Вирішальну роль у виникненні синдрому некрозу у свиней відіграють 4 стрес-чинники

Синдром запалення й некрозу у свиней, попри свою поширеність на промислових комплексах, є загадкою, і багато з описаних його причин спекулятивні.

Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.

Синдром проявляється у поросят, починаючи після відлучення, втім, найчастіше ‒ у віці 5-16 тижнів. Інтенсивність прояву варіюється від незначних уражень кількох свиней до масових спалахів у більшості поголів’я, коли багато тварин мають великі ділянки уражень.

Прояви синдрому запалення й некрозу зазвичай починаються із втрати щетини, в основному в ділянці вух і хвоста, після чого з’являється набряк і почервоніння. На пізніх стадіях може бути кровотеча, ексудація й, нарешті, некроз.

У мікроскоп видно ознаки запалення шкіри з мінімальними змінами епідермісу, що свідчить про процес зсередини, а не ззовні всередину. Тобто мікробна колонізація умовно патогенною мікрофлорою є наслідком, а не причиною порушення судинного постачання та прогресування ураження.

До того ж метагеномний аналіз показав, що бактеріальні колонії значно змінюються мірою прогресування некротичних уражень.

Рівень захворюваності збільшується з віком від поросят-сисунів до відлучення й знову зменшується, коли свині переходять на відгодівлю.

Багато вчених схиляються до провідної ролі Mycoplasma suis, яка пошкоджує еритроцити й ендотелій, спричиняє адгезію еритроцитів до ендотелію, утворює комплекс антиген ‒ антитіло та судинну оклюзію.

Деякі дослідники схиляються до думки, що більшість первинних чинників виникнення некрозу хвоста й вух у поросят-сисунів можна пов’язати зі стресом і мікотоксинами. Зокрема, некротичні ураження хвоста у новонароджених поросят можуть виникати через вплив на свиноматку дезоксиніваленолу (ДОН).

Вирішальну роль у виникненні некрозу відіграють такі стрес-чинники, як-от годівля, умови утримання, здоров’я і менеджмент.