Контроль виконання програми технічного обслуговування обладнання має стати одним із ключових напрямів менеджменту свинокомплексу.
Чому програма технічного обслуговування має стати настільною книгою для працівників свинокомплексу, на що потрібно звертати першочергову увагу під час сервісних робіт і на чому не варто економити? Відповіді на ці запитання дали фахівці факультету біології та сільського господарства Університету Міссурі-Колумбія (США). На підставі аналізу роботи американських комерційних свиноферм було складено перелік технічних проблем, із якими найчастіше стикаються свинарі й вирішення яких допоможе знизити виробничі витрати та поліпшити добробут тварин.
Системний підхід
Найсерйозніші проблеми з експлуатацією обладнання зафіксовано в господарствах, де не було програм технічного обслуговування чи виконувалися вони неналежно. На таких свинофермах регламентні роботи проводилися несистематично й не в повному обсязі, часто без використання рекомендованих виробниками витратних матеріалів. Для розробки ефективної програми потрібне розуміння значення всіх виробничих зон й операцій на свинокомплексі, а також впливу кожного компонента на здоров’я людей і тварин. Насамперед слід звернути увагу на технічний стан будівлі, її теплоізоляцію. Без належного утеплення важко підтримувати оптимальні температуру та вологість у приміщенні. В холодну погоду неізольовані стіни та стеля «пітніють», взимку на них може утворюватися паморозь. Через підвищення вологості здоров’я свиней погіршується. Крім того, надмірна вологість пошкоджує конструкції будівлі, обладнання, скорочуючи термін їх експлуатації.
Важливою умовою якісного технічного обслуговування є також виконання заходів боротьби з гризунами. Вони пошкоджують теплоізоляційні матеріали, проводку, є переносниками хвороб, небезпечних для свиней.
Система гноєвидалення
Наступним пунктом програми має бути система гноєвидалення. Від ефективності її роботи залежить якість повітря у приміщенні. Регулярне обслуговування системи знижує концентрацію шкідливих газоподібних продуктів розпаду гною, запаху. Навіть найкраща вентиляція не впорається з видаленням газів, якщо система гноєвидалення є неефективною чи не обслуговується належним чином. Залежно від технології, що використовується, знадобляться різні технічні процедури та графіки їх проведення.
Загалом, треба регулярно перевіряти дренажі, аби переконатися, що вони відкриті й неушкоджені. Якщо гній накопичується у ваннах під будівлями (така технологія поширена в США), під час відкачування слід контролювати повітряне середовище всередині приміщення (фото 1). Різкий викид шкідливих газів із суспензії може призвести до загибелі людей і свиней. Вивести всіх тварин із приміщення — найбезпечніший спосіб, але часто зробити це неможливо. Тому під час відкачування потрібно не забувати запускати систему вентиляції ванн.
Система постачання води
Контроль за використанням води, що необхідна для напування, охолодження тварин і зволоження свинарника перед очищенням, також потребує уваги. На початку потрібно з’ясувати якість джерела прісної води, від чого залежатимуть регламенти обслуговування різних компонентів обладнання. Наприклад, жорсткість води впливає на частоту обслуговування касет системи випарного охолодження. Чим менше у воді солей, мінералів, а також органічних речовин, тим довшими будуть міжсервісні інтервали й тим легше буде чистити касети. В разі використання води з високими показниками жорсткості фахівці радять додавати до неї пом’якшувачі (фото 2).
Основним «споживачем» води у свинокомплексі є система напування. Вона ж, як правило, є джерелом найбільших її втрат і росту пов’язаних із цим затрат на відкачування гною. Насамперед це стосується систем із ніпельними напувалками. Під час експерименту на одній із ферм було встановлено, що через напувалку, яка протікала зі швидкістю 1 крапля на секунду, щодоби в гній потрапляло 22,7 л води. Під час обстеження свиноферми було встановлено, що з 800 ніпельних напувалок протікала кожна четверта. Відтак до системи гноєвидалення щодоби потрапляло зайвих 450–500 л води. Крім того, з водою у гній витікала частина медпрепаратів.
Виробникам не варто економити на ніпелях. Зокрема, слід використовувати ніпелі з додатковими вставками — вони є надійнішими. До того ж вони оптимізують потік: натискаючи на ніпель, вода подається плавно, не розбризкується (фото 3). Альтернативою є заміна ніпельних напувалок на чашкові або перехід на годівниці з вмонтованими ніпелями. Такі системи є дорожчими, але ціна зазвичай компенсується зменшенням витрат на гноєвидалення. Дослідники підрахували, що заміна ніпельної системи напування на чашкову скорочує кількість гною на 25–33% (фото 4).
