У системі живлення рослин головну роль потрібно приділяти основним добривам, від яких залежить урожайність культур. Урожайність культур, що не особливо чутливі до азотного підживлення (соняшник, соя й інші), приблизно на 90% залежить від основних азотних, фосфорних і калійних добрив, 7 — стартових, 3% — листкового підживлення. Урожайність іншої групи культур (озима пшениця, ріпак), що більш схильні до азотного підживлення, орієнтовно на 27% залежить від основного азотного внесення добрив, на 70 — від кореневого чи прикореневого підживлення, на 3% — від листкового підживлення. Щодо фосфорно-калійних добрив для озимих культур динаміка вкладення способу внесення добрив в урожайність така сама, як для культур, яким менше потрібне азотне підживлення.
Основні добрива рослини засвоюють тільки у зволоженому ґрунті. Оптимальні умови живлення для рослин створюються за внесення добрив на глибину від 10 до 20 см.
На поглинання основних добрив ґрунтом принципово не впливає рідка чи суха їх форма. Важливіше вартість добрив за одиницю пожнивної речовини, їх розчинність, хімічна формула, наявна в господарстві техніка для їх внесення, можливості щодо зберігання, транспортування, а головне — кількість річних опадів, періоди їх випадання, і щоб основна їх маса припадала на цвітіння.
Важливі чинники
Урожайність культур і потреба в добривах залежить від зони вирощування, кліматичних умов, типу ґрунту і опадів. У середньому для отримання 1 т зерна пшениці потрібно 100 мм опадів, 1 т зерна кукурудзи — 50 мм, на 1 т сої та соняшнику — 200 мм.
За такими розрахунками в Херсонській області, де у 2020 році випало близько 280 мм річних опадів, потенційний урожай соняшнику можна було отримати не більше як 1,4 т/га, у Полтавській (382 мм) — 1,9, Київській (489 мм) — 2,4 т/га; для кукурудзи врожай зерна на Херсонщині міг становити не більше як 5,6 т/га, Полтавщині — 7,6, Київщині — 9,7 т/га.
Відповідно, на різну врожайність потрібна неоднакова кількість опадів і добрив. Норма внесення мінерального азоту орієнтовно становить із розрахунку 15 кг/га д. р. азоту на 1 т зерна родючих ґрунтів і 20 кг/га д. р. азоту на 1 т зерна на бідних ґрунтах. За врожайності кукурудзи 8 т зерна потрібно внести N120 (8 т . 15 кг) на родючих ґрунтах, а на бідних — N160 (8 т . 20 кг). Наприклад, під кукурудзу в середньому в Лісостепу і Поліссі вносять 120–140 кг/га д. р. азотних добрив. З тим дотримуються співвідношення азоту, фосфору і калію від 1 : 0,3 : 0,3 до 1 : 0,9 : 0,9. Найправильніше науково обґрунтоване співвідношення елементів мінерального живлення — 1 : 0,9 : 0,9. Оптимальним співвідношенням NPK для кукурудзи зони Степу є N60P60K30, в Лісостеповій зоні за достатнього зволоження — N90–120P60–90K60–90, для Полісся — N90–150Р60–90К60–90. Через високу вартість фосфорно-калійних добрив співвідношення по Поліссю змінюється, наприклад, у бік N120–150Р30–40К30–40, Лісостепу — N90–120Р20–30К20–30, Степу — N60–90Р10–20К0–20.
Рідкі та сухі
Останнім часом з’явилася велика кількість рідких добрив (РКД 10–34–0, 8–24–0 й інших). Виробництво РКД ґрунтується на використанні суперфосфорної кислоти, що є сумішшю ортофосфорної та поліфосфорних кислот. Поліфосфати містять дещо рухливіші орто-, піро-, триполіі метаформи фосфору. Ці властивості впливають на швидкість їх розчинення в ґрунті, характер взаємодії з його компонентами. Проте поліфосфати для поглинання рослиною все одно повинні перетворитися у ґрунті на ортофосфорну форму (фосфат іони Н2РО4– та НРО–2).
Експериментальні дані, що базуються на врожаї культур, показали, що тверді добрива типу амофос, діамофос або поліфосфат амонію, порівнюючи з такими рідкими, як РКД 10–34–0, 8–24–0 або 11–37–0 по факту однакові за ефектом на врожайність.
Внесення добрив
Стартові добрива — це невелика кількість поживних речовин для рослин, переважно фосфору, внесених із насінням зазвичай під час сівби (фото 1). Внесення може бути безпосередньо під, збоку, або і під, і збоку насіння. Стартові добрива призначені для забезпечення молодих рослин елементами живлення для поліпшення початкового росту і розвитку.
Існує два основних способи внесення припосівного добрива: технологія In-furrow (з англ. — в бороду, спосіб полягає у внесенні добрив безпосередньо на насіння), POP-UP (з англ. — стрибок, спосіб полягає у внесенні добрив у рядок на насіння) і технологія Below-Seed placement, внесення за схемою 5 . 5 см («нижче і в бік», але не більше як 5 см, інакше втрачається стартовий ефект).
