У промислових господарствах хвору на віспу птицю забивають

Для промислових птахівничих господарств не розроблено лікування віспи птиці. В індивідуальному секторі на невеликому поголів’ї для цінної племінної птиці можна застосувати противіспенний глобулін, бетапан, йодгліцерин, антибіотики (в разі ускладнення) тощо.

Після встановлення діагнозу на господарство накладають карантин, хвору птицю забивають, м’ясо використовують тільки після проварювання. Яйця з неблагополучних пташників використовують виключно для харчових цілей.

У разі загрози поширення інфекції віспи в господарстві бажано провести забій усієї птиці неблагополучної групи, а умовно здорове поголів’я вакцинувати. Потрібно прищепити також птицю приватного сектору в загрозливій зоні.

Для дезінфекції пташників застосовують гарячі розчини гідроксиду натрію, розчин свіжогашеного вапна (гідроксид кальцію) та інші дезрозчини. Пух і перо дезінфікують сумішшю формаліну й гідроксиду натрію. Послід від хворої птиці складають у гноєсховище для біотермічного знезараження.

Карантин із птахогосподарства знімають через два місяці після ліквідації віспи. Перед зняттям карантину треба провести ретельну дезінфекцію пташників.

Не рекомендується об’єднувати птицю, що залишилася після спалаху віспи з придбаною птицею. Вивезення курчат і дорослої птиці в інші господарства дозволяється не раніше як через шість місяців після зняття карантину.

Вакцинацію проти віспи в раніше неблагополучних господарствах проводять протягом двох років. Якщо нових випадків захворювання не було, то надалі щеплення можна не проводити, проте постійно стежити за епізоотичною ситуацією.

AgroTimes