Через подорожчання ресурсів, зниження цін на продукцію та інші виклики, спричинені і війною, і енергетичною кризою, більшість сільгосппідприємств змушені працювати на межі можливостей. Утім, мотивовані успіхами ЗСУ, аграрії й не думають опускати руки. Експериментують із системами обробітку ґрунту, шукають альтернативу міндобривам і готові чи не голіруч захищати свої посіви. Ми поцікавилися, які саме агрономічні рішення допомагають у цій звитяжній битві за врожай.
«Застосовуємо лише органічні добрива»
Олександр ДОРОШЕНКО, голова ФГ «Алігатор» (Дніпропетровська обл.)
— Ми вже давно не застосовуємо міндобрив, а лише органічні — купуємо курячий послід. І цього року як ніколи цей досвід виявився доречним. Якщо міндобрив ми вносили 300–400 кг/га, то курячого посліду вносимо 7 т/га за ціною 200 грн за тонну. Тобто, якщо порівнювати вартість — вони набагато дешеві. Та є деякі нюанси з їх унесенням. Нам потрібно возити їх на поле за 50 км, додається також робота навантажувачів і розкидачів. Тобто загалом витрати на гектар лягають не набагато менші, ніж за застосування міндобрив. Утім, курячий послід віддає поживні речовини протягом п’яти років, тож їх треба вносити раз на 4–5 років.
Таку систему підживлення почали запроваджувати з 2012 року. І попри те, що працюємо в зоні ризикованого землеробства, нам вдалося вийти на середню врожайність соняшнику на рівні 3,5 т/га. Щоправда, цього року отримали 1,9 т/га, бо стали на заваді потужні перепади температур навесні (уночі приморозки, а вдень до +25 °С), тож наш соняшник три тижні взагалі не ріс, хворів, і його на ранній стадії дуже підкосило. Тож зробили певні висновки: цьогоріч сіяли соняшник з 15 по 25 травня, а на наступний рік змістимо строки сівби на п’ять днів пізніше.
Щодо структури посівних площ, вона у нас стала: 50% — зернова група і 50% — технічна. Це 25% соняшнику, 15% кукурудзи, 10% ріпак, а все решта — озима пшениця і ярий ячмінь. Ріпак цього року посіяли за сприятливих умов, коли було достатньо опадів, тож отримали міцні дружні сходи. Утім, його почали підгризати шкідники, які вже пошкодили щонайменше 3% рослин, а потужні дощі заважають обробити посіви. На щастя, до початку дощів встигли посіяти озиму пшеницю після попередника соняшнику, бо його почали збирати рано, ще 1 вересня. Сіяли пшеницю й після попередника ріпаку. А щойно відсіялися — пішли дощі, тож нині вже маємо сходи.
Систему захисту поки що не змінювали. Працюємо як із генериками, так і з оригінальними препаратами. Тут система досить гнучка, бо зараз буває таке, що бажаних препаратів немає, тому доводиться шукати замінники.
«Стабілізували виробничі процеси»
Нил НЕМІРОВЧЕНКО, директор з операційних питань компанії «ТАС Агро»
— Для нас, як і для більшості агрокомпаній, цей рік став чи не найважчим за часи діяльності. У нових реаліях воєнного стану часом дуже непросто, проте сезон відпрацьовуємо стабільно. Найголовніше — вдалося зберегти команду і стабілізувати всі виробничі процеси. Завдяки цьому результат виявився кращим, ніж були очікування на початку весняно-польових робіт. Ми отримали добрі результати врожайності ріпаку і пшениці. Очікуємо задовільну врожайність кукурудзи й соняшнику.
Агрономія — це творчий процес, і нам треба було оперативно запроваджувати нові рішення. Структуру посівних площ змінили, підлаштовуючись під зовнішні обставини та спираючись на наявні ресурси. Також чи не вперше висівали насіння без належної підготовки й частково відмовилися від ґрунтових гербіцидів на користь страхових. Оптимізували й систему підживлення, відмовившись від суцільного розкидання добрив під час сівби. Завдяки тому, що в попередні роки ми експериментували із заміною культивації на боронування, цьогоріч цей досвід нам дуже допоміг.
Свого часу серед важливих завдань, що впливають на результат, ми визначили оптимальну норму висіву культур. Тепер бачимо, що вдалим агрономічним рішенням було зменшення густоти посіву кукурудзи й соняшнику в господарствах Вінниччини та Кіровоградщини.
Заздалегідь готувалися й до сівби озимих. По-перше, нам вдалося забезпечити виробничі підрозділи високоякісним посівним матеріалом. По-друге, ми своєчасно підготували ґрунт перед сівбою, щоб насіння добре проростало. Тож ми успішно відсіяли ріпак, а нині сіємо озиму пшеницю, хоча через затяжні опади дещо вибилися з графіку сівби. Озимі також сіємо з меншими нормами внесення добив.
