Хвороби великої рогатої худоби є сукупністю метаболічних розладів і захворювань, тісно пов’язаних із високою продуктивністю тварин. Метаболічні порушення переважно зумовлено дією негативних чинників зовнішнього середовища та, головним чином, дисбалансом між споживанням та витратою поживних речовин, необхідних для продуктивності й відтворення. Вони характеризуються порушенням функціональності організму, зниженням продуктивності, погіршенням якості молока та відтворювальної функції.
Критичний період у репродуктивному циклі молочних корів – пізній сухостій, отелення та початок лактації, відомий як транзитний період (рис.). Тільки здорові дійні корови здатні досягти максимального засвоєння поживних речовин з раціону, високої продуктивності та показників відтворення.
Періоди фізіологічного циклу корів
На якість молока впливає багато чинників, до яких насамперед належать генетика, вік корів, стадія лактації, пора року, стан здоров’я, гігієна виробництва молока та раціон годівлі корів. Серед згаданих чинників годівля має вирішальний вплив на удій і склад молока, закладає рівень жиру, білка та сечовини в молоці.
Як індикатори зв’язку між здоров’ям корів і якістю молока можна використовувати аналіз компонентів молока у взаємозв’язку з метаболічним статусом корови. Виявлення змін у якості складу молока можуть бути корисними для раннього виявлення проблем зі здоров’ям корів.
Метаболічний статус корів визначається показниками білкового, енергетичного, ліпідного, мінерального обмінів і стану печінки. У разі тяжких уражень печінки порушується азотистий обмін. Зниження метаболічної функції печінки відбивається у зниженні синтезу білків, головним чином альбумінів, а прогресивне зниження синтезу сечовини супроводжується підвищенням концентрації аміаку в крові. Сечовина як кінцевий продукт розпаду білка, що синтезується в циклі сечовини в печінці, є одним із найчіткіших індикаторів азотного обміну, а також функції печінки та нирок.
Оцінка активності ферментів у сироватці крові є необхідною під час діагностики захворювань печінки. Високий рівень активності АЛТ показує раптовий негативний вплив на гепатобіліарну систему. Активність АСТ пов’язана з хронічним негативним впливом на печінку. Підвищення активності АСТ у сироватці є чутливим маркером патології печінки й свідчить про жирову інфільтрацію печінки, кетоз.
Індикатор стану здоров’я
На початку лактації молочним коровам доводиться справлятися з дефіцитом енергії та білка, необхідних для синтезу молока, за низького споживання корму. Мобілізація енергії та білка із запасів організму є адаптивним механізмом для забезпечення достатньої кількості поживних речовин для вироблення молока в перші тижні лактації. Надмірні резерви організму, особливо жирові, можуть спричинити низку метаболічних порушень і, як наслідок, зниження продуктивності.
Зміни деяких показників молока безпосередньо пов’язані з метаболічним статусом корови, інші — зі станом здоров’я вимені, а низька продуктивність вказує на системне порушення здоров’я та функції молочної залози.
Вивчення впливу метаболічних розладів на склад молока підтвердило, що існує тісний зв’язок між показниками крові та якістю молока. Так, зниження кількості молочного білка спостерігається в разі метаболічного алкалозу, зниження вмісту молочного жиру — у разі ацидозу рубця.
Уміст жиру в молоці є одним із найчутливіших параметрів годівлі молочних корів. Якісний склад молока можна легко змінити, корегуючи режим годівлі. Низька концентрація молочного жиру часто використовується як індикатор підгострого рубцевого ацидозу та для прогнозування ефективності раціону годівлі за його структурністю. Низька жирність молока зумовлена браком основного попередника синтезу жиру — оцтової кислоти в рубці, яка виробляється в недостатній кількості за недостатнього рівня клітковини в раціоні, що забезпечується грубими кормами.
Уміст молочного білка істотно залежить від годівлі та рубцевої ферментації. Збільшення вмісту молочного білка в разі зниження вмісту молочного жиру свідчить про субклінічний ацидоз. З іншого боку, зниження вмісту молочного білка зі збільшенням умісту молочного жиру вказує на розвиток кетозу, частіше на початку лактації. Оптимальне співвідношення молочного жиру до молочного білка становить 1,2–1,5. Відповідно, значення цього співвідношення нижче за 1,2 вказує на брак структурних вуглеводів у раціоні і, як наслідок, на можливий розвиток ацидозу рубця. Значