Після значного здорожчання мінеральних добрив аграрії все наполегливіше шукають способи оптимізації технології вирощування сільгоспкультур. Утім, відповідальні господарі намагаються не просто здешевити її, а знайти альтернативні способи удобрення, які не тільки підтримують живлення культур на належному рівні, а й працюють на покращення стану ґрунтів. До таких можна залічити й відновлення сівозміни завдяки висіванню насамперед бобових культур, і сидерацію, і роботу з рослинними рештками, і, звісно ж, внесення органічних добрив.
З усіх видів органічних добрив особливе місце належить гною, адже це джерело азоту, зольних макро- і мікроелементів. Як відомо, в природі постійно відбувається колообіг речовин та елементів. Так і з поживними речовинами: значна їх частина повертається в ґрунт разом із гноєм, після того як тварина їх «спожиє» разом з кормами, що їх містять. Своєю чергою, поживні елементи потрапляють до кормів разом із рослинною сировиною, яка «спожила» їх з мінеральних добрив, унесених у ґрунт. Так, екскременти тварин, які є частиною свіжого підстилкового гною, містять приблизно 40–50% органічної речовини, стільки ж азоту та 60–70% фосфору й калію від початкового вмісту їх у кормі. Рідкі екскременти жуйних тварин містять багато азоту й калію, а фосфор більше перебуває в складі калу.
Тому повне й систематичне внесення органічних добрив, накопичених від тваринництва, поліпшує баланс поживних речовин у ґрунті й сприяє підвищенню врожаю та його якості. Так, за результатами досліджень Миколаївської ДСДС ІЗЗ НААН, встановлено, що за внесення 18–20 т/га гною приріст урожайності пшениці озимої становить 6,6 ц/га, ячменю озимого — 5,5, жита озимого — 3,1 ц/га, тритикале озимого — 7,2 ц/га, а за внесення 36–40 т/га гною — відповідно 9,9; 7,6; 5,6 і 12,1 ц/га.
Нині є певні ознаки того, що здорожчання мінеральних добрив змушує аграріїв усе більше практикувати угноєння полів. Так, за словами Яна Бондаренка, керівника відділу агропроєктів компанії «А.ТОМ», що за допомогою шлангових систем надає послуги викачування лагун і внесення на поля рідкого свинячого та коров’ячого гною, а також виробляє обладнання для компостування, нині значно зростає попит господарств на ці послуги й обладнання. Навіть ті з них, що не займаються тваринництвом, закуповують сировину для виготовлення компостів.
— На власному досвіді ми переконалися, що завдяки азоту, фосфору та калію, які містяться в органічному добриві, можна значно скоротити складову мінерального добрива, — розповідає Ян Бондаренко. — Так, в одному господарстві ми під кукурудзу на силос вносили 160 м3/га рідкого гною ВРХ і таким чином компенсували повністю мінеральне добриво, зокрема стартове. Натомість отримували такий самий травостій, як і за повного мінерального живлення. В іншому господарстві отримали 3,5 т/га ріпаку на рідкому свинячому гної. Насправді норми внесення залежать від багатьох чинників, які потрібно враховувати під час планування внесення.
З лагуни — до поля
Викачування лагун і внесення рідкої фракції гною на поля — дуже поширена практика в Північній Америці. У нашій країні деякі господарства, за словами Яна Бондаренка, розпочали застосовувати шлангові системи років 15 тому, але професійне надання послуг практикується лише протягом останніх семи років. Перевага в того, хто може виготовляти спеціальне обладнання — транспортувальники шлангів, міксери для перемішування, аплікатори для внесення гною, помпово-дизельні станції, як це робить компанія «А.ТОМ».
— Головне — ми вносимо гній на поля не з метою його утилізації, а для удобрення — під конкретну культуру, в певну фазу розвитку, певними нормами, — наголошує Ян Бондаренко.
