До старту весняної посівної, вже третьої в умовах повномасштабної війни, лишається менше як два місяці, тож аграрії активно вибудовують стратегії: що, коли та скільки сіяти, які добрива й ЗЗР купувати. А головним є непросте запитання: як не перескочити тонку межу між витратами та доходами? Особливо коли майже все торішнє збіжжя вимушено лежить на складах в очікуванні кращої ціни. Ми поспілкувалися з аграріями з різних куточків України щодо стану справ у господарствах і їх планів на цю посівну. У кожного свій підхід, але всі налаштовані однаково рішуче.
«Трохи збільшимо площі під олійними й бобовими»
ЄВГЕНІЙ КАНАРЕЙКІН, голова СФГ «Істок» (Київська обл.)
Нині все доводиться планувати за принципом «сьогодні — на завтра». Ми дочекалися підвищення цін на зерно і почали продавати кукурудзу та фуражну пшеницю, щоб мати кошти для закупівлі до весняної посівної. Зокрема, за пшеницю четвертого класу в порту Ізмаїл нині дають 6,9 тис. грн/т. На сьогодні це найвигідніша ціна для нас із тих, що є на ринку. Зерно продаємо тільки мірою потреби, коли потрібні кошти на операційну діяльність господарства.
Почнемо із закупівлі азотних добрив, щоб підживити озимі, а вже потім, ближче до посівної, будемо закуповувати насіння та ЗЗР. Раніше оптимальним часом для закупівлі азотних добрив був листопад-грудень за наявності коштів, утім, у листопаді вартість фуражної пшениці була 5,8 тис. грн/т, тож вирішили притримати до кращої ціни.
По пшениці й кукурудзі великого прибутку немає, балансуємо між «нулем» і невеликим «плюсом». Прибуткові наразі лише соя, ріпак і соняшник, і ціна ще зростає, тож чекаємо піку, щоб продати.
Набір культур на весняну посівну буде незмінний, але з акцентом на бобові та олійні. Менше буде зернових. Ми ніколи не впадаємо в крайнощі, тому площі під соєю, соняшником і ріпаком збільшимо загалом на 10–15%. Загалом же дотримуємося сівозміни, бо для no-till вона дуже важлива.
А в технології нічого змінювати не плануємо, адже за сім років нульового обробітку якраз вийшли на максимальну оптимізацію всіх процесів і витрат. Це найменш затратна технологія, тому економити вже немає де. А щодо живлення — будемо дивитися по ситуації. Як порівняти з довоєнним періодом, норми внесення зменшили суттєво, але у 2023 році вийшли на середні багаторічні показники врожайності. І якщо раніше ми прагнули до підвищення врожайності, то нині в пріоритеті — рентабельність або мінімальна собівартість.
«Частину площ плануємо лишити під зайнятим паром»
ВОЛОДИМИР ПРИСЯЖНЕНКО, керуючий партнер ТОВ «Агро-Класік» (Рівненська обл.)
Практично вся тогорічна продукція в нас поки що лежить на складах — соя, соняшник і пшениця. Пшеницю взагалі не продавали, тому що ціна нижча від собівартості майже на 800 грн на тонні. Тому чекаємо, щоб ціна зросла хоча б до рівня собівартості. Сою й соняшник уже частково продали. Завжди, коли ми не знаємо, як діяти, продаємо половину, іншу половину лишаємо до лютого-березня. Принаймні раніше в цей час ми завжди ловили найкращі ціни.
Можливо, частину площ навесні лишимо під зайнятим паром, щоб збалансувати витрати й прибуток. Однак така стратегія поки що — на етапі розроблення й прорахунків. Наша концепція завжди полягала в суворому дотриманні сівозміни, а нині ми з неї вибиваємося. Через війну змушені обирати найменш збиткові культури, як-от ріпак, соняшник, соя. Поки що плануємо збільшити площі під соєю, але є тут інший бік медалі. Багато колег роблять ставку на згадані культури, тож є ризик, що через збільшення площ ціна на них також просяде.