Нині гранульовані та рідкі стартові добрива через великий ризик опіку молодих корінців рослини вносять одночасно із сівбою переважно методом «5 . 5». У той самий час добрива з низьким сольовим індексом вносять безпосередньо в зону висіву насіння, але у відповідних нормах (Р2О5 10–15 кг/га д. р.).
Рідкі стартові добрива вносять переважно в рядок. Однак внесення їх методом «5 . 5» привабливіше, ніж у зону висіву насіння з низки причин: (1) за набухання, проростання поживні речовини беруться з насіння; (2) поглинання поживних речовин із ґрунту корінням починається з процесом фотосинтезу, коли пагін уже на поверхні й зелений, а корінь до того часу опускається на глибину 5 см і глибше; (3) унеможливлює будь-яку фітотоксичність із боку добрива за проростання насіння. Тому багато компаній із виробництва техніки й агрегатів перейшли на конструювання сівалок з унесенням стартових добрив методом «5 . 5».
Стартове живлення особливо ефективне в холодному ґрунті — в умовах, коли поглинання ускладнено через низьку доступність елементів живлення. У стартовому живленні фосфор є основним поживним елементом, оскільки він практично нерухомий у ґрунті, а за температури меншої як +14 °С майже не засвоюється, але саме фосфор вкрай потрібен для росту коренів. Проте слід розуміти, що за +10 °С засвоєння всіх елементів живлення припиняється.
Не завжди дефіцит фосфору пов’язаний із браком цього елемента живлення. Усе, що обмежує ріст рослини (ущільнення ґрунту, холодна погода, пригнічення бур’янами, кислотність ґрунту й інші стресові чинники), також може впливати на появу фіолетового забарвлення листя кукурудзи.
Аналіз ґрунту
Питання недостатньої прибавки в урожайності культур може бути пов’язане з проблемою якості агрохімічного аналізу і рекомендацій. Часто буває, що коли одні й ті самі зразки ґрунту здають у різні лабораторії, то протоколи досліджень з агрохімічними показниками, які робили за одним і тим самим методом, сильно різняться між собою. Крім того, виникають ситуації з різними рекомендаціями щодо внесення добрив у досить великих межах за елементами живлення (азот, фосфор, калій, мікроелементи) за діючою речовиною для конкретних культур і під певний урожай. Ці розбіжності можуть бути як через різні методи аналізу, так і через різні підходи й методи розрахунку до діючої речовини елемента живлення.
Важливо ще наголосити на тому, що компанії з точного землеробства, дистриб’ютори добрив, які надають послуги з аналізу ґрунту і возять зразки в лабораторії США, Англії, і за якими потім дають рекомендації щодо внесення добрив, наражаються на ситуації, коли методи аналізу, що там використовуються, не адаптовані для різних ґрунтів України. Крім того, у США виникають також ситуації, коли аналізи ґрунтів по фосфору, що використовують у штаті Міннесоти (тести Bray-P1 для ґрунтів із нижче рН 7,4 і Olsen для ґрунтів із рН більше 7,4), не збігаються з аналізом ґрунтів за методом Mehlich-3 (застосовується для ґрунтів із різними рН і дозволяє в одній витяжці визначати фосфор, калій і мікроелементи). Причина розбіжностей по аналізах ґрунтів у США за вказаними методам пов’язана з різними витяжками, що дають змогу вилучати більшу чи меншу частину фосфору, різними градаціями й інтерпретаціями за методами тощо. Спостерігаються також розбіжності результатів і по мікроелементах за методами Mehlich-3 і DTPA, особливо для цинку.
Таблиця 1. Групування ґрунтів за вмістом рухомого фосфору
Унесення добрив ефективне, коли рівень забезпечення ґрунту елементами живлення середній або нижчий від середнього. З тим за підвищеного рівня забезпечення ґрунту приріст урожаю від добрив майже не спостерігається (табл. 1).
Не доцільно вносити
Стартові фосфорні добрива можна взагалі не застосовувати, якщо вміст рухомого фосфору в ґрунті більший від середнього і коли основні фосфорно-калійні добрива були внесені в розкид і закладені легкими й важкими боронами, культиватором або плугом і плугом із передплужником. За закладення добрив легкими й важкими боронами практично всі добрива потрапляють у шар ґрунту 0–5 см, культиватором — 76%, а плугом і плугом із передплужником — відповідно 23 і 7% добрив опиняються у верхньому шарі (табл. 2, фото 2). Припосівні добрива доцільно вносити тільки в разі, коли у ґрунті рівень забезпечення рухомого фосфору середній або нижчий від середнього, і основні фосфорні та калійні добрива були внесені локально стрічково на глибину 15–20 см, бо у верхньому посівному шарі фосфору може бути не достатньо для проростання насіння рослин.
Таблиця 2. Розміщення мінеральних добрив у ґрунті за різних способів їх закладання
Ефект від стартових добрив може нівелюватися через розтягування й затримання сівби через використання припосівного добрива. Кожна доба запізнення із сівбою культур після оптимального строку знижує врожайність на 1%.
Сергій Хаблак, д-р біол. наук, начальник відділу впровадження та моніторингу технологій у рослинництві
Агрохолдинг AGR group
журнал The Ukrainian Farmer, березень 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
