбувається ендозитоз. Крім того, білок VP2 містить інтегрин-зв’язувальний мотив і здатен приєднуватися до α4β1 інтегрину на поверхні незрілих В-лімфоцитів. Через кілька годин після інфікування вірус швидко поширюється по фолікулах бурси.
Поширення вірусу в інші лімфоїдні органи, такі як тимус, кістковий мозок, селезінка, Пеєрові бляшки, залози сліпої кишки і Гардерієві залози, може відбуватися переважно під час інфікування високовірулентними штамами вірусу ІБХ.
Вірусна реплікація призводить до руйнування лімфоїдних клітин у мозковому та кірковому шарах фолікулів. До 3–4 доби після інфікування всі бурсальні IgM+ B-клітини інфікуються вірусом і зазнають цитолітичних змін. За інфікування високовірулентними штамами уражуються ще й Bu-1+, IgY+ та незрілі В-клітини. Показано, що Т-лімфоцити не чутливі до вірусної інфекції, але під час гострої фази захворювання тимус зазнає атрофії. Відбувається апоптоз Т-лімфоцитів, але докази щодо реплікації у них відсутні. Під час гострої фази інфекційного процесу значно знижується кількість IgM+ B-клітин і спостерігається інфільтрація бурси Т-лімфоцитами. Останні продукують інтерферон-γ (IFN-γ), що активує макрофаги, які, у свою чергу, вивільняють прозапальні цитокіни, зокрема, такі як інтерлейкін-6 (IL-6) й оксид азоту (NO). Ці процеси підсилюють руйнування здорових клітин бурси (апоптоз). Окрім того, цитотоксичні Т-лімфоцити б сприяють лізису клітин, у яких відбувається експресія вірусних антигенів.
Ознаки захворювання
Вірус уражує курчат 2–7-тижневого віку й призводить до патологій, що коливаються від імуносупресивного стану до загибелі значних частин поголів’я. ІБХ призводить до тяжкої імуносупресії у 3–6-тижневих курчат.
Інкубаційний період становить 2–4 дні. Першими ознаками клінічного захворювання є гостра депресія, птиця стає кволою, малорухливою, можуть розвиватися клоацити й діарея. Інфікована Фабрицієва сумка відрізняється наявністю ексудату, що вкриває серозну поверхню. Орган збільшується в розмірі, з набряком і гіперемією, в деяких випадках детектують атрофію органу. На його мукозній поверхні помітні некрози та петехіальні крововиливи. Крім того, крововиливи можуть бути помітні на м’язах стегна та в залозистому шлунку. Селезінка й нирки набряклі, з гіперемією. В нирках інколи накопичуються урати. В бурсі вірус може персистувати до 16 та 24 днів після інфікування (для класичних і варіантних штамів відповідно). Встановлено випадки виявлення в бурсі вірусної РНК через шість тижнів після інфекційного захворювання. Летальність від захворювання може варіювати від 10 до 70%. Також трапляється субклінічна форма захворювання, що особливо небезпечно для бройлерів, бо птиця недобирає у вазі.
Інновації у профілактиці хвороби Гамборо
З огляду на це для ефективного запобігання захворювання ветеринари постійно потребують розвитку нових профілактичних рішень, разом з удосконаленням системи менеджменту та біобезпеки. Для ефективної боротьби із захворюванням научно-дослідним відділом компанії «Хіпра» було розроблено інноваційну імунокомплексну вакцину від хвороби Гамборо у вигляді суспензії для ін’єкції курчат у добовому віці в інкубаторі. Ця вакцина вже зареєстрована в Україні. Вона повністю відповідає концепції «Розумна вакцинація». На флакони препарату нанесено RFID-чіпи, який зчитується пристроєм для вакцинації й за допомоги спеціального програного забезпечення Hipralink передає споживачу інформацію, що дає можливість повністю відстежити процес вакцинації й оцінити її ефективність (% завакцинованих курчат).
Вакцинація проводиться зручним автоматизованим ін’єктором, що розроблено компанією «Хіпра» та надається у використання.
До складу вакцини входить суміш специфічних антитіл і вакцинного штаму вірусу ІБХ. Антитіла, у свою чергу, отримують з СПФ яєць від гіперімунізованих батьків. Найбільшою перевагою імунокоплексної вакцини є те, що вона придатна для вакцинації в інкубаторі. Її можна вводити в інкубаторі курчатам підшкірно в перший день життя. Такий тип вакцинації є більш систематизованим і забезпечує захист усієї птиці на відміну від живих вакцин, основним способом використання яких є випоювання. Низка досліджень показала, що імунокомплексні вакцини є ефективними навіть за наявності в курчат материнських антитіл.
Завдяки цьому вони забезпечують більший рівень захисту з високою однорідністю, як порівняти з живими атенуйованими вакцинами. Також підшкірна вакцинація з використанням імунокомплексної вакцини проти ІБХ викликає більшу, порівнюючи зі звичайними вакцинами, активацію гермінативних центрів у селезінці, і, як результат, індукування В-лімфоцитів.
Застосування нової імунокомплексної вакцини дасть можливість зменшити кількість помилок, що можуть виникати під час імунізації від хвороби Гамборо на фабриці, а саме: низька якість вакцинації під час випоювання в ранньому віці; похибки чи відсутність розрахунків за формулою Девентера з урахуванням пробивного титру вакцинного штаму; низька ефективність живих вакцин щодо птиці з різним імунним статусом, отриманої від різних батьківських стад. Наразі тенденція зменшення маніпуляцій на полі набуває значного поширення, особливо для бройлерів.
Матеріал надала компанія «Хіпра»
журнал «Наше Птахівництво», січень 2020 року
Усі авторські права на інформацію, розміщену у журналі “Наше
Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою
https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій згідно із Законом України «Про авторське право та
суміжні права».
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