Разом із тим з погляду навантаження на логістику й зберігання соя, соняшник і ріпак — це найоптимальніший варіант. Та якщо соя в сівозміні має позитивний вплив на інші культури, то із соняшником ситуація гірша, і це мене також бентежить.
Площі під озимою пшеницею скоротили вдвічі. Для озимого клину вже закупили всі добрива. А для соняшнику й сої купили близько 50% добрив на весняну посівну. Коли ухвалимо остаточне рішення щодо структури посівів, тоді закупимо решту ресурсів.
Посівним матеріалом також частково забезпечені. Насіння сої маємо власне, закупили частину насіння соняшнику, але багато наперед не купуємо, тому що остаточна стратегія ще не затверджена, а коли насіння довго лежить на складі, воно втрачає якість. З ярих також плануємо посіяти невелику частку ячменю — за контрактом, укладеним із Soufflet Agro. Це тільки для того, щоб підтримувати партнерські відносини, яким уже понад 20 років. Ми укладаємо з ними зустрічні контракти, за якими вони зобов’язуються викупити в нас певний обсяг продукції, а ми в них — добрива і ЗЗР.
«Чекаємо підвищення цін на нашу продукцію»
НАТАЛІЯ ЖИЛЬЦОВА, директорка ПП «АгроЕра-Н» (Дніпропетровська обл.)
Чекаємо підвищення цін на нашу продукцію, щоб почати її продавати і вже потім закуповувати все, що потрібно для весняної посівної. Навіть кукурудза ще в багатьох господарствах нашого регіону, і в нас зокрема, стоїть у полях, тому що склади переповнені й немає де зберігати зерно. Подекуди навіть соняшник ще в полі з тих самих причин.
Очікуємо, що соняшник підвищиться в ціні, та й на пшеницю ціна поки що зовсім низька — у нас за неї пропонують 6 тис. грн/т, а це навіть нижче від собівартості. Торік, щоб не продавати продукцію «в мінус», узяли кредит на покриття поточних витрат. До того ж ми придбали в кредит нову техніку, тому очікуємо, щоб ціна на соняшник була не нижчою за 15 тис. грн/т, на пшеницю — понад 6 тис., на кукурудзу — не нижче як 5,6–6 тис. гривень за тонну, щоб мати хоч невеликий плюс.
Уважаю також, що як би складно не було, порушувати технологію — не вихід. Разом із сівбою соняшнику й кукурудзи вносимо 100 кг/га добрив «Яра Міла» і зменшувати норму не плануємо, адже це оптимально для отримання прибавки врожайності, яка покриє витрати на підживлення. На насінні також не економимо — купуємо якісне відомих світових виробників. Ми вже замовили весь обсяг посівмату, і для нас його тримають без передоплати, адже ми працюємо з компанією-постачальницею уже багато років. ЗЗР також замовили, тож чекаємо ціни на зерно, щоб виручити кошти й почати розраховуватися за насіння та ЗЗР.
Ґрунтові й страхові гербіциди завжди беремо наперед, щоб не пропустити фазу внесення, а інсектициди й фунгіциди купуємо згодом. Соняшник вирощуємо і традиційний, і за технологією Євролайтінг. Загалом технологія вирощування всіх культур у нас оптимізована й перевірена роками, тож дає добрий результат навіть в умовах нашого посушливого регіону. Торік, наприклад, кукурудзу ми збирали навесні паралельно з посівною, бо була затяжна весна. А соняшник сіяли відразу по кукурудзі, не розраховуючи на високий урожай. Але соняшник дав 27–28 ц/га, і це були не найкращі землі.
Структуру посівів дещо змінили через війну. Нині сіємо найбільше соняшнику (60% площ), тому що він — один із найрентабельніших для нас, і його без проблем можна довго зберігати, він швидко віддає вологу. З ярих сіємо також кукурудзу, а озимий клин складається з ріпаку і пшениці, які нині, до речі, у доброму стані.
«Незмінно дотримуємось технології й широкої сівозміни»
ІГОР ШКУРКО, директор ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» (Чернігівська обл.)