На збільшення витрати води впливає також неправильно налаштовані системи охолодження — туманоутворення та розбризкування. Остання набула популярності в США. На відміну від технології утворення туману охолоджувальний ефект виникає не від води, яка потрапляє на шкіру свині під час розбризкування, а під час її випаровування. Типова схема керування системою передбачає 1 хв розбризкування через кожні 5–15 хв. Тривалість циклу залежить від температури в приміщенні. Неправильне налаштування системи веде до перевитрати води: вона не встигає випаровуватися, стікає на підлогу й далі — в систему гноєвидалення. Як свідчать результати дослідження, порушення в роботі системи на одній зі свиноферм призвели до потрапляння протягом доби у ванну з гноєм 2200–2500 л «зайвої» води. Тому контроль за циклами ввімкнення та вимкнення системи дозволить ефективніше використовувати воду, знизивши відсоток її потрапляння в систему гноєвидалення до мінімуму.
Це саме стосується й системи попереднього зволоження свинарника. Вона полегшує миття та дезінфекцію приміщення. Після «замочування» значно легше відмивати бруд, що присихає чи в’їдається в панелі загонів, підлогу, обладнання. Періодичне зволоження економить воду — на брудну поверхню розбризкується невелика кількість води, яка просочується в затверділий бруд. Рекомендована тривалість циклу — 5 хв роботи системи через кожні 1–2 год.
Годівниці
Розтрата корму скорочує прибутковість виробництва. Зіпсований корм коштує грошей, що напряму позначається на прибутках. Крім того, просипаний на підлогу корм згодом накопичується в системі гноєвидалення. І якщо для глибоких ванн це не критично, то системи, де гній витікає в лагуни, надмірне потрапляння корму зменшує здатність суспензії текти. Як результат — утворення осаду й забивання дренажів (зазначимо, в США для годівлі свиней віддають перевагу сухому корму та годівницям бункерного типу).
Головним джерелом надмірної розтрати корму є годівниці. Правильно налаштована годівниця мінімізує втрати корму без скорочення продуктивності свиней. Загальне правило — годівниці слід перевіряти щодня, щоб пересвідчитися в достатності подачі корму свиням і відсутності втрат (фото 5).
Вибираючи годівниці, варто звертати увагу на механізм регулювання подачі корму. Виробники пропонують різні рішення, але не всі вони гарантують результат. Якісний механізм має забезпечувати широкий діапазон налаштувань і мати шкалу контролю, щоб дозування не проводилося «на око» — він має працювати навіть тоді, коли годівниця заповнена повністю.
Від того, як працює механізм регулювання, залежить рівень заповнення кормового піддона. Стовідсоткове заповнення веде до перевитрат корму, тоді як занадто мала пропускна здатність — до його браку. Практика американських свинарів показує, що оптимальним є заповнення піддону на 60% для дорощування, на 55% — на початковій стадії відгодівлі, на 45% — після досягнення тваринам 70 кг. Корм не повинен висипатися в піддон легко. Свині, використовуючи природний рефлекс рити рилом під час годівлі, мають штовхати механізм годівниці, щоб із бункера висипалися невеликі порції свіжого корму.
Чи розсипатимуть свині корм, залежить також від конструкції піддона. Він має бути плоским і достатньо широким, щоб тваринам було зручно їсти, але не таким широким, щоб вони наступали на нього. На ділянці дорощування за ширини піддона 20 см 50% поросят наступають у корм під час годівлі. За ширини 20 см свині на відгодівлі не наступали в годівницю взагалі. За ширини 30 см — близько 20% наступали в піддон, а за ширини 40 см всі свині наступали в годівницю, розкидаючи корм на підлогу.
Ще один важливий показник якісної годівлі — кількість кормомісць у загоні. Завелика їх кількість — гарантована перевитрата корму. Тварини не встигатимуть його з’їдати, розгрібатимуть, щоб «отримати» свіжіший. Занадто мало кормових місць призводить до того, що більші свині домінуватимуть у доступі до корму. Оптимальним є показник — п’ять голів на кожне кормове місце. Не варто забувати й про ширину кормомісця. В годівниці для дорощування вона має становити не менше як 15 см. На відгодівлі оптимальна ширина — 30 см.
Якщо годівниці важко піддаються налаштуванню чи є головним джерелом втрати корму, то їх треба замінити. Економія кормів і зниження витрат на гноєвидалення дозволяють швидко компенсувати вартість заміни годівниць. Альтернативою може бути перехід на годівниці для зволоженого корму — вони мають вбудовані ніпелі для подачі води. Таким чином, це покращить ефективність використання корму, скоротить витрати на воду й обслуговування системи водопостачання.
Матеріал надала компанія «ХОГ СЛАТ Україна»
журнал The Ukrainian Farmer, травень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
