Фунгіцидні обробітки проти чорної плямистості винограду слід виконувати на ранніх стадіях вегетації, коли спори збудника уражують зелені частини рослин.
Чорна плямистість (екскоріоз, фомопсіс) — грибна хвороба винограду, що походить із Американського континенту. У спеціальній літературі вона відома як хвороба відмирання пагонів і розтріскування кори. Збудник уражує зелені органи, переходить на здерев’янілі частини куща, зокрема, й багаторічну деревину, де розвивається й зберігається. Чорна плямистість особливо поширена у зонах культивування винограду із підвищеною вологістю.
У себе на батьківщині (США, Канада) хвороба відома як відмирання рукавів, або некроз, ще з початку ХІХ ст. — через деяку схожість її часто плутали із плямистим некрозом, у якого симптоми та збудник зовсім інші. У шістдесятих роках ХІХ ст. чорна плямистість уже поширилася у всіх виноградарських регіонах Західної Європи — її туди завезли одночасно з антракнозом. Після появи мілдью вона втратила інтенсивність, як і антракноз, завдяки обробкам мідними препаратами. В Одеській області хворобу на виноградниках діагностували ще 1970 року — погодні умови тоді посприяли її поширенню в осередках. Різке зменшення захисних хімічних обробок, зокрема й зменшення застосування мідних препаратів, сприяло новій появі екскоріозу в насадженнях.
Біологія
Збудником хвороби є недосконалий гриб Phomopsis viticola Sacc, який зимує у тканинах кори та деревини й утворює на уражених ділянках чорні горбики — пікніди. Вони розвиваються в осінньо-зимовий період під епідермісом, на поверхні пагонів їх можна побачити у вигляді бурих і чорних кулястих горбочків діаметром 0,2–0,5 мм. Навесні в пікнідах утворюються пікноспори. Коли вологе повітря прогрівається вище за +5 °С, склеєні між собою спори виходять із пікнід й утворюють вусики. Потрапляючи у воду, вони відокремлюються одна від одної, і краплі дощу, а також кліщі та комахи їх розносять. За температури, що вища ніж +1 °С та вологості повітря понад 86% спори проростають. Зараження багаторічних частин виноградного куща чорною плямистістю відбувається протягом усієї вегетації — луб’яні тканини визрілих однорічних пагонів, рукавів та штамбів не мають захисних фітонцидних реакцій.
Перші ознаки хвороби видно на листі у другій половині травня, на початку фенологічної стадії висування суцвіть, коли молоді пагони вже утворили 2–3 листки. Прохолодна, волога та затяжна весна сприяє поширенню хвороби. Хвороба уражає зелені тканини й знижує функціональну активність листя.
На однорічних пагонах симптоми з’являються в червні — на перших 6–7 вузлах помітні круглі чорні чи буро-чорні цятки. Із ростом пагонів вони зливаються у поздовжні плями, які згодом розтріскуються. Листки нижнього ярусу уражаються частіше, вусики та гребні грон — рідше. На листках поблизу центральної жилки утворюються овальні некрози із розмитим краєм, згодом вони чорніють. Іноді уражаються зрілі ягоди, вони стають темно-фіолетовими та несмачними.
Наприкінці вегетації, під час визрівання однорічних пагонів, захисні фітонцидні реакції луб’яних тканин послаблюються, і міцелій гриба безперешкодно розвивається, поширюючись на багаторічні пагони й вічка. На визрілій лозі та багаторічній деревині, якщо їх уражено, з’являються білясті плями. Якщо міцелій глибоко проникає в деревину, там утворюються прогнилі ділянки, спочатку вони послаблюють ріст, а згодом рукав відмирає.
Чорна плямистість руйнує багаторічну деревину куща. Уражені пагони стають ламкими, плодові ланки, рукави та штамби висихають і відмирають. Однорічні пагони унаслідок ураження не визрівають та не накопичують достатньо поживних речовин для зимівлі.
Хвороба в умовах півдня
Особливості поширення хвороби в українських умовах вивчали протягом 2009–2013 рр. на виноградниках Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Маршрутні обстеження показали, що у ранньовесняний період ознаки чорної плямистості (білуваті плями з темними крапками) є на більшості облікованих кущів технічних сортів винограду в насадженнях різного віку (2000–2001, 2003–2004, та 2006-го року закладання).
Щодо весняного поширення чорної плямистості, то у цей період у насадженнях віком 10–11 років проростало близько 80–90, а на 5–6 річних виноградниках — 55–65% пікнід. Влітку інтенсивність поширення хвороби на зелених органах кущів була значно меншою та залежала від сортових особливостей. Найуразливішими виявилися сорти Одеський чорний, Каберне Совіньйон, Мускат одеський, Шардоне, Рислінг рейнський, Сухолиманський білий. Гриб Phomopsis viticola зимує у формі міцелію, проникаючи глибоко у тканини пагонів та штамба. Через таке глибоке «залягання» його там не вдається пригнітити за допомогою внесених фунгіцидів. Можна припустити, що саме через це чорна плямистість є інтенсивнішою у старших насадженнях, адже з віком у багаторічній деревині накопичується більший запас інфекції.
Вплив на врожайність
Погіршуючи ріст та розвиток пагонів, хвороба впливає й на врожайність насаджень. Від її інтенсивності залежатиме, скільки вічок, залишених на плодових стрілках після обрізування, розпуститься без ознак ушкодження. На стрілках, що не мають ознак уражень, розпускається близько 77% вічок, за ураження на рівні 1 бала — 69, 2 бали — 66, 3 бали — 54%.
Пошкодження вічок плодових ланок чорною плямистістю знижує навантаження кущів урожаєм та сприяє розвитку пагонів на верхній частині стрілок, де вони схильні до обламування вітром. Ріст пагонів винограду із вічок плодових стрілок, пошкоджених чорною плямистістю, уповільнюється. Вони на 8–26% коротші за пагони, що виросли на здоровій плодовій стрілці.
Загалом урожай рослин винограду залежить як від здатності сорту закладати плодоносні бруньки, так і від здатності куща витримувати певне навантаження плодами без ослаблення росту пагонів. Здорові кущі винограду (без ознак ушкодження деревини) витримують більше навантаження врожаєм і відрізняються від хворих рівномірним розвитком пагонів та їх розподілом у просторі шпалери. Натомість кущі винограду, пошкоджені хронічними хворобами грибної етіології, великого навантаження врожаєм не витримують. Зазвичай на хворих кущах пагони розвинені нерівномірно: на здорових ріжках ростуть посилено, за типом «жировиків», на хворих — слабко.
Заходи боротьби
В захисті проти збудників хвороб деревини винограду, зокрема чорної плямистості, основна увага приділяється профілактичним заходам — фітосанітарним і агротехнічним. Це важливо як на етапі виробництва садивного матеріалу, яким збудник хвороби поширюється на нові виноградники, так і під час культивування товарних насаджень. У розсадниках фітосанітарні заходи об’єднують комплекс методів діагностування хвороб деревини при заготівлі матеріалу для розмноження (чубуків підщепи і прищепи) та дотримання технологічних регламентів зі знезараження приміщень, інвентарю та матеріалів. На виноградниках плодоносного віку агротехнічні заходи захисту від чорної плямистості (екскоріозу) полягають у вчасному та правильному формуванні рослин, утилізації після обрізування пошкоджених хворобою лоз, також виноградники лікувально й профілактично обробляють хімічними фунгіцидами.
Обрізка
У виноградних кущів, що обрізані взимку, у кілька разів вища ймовірність ураження хворобами деревини, аніж у обрізаних навесні. Під час обрізування потрібно уникати великих ран, зрізи слід знезаражувати спеціальними замазками, секатор — регулярно обробляти дезінфекційним розчином.
Фунгіциди
Контактні фунгіциди не здатні діяти на міцелій збудника чорної плямистості, який розвивається в деревині. Єдиним способом уникнути поширення хвороби є перешкоджання розвитку спор Phomopsis viticola Sacc. на молодих зелених тканинах.
Обробка виноградників у фазу появи 3–5 справжніх листків фунгіцидом на основі пропінебу профілактично діє проти мілдью. Якщо обробку виконати вчасно, то пропінеб завдяки своїй контактній дії ефективно стримуватиме проростання спор Phomopsis viticola Sacc. на пагонах і листі.
Фунгіциди на основі азоксистробіну (група стробілурінів) контролюють широкий спектр грибних хвороб. Їх застосування на початку вегетації, у фазу від появи п’яти справжніх листків до завершення росту квіток, є надійною профілактикою проти мілдью та оїдіуму. Високу ефективність у захисті від комплексу хвороб винограду, зокрема й чорної плямистості, дає застосування у фазу 3–5 справжніх листків контактних фунгіцидів на основі каптану. Їх вносять як профілактично, так і для лікування на початковій стадії інфікування. Фунгіциди на основі суміші манкоцебу з металаксилом діють комплексно — профілактично та лікувально. Їх застосування протягом 2–3 днів після зараження здатне зупинити на зелених частинах рослин розвиток мілдью, антракнозу та чорної плямистості.
Фунгіциди на основі суміші триадименолу з фолпетом, застосовані в період від появи трьох справжніх листків до завершення росту квіток, є ефективною профілактикою комплексу грибних хвороб. Лікувальна дія можлива лише проти мільдью на ранніх стадіях інфікування.
Ефективність захисту виноградних насаджень від хвороб багаторічної деревини, зокрема й чорної плямистості, залежить від інфекційного запасу збудника. За високого інфекційного запасу фунгіцидний захист виноградників проти чорної плямистості буде ефективним на ранніх стадіях розвитку рослин, у фазу розпускання бруньок, за помірного запасу інфекції — у фазу 3–5 листків, поєднаний із першим обприскуванням проти мілдью.
Катерина Шматковська, канд. с.-г. наук
ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова»
журнал “Садівництво по-українськи”, лютий 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