Сіємо всього потроху, адже щороку «вистрілює» ціна на якусь культуру — і це складно спрогнозувати, тому маємо широку сівозміну. Весною плануємо посіяти 500 га соняшнику, до 400 га кукурудзи, по 100 га гречки, гороху та сої, по 200 га проса та вівса, 100 га картоплі. Також посіяно пшениці озимої 460 га, ріпаку 260 га і зовсім трохи пивоварного ячменю. Посіви зараз у доброму стані, під питанням тільки ячмінь. Якщо не буде снігу і триматиметься мороз, то він може вимерзнути.
Насіння сої, вівса, гороху до весняної посівної вже закупили. Насіннєву картоплю маємо свою — вирощуємо і на продаж, і для своїх потреб. Наразі готуємо всю техніку, яка працюватиме у весняний період, та проводимо дефектування збиральної техніки. Щодо ЗЗР — ми вже багато років працюємо з компаніями Eridon, Plant Agro й Ukravit, наразі готуємо заявки щодо препаратів, які будемо закуповувати ближче до весни. Добрива вже частково закупили, а ще маємо власну молочнотоварну ферму, тож вносимо також органіку на поля — нині якраз оптимальний час для цього. Решту міндобрив будемо закуповувати у лютому-березні.
Щодо технології значних змін не плануємо. Тільки по деяких гібридах соняшнику мали торік захворювання склероції, тож цьогоріч уважніше поставимося до сівозміни та застосування фунгіцидів — буде не одна обробка, а дві й дуже якісними препаратами. Бо якщо в інших випадках можна застосувати генерики, то тут будуть тільки оригінальні препарати. Також, думаю, будемо збільшувати норми внесення азотної групи, порівнюючи з минулим роком.
Наразі, щоб закуповувати ресурси до весняної посівної, потрохи продаємо гречку, картоплю товарну і насіннєву. Картопля цього року дуже рентабельна, що буває рідко. Але щоб збільшити площі під нею, треба мати дорогу спеціальну техніку. Також обмежувальний чинник у картоплярстві — це вентильовані сховища, які не промерзають. Тож якщо, наприклад, площі під пшеницею чи соняшником можна спонтанно збільшити в кілька разів, то з картоплею так не вийде. Тож сіємо все за планом, як того вимагає наша сівозміна.
«У розпал війни наважився почати власну справу»
ОЛЕКСАНДР ГИРИК, одноосібник (Кіровоградська обл.)
Я довгий час працював у великому господарстві, а торік, у розпал війни, наважився розпочати власну справу. Нині працюю як одноосібник, але вже цього року маю намір зареєструвати власне фермерське господарство. Земель наразі в обробітку небагато, тож мій головний капітал — знання та досвід. Звісно, нині і великим господарствам непросто, зважаючи на низькі ціни на зерно, а починати справу в такий час — і поготів. Утім, я вірю: якщо раціонально підійти до справи, то все вийде. Тож маю амбітні плани на цю весну і на рік загалом.
Навесні планую сіяти соняшник і кукурудзу, а восени посіяв озиму пшеницю. На пшеницю припадає десь 20% площ, а решта — це ярі, тому що на пшениці сьогодні багато не заробиш. Мені ж на старті потрібно сіяти найбільш рентабельні культури.
Закуповувати ресурси до посівної планую ближче до весни. З добрив під сівбу вноситиму NPK у нормі 100 кг/га. Маю правило — не економити на посівматі. Купую якісне протруєне насіння відомих виробників. Це дає змогу надалі заощадити на захисті. Наразі не бачу проблем, які могли б завадити посівній. Головне, щоб була нормальна ціна на продукцію.
«Ресурси для посівної закуповуємо мірою того, як продаємо збіжжя»
ВОЛОДИМИР МОКЛЯК, голова СФГ «Дослідне» (Полтавська обл.)