«Експериментуємо з ґрунтообробітком»
Іван ДІХТЯР, головний агроном АФ «Ольгопіль» (Вінницька обл.)
— Навіть у складних умовах намагаємося дотримуватися технології. А найвдалішим агрономічним рішенням цього року я вважаю перехід з оранки на вертикальний ґрунтообробіток. Завдяки цьому істотно скоротили витрати на пальне та зберігаємо наявну в ґрунті вологу. Саме дефіцит вологи в нашому регіоні є найбільшим обмежувальним чинником урожайності. Втім, нам вдалося вийти на добру врожайність ранньої групи. Пшеницю зібрали з урожайністю 6,2 т/га, а це в нинішніх умовах непоганий показник. Урожайність озимого ячменю — 5 т/га (важливу роль відіграв і попередник — після соняшнику фіксували зменшення врожаю).
Площі під озимим клином закладаємо більші, ніж торік, — озимі культури в наших посушливих умовах мають більше шансів накопичити вологу та скористатися нею у процесі розвитку. Із озимих зернових цього року посіяли 30 га супереліти озимого ячменю на насіння, а все решта — це пшениця. Добрива придбали ще за старими цінами, тому вносимо під час посівної у повному обсязі. Цього року також закладали дослід зі смугового ґрунтообробітку й сівби озимого ріпаку за ощадною технологією одного проходу полем. Вже за першими результатами я можу сказати, що площі під цією технологією будемо збільшувати. На частині площ залишимо вертикальний обробіток.
«Оптимізуємо з точним землеробством»
Євген ГОРЛО, директор департаменту виробництва та розвитку Agricom Group
— З початком війни ми повністю змінили структуру посівів на 2022 рік: зменшили площі під кукурудзою й додали нові для себе культури — сою та яру пшеницю. Збільшили також посівні площі соняшнику та вівса. Зменшили норми внесення добрив, ураховуючи наявні залишки на підприємствах на початок війни, причому норми зменшували з таким розрахунком, щоб вистачило на сівбу озимини під урожай 2023-го. Оптимізували систему захисту й обробітку ґрунту, а затрати на дизельне пальне й ТМЦ вдалося зменшити завдяки елементам точного землеробства, які запровадили раніше. В умовах цьогорічної весни переваги від усіх цих технологій дали найбільшу віддачу.
Якщо говорити про підсумки збирання ранньої групи (озима пшениця, жито та овес), то врожаї ми отримали на рівні запланованих. Попри всі виклики поточного року, по Житомирському кластеру отримали найкращий урожай озимої пшениці. Утім, нині основна проблема — це реалізація зібраного збіжжя.
Посівні площі під озимі пшеницю та жито нинішньої осені не змінювали (2,4 тис. гектарів і близько 500 га, відповідно). Щоправда, погодні умови дещо розтягнули терміни сівби…
«Без міндобрив, пестицидів і оранки»
Сергій КРАВЧУК, голова ФГ «Новосинявське» (Хмельницька обл.)
— Озимі цього року сіємо без міндобрив, а навесні плануємо вносити лише 20% попередніх обсягів азоту під пшеницю й кукурудзу. Натомість шукаємо альтернативу. Зокрема, після ранніх зернових посіяли сидерати. Погода сприяє їхньому росту, вологи достатньо, тож це зовсім дешевий варіант підживлення. Сьогодні багато хто так робить, і я думаю, що за цим майбутнє.
Також цього року приділили більше уваги пожнивним решткам. Ми вже другий рік не застосовуємо оранку, а на пожнивні рештки вносимо бактерію, аби вони швидше перегнивали і перетворювалися на органічні добрива.
Посіяли 40 га озимої гірчиці як альтернативу ріпакові, адже гірчиця потребує менше добрив. Частину залишимо на сидерати, а частину — на зерно.
Літо було посушливим, та оскільки ми відмовилися від оранки й застосували вертикальний обробіток ґрунту, це дало змогу зберегти вологу й отримати, як і торік, добру врожайність пшениці (6,5 т/га) та соняшнику (4 т/га). Цьогоріч сіємо пшеницю з міжряддям 25 см. Далі докупимо ротаційні борони й культиватор для міжрядного обробітку.
Поступово плануємо повністю відмовитися від міндобрив, пестицидів і оранки, а надалі — сертифікуватися як органічний виробник, щоб продавати свою продукцію дорожче. Ми вже два роки над цим працюємо, насичуємо ґрунт біотою, щоб земля сама себе годувала. Від міндобрив вже практично відмовились, а від ЗЗР відмовляємося поступово. Пробуємо перейти на біологічні методи захисту культур. Ну, і обов’язково — правильна сівозміна, що допомагає контролювати і хвороби, і шкідників.
«Оптимізували системи підживлення й захисту»
Євгеній КАНАРЕЙКІН, голова СФГ «Істок» (Київська обл.)
— Перейшли на бюджетний варіант господарювання: змінили систему підживлення, оптимізували захист. У нинішніх умовах допомагає те, що ми вже сім років працюємо за нульовою технологією. Це максимально оптимізована система, що забезпечує належну структуру ґрунту, насичену біотою.
Цього року відмовилися від дорогих рідких добрив. Замість NPK вносили під час сівби азот із сіркою у вигляді КАС + S. На азоті не економили, а оскільки відмовилися від NPK, то фосфору й калію поля отримали менше. Структуру посівних площ не міняли, оскільки сівозміна має дуже велике значення для no-till. Єдина зміна — маємо на 50 га нетрадиційний попередник озимої пшениці — ячмінь.
Урожай по ранній групі отримали в середньому на 15% менший, ніж торік. Деякі поля були на такому самому рівні, а деякі дали на третину менше. Головні причини в тому, що довелося збільшити частку генериків і зменшувати кількість обробітків. Та ще й поля пшениці перестояли під дощами, тож ми втратили і врожай, і якість (на початку липня починали збирати пшеницю ІІ–ІІІ класу, а в середині серпня це вже був ІV клас).
Що ж до озимих, то поля, які торік ми засіяли пшеницею найпізніше (27–28 жовтня), дали найкращий урожай, бо вони цвіли, коли вже спала червнева спека. А в ранніх посівів пшениці фаза завершення цвітіння й наливу зерна припала на найбільшу спеку. Тож у нас ще є час, щоб досіяти пшеницю. І, як бачимо, диверсифікація ніколи не зайва — треба сіяти різні сорти й гібриди з різними термінами сівби. Якщо з одними не вгадали, то інші можуть компенсувати недобір.
«Коригуємо структуру посівних площ»
Василь БЯЛКІВСЬКИЙ, співзасновник ФГ «Аграрій» (Черкаська обл.)
— Аби втриматися на плаву в цих непростих умовах, суттєво скорочуємо витратну частину виробництва. А це передусім перехід на менш затратні у вирощуванні і більш прибуткові культури. Нам у цьому навіть допомогла погода. На момент сівби озимого ріпаку в ґрунті було достатньо вологи після гарних дощів, тож ми збільшили посівні площі під цією культурою й отримали гарні сходи. На сьогодні ріпак — досить прибуткова культура, попри затратність його вирощування.
Натомість скорочуємо площі посівів пшениці через високу собівартість вирощування й низькі ціни на неї. На сьогодні, щоб із пшеницею вийти хоча б у «нуль», треба отримати урожайність щонайменше 6 т/га, а це досить складно в умовах нашого регіону. Можливо, це не зовсім правильно з агрономічної точки зору, та коли стоїть питання збереження господарства, на перший план виходить економіка.
Коли збільшуємо площі під ріпаком, постає питання попередника. Оскільки пшениці буде менше, думаю застосовувати напівпар. Тобто поле весною ми не засіваємо і маємо час на якісну підготовку ґрунту для озимого ріпаку.
Від кукурудзи теж поступово відмовляємося через дорогу логістику й досушування, а також брак площ для зберігання. Якщо в кращі роки в нас було десь 300 га пшениці і 300 га кукурудзи, то вже цього року пшениці буде 100 га, а кукурудзи наступного року також плануємо посіяти 100 га.
Щоб оптимізувати систему підживлення, поступово переходимо на рідкі комплексні добрива, а для цього треба міняти весь технологічний процес і техніку. З іншого боку вводимо в структуру посівів більше сої, адже вона забезпечує азотом і є добрим попередником. А витрати на її вирощування значно нижчі, ніж, наприклад, пшениці.
Захист здійснюємо повноцінний, натомість відмовилися поки що від мікродобрив і решти добавок, а також удвічі скорочуємо норми внесення міндобрив. Вмикаємо режим економії. Це стосується й ґрунтообробітку. Ми працювали за класичною системою (оранка і все що з нею пов’язано), але цього року від оранки відмовилися, використовуємо глибоке безвідвальне розпушування.
Зокрема, після збирання ріпаку цього року робили глибоке розпушування. Після збирання кукурудзи поле також плануємо замульчувати й обробити глибокорозпушувачем. Відмовляємося від проміжної культивації.
Нині всі польові роботи призупинилися, бо в нас майже місяць з дня в день іде дощ. Лишилися незібраними частина соняшнику і сої, а також не досіяли пшеницю. Але ще маємо час.
The Ukrainian Farmer