Є кілька способів унесення гною на поля — викачування шланговою системою та вивезення бочками. За першого способу гній із гноєсховищ можна викачувати й подавати в поля на відстань до 4,5 км за допомогою одного комплекту обладнання. У такому разі продуктивність унесення становить мінімум 2000 кубометрів добрива на день. Залучивши більше комплектів, відповідно, можна збільшити відстань від гноєсховищ до полів для внесення добрив.
Вочевидь, викачування лагун і внесення на поля гною шланговою системою набагато ефективніше, ніж унесення гною бочками. Адже в такому разі необхідно кілька бочок великих об’ємів і, відповідно, кілька тракторів.
— Навіть за цілодобового режиму роботи максимальна продуктивність унесення гною бочками на відстань 4,5 км становитиме не більше ніж 400 кубометрів, — каже Ян Бондаренко. — Натомість шланговою системою наш рекорд становив 3600 кубометрів. Щодо ціни таких послуг, то з урахуванням амортизації, зокрема й трактора, ціна внесення гною бочками в будь-якому разі значно вища, ніж викачування шланговою системою.
Компостування
Вищий пілотаж угноєння полів — виробництво і внесення компостів. Вони мають безліч переваг. Зокрема, відсутність патогенних мікроорганізмів і фітотоксичних складових, насіння бур’янів, неприємного запаху. Компости можна вносити значно меншими нормами, якщо порівнювати з гноєм. Вони містять корисну мікрофлору, яка покращує біологічні, фізичні та хімічні властивості ґрунтів. Окрім того, цей спосіб удобрення органікою раціональніший проти унесення традиційного гною. Так, у компості співвідношення C : N (20 : 1), що є оптимальнішим для ґрунтів, порівнюючи з C : N (10 : 1) у свіжому гної.
Утім, приготування компосту — справа хоч і проста, але потребує грамотного підходу. Сировиною для компосту можуть бути підстилковий і безпідстилковий гній великої рогатої худоби, сепарована тверда фракція гною (коров’ячого чи свинячого), пташиний послід із підстилкою (курячий, індичий), солома та зіпсоване сіно, перегнилі корми та залишки силосу, сінажу, жом, тріска тощо. Найпростіший спосіб компостування — аеробний, який базується на заміщенні вуглекислого газу киснем одночасно зі зволоженням і внесенням інокулянту з бактеріями. До того ж важливо правильно виконувати процес аерації, подрібнюючи та розмішуючи сировинний матеріал — щоб кисень потрапляв усередину компостної маси та заміщував вуглекислий газ. Ворушилкою чи навантажувачем якісно цього зробити неможливо, тож слід застосовувати спеціальну техніку — причіпні або самохідні перетрушувачі компосту або аератори. Їхня спеціально розроблена конструкція барабанів із лопатками дає змогу рівномірно перемішувати й подрібнювати відходи в буртах.
Пришвидшує процес розкладання компостованого матеріалу внесення інокулянту разом із водою. Маточний розчин інокулянту подається на форсунки перетрушувача з бочки для води й місткості для інокулянту, встановлених на напівпричепі, що агрегатується з аератором. Внаслідок природного процесу перетворення органічних відходів на органічне добриво неприємний запах уже після кількох перших перетрушувань зникає. У процесі аеробного компостування виділяється велика кількість тепла, температура підвищується до +65 °C, завдяки чому знищуються патогенні організми, насіння бур’янів, личинки гельмінтів і паразитів. У теплий період року за 30–35 днів отримуємо якісне органічне добриво, готове для внесення!
Важливо, що компанія «А.ТОМ», маючи власне виробництво, пропонує причіпні моделі перетрушувачів компосту різної продуктивності, що призначені для компостування відходів рослинного й тваринного походження різних обсягів (від 1000 до 100 тис. м3/рік) на агропідприємствах будь-яких масштабів. До речі, всі моделі перетрушувачів входять до переліку придбаної вітчизняної техніки, вартість якої частково компенсує держава. Таким чином, навіть невелике господарство отримає вигоду від використання відходів своєї ферми.
The Ukrainian Farmer