Тільки нещодавно ми почали продавати врожай, вирощений торік, тож і закупівлі до весняної посівної наразі на низькому старті. Вже почали закуповувати насіння кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, а насіння сої маємо своє. Частково закупили КАС для підживлення озимих. Щодо ЗЗР, пального, решти добрив тощо — ще зарано. І це не пов’язано з війною. Ми завжди працювали за такою стратегією, адже саме в цей період підвищуються ціни на збіжжя, тож ресурси для посівної закуповуємо мірою того, як продаємо зерно. Нині соняшник підвищився в ціні до 14,3 тис. грн/т, а соя — до 18 тис. Кукурудза була по 3,8–4,5 тис. грн/т, а тепер за неї дають 5,2 тис. плюс торг. На пшеницю була зовсім низька ціна, а продали за 6,1–6,5 тис. грн/т місцевим переробникам. Соняшник, наприклад, веземо в порт у Миколаїв.
Щодо структури посівів — все плануємо сіяти як зазвичай. Деякі незначні зміни будуть у співвідношенні площ, але це пов’язано тільки із сівозміною. Восени вдалося посіяти трохи більше озимини — 550 га (роком раніше було 310 га, бо дощі не дали досіяти), натомість трохи скоротимо посіви кукурудзи. Під цукрові буряки вже відвели близько 300 га і внесли міндобрива на ці площі. Соняшнику буде приблизно, як і торік. Ріпаку посіяли менше, але це зумовлено тільки попередниками.
Щодо підживлення — у 2022 році ми працювали майже без добрив, а торік вносили зменшеними нормами. Коли ж подешевшав КАС, почали збільшувати норми внесення. Тож у весну йдемо досить упевнено, але головна проблема нині — брак спеціалістів. Багато працівників забрали на війну, уже й загиблі є в господарстві. І немає кого брати на роботу, тому збільшується навантаження на тих, хто лишився, але разом із тим втрачається темп роботи, а в нашій справі будьяке затримання призводить до втрати врожаю.
«Свідомо збільшили озимий клин і зменшимо ярий»
МИКОЛА КАСІМОВ, директор ПСП ім. Суворова (Миколаївська обл.)
Ми вже активно готуємося до весняно-польових робіт. Наразі вносимо сульфат амонію по мерзлоталому ґрунту, адже на більшості площ маємо слабкий розвиток озимої пшениці. Вологи в ґрунті нині достатньо, тоді як восени був її дефіцит. А коли з’явилася волога, температура вже була надто низькою для розвитку рослин. Тож частина посівів увійшла в зиму слабо розвинутими. Тому нині вносимо добрива, доки є така можливість.
Свідомо збільшили озимий клин і зменшимо ярий, щоб максимально використати вологу зимово-весняного періоду. Із 3,4 тис. гектарів у нас 1,56 тис. відведено під озиму пшеницю, 1,24 тис. — під озимий ріпак, 360 га — під горох, усе решта — під соняшник. Зокрема, зменшили площі посівів соняшнику на користь озимих.
Усі виробничі процеси в нас уже оптимізовано — купуємо якісне протруєне насіння високопродуктивних сортів і гібридів, мінімізували ґрунтообробіток, підживлюємо тільки ті посіви, що мають потенціал. Словом, дотримуємося сівозміни й технології, робимо все вчасно, працюємо комплексно, попри всі виклики. В нинішніх умовах один-єдиний вихід — інтенсивне високотехнологічне землеробство.
Ми, наприклад, ніколи не зменшували норми внесення добрив тільки для економії. Натомість діємо по ситуації — якщо бачимо, що витрати на добрива будуть недаремні й прибавка врожаю покриє їх, тоді підживлюємо. Якщо ж це з різних причин не матиме ефекту (брак вологи, непродуктивна ділянка тощо), тоді скорочуємо норми внесення. З початком війни ми змінили тактику. Наразі головне — досягти точки беззбитковості: отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат.
На сьогодні господарство забезпечено ЗЗР приблизно на 70%. Аби закупити решту ресурсів до посівної, я дуже сподіваюся на кредит, щоб не продавати зерно за низькими цінами. Утім, якщо порівняти з минулим роком, цьогоріч ситуація дещо краща. Тому торік ми купували добрива за 37 тис. грн/т, а пшеницю продавали по 3,8–4,2 тис. грн/т. Наразі вартість добрив на рівні 18–20 тис. грн/т, а ціни на зерно дещо підвищились. Однак торік у нас було кредитування на вигідних умовах, а нині цього немає.
The Ukrainian Farmer
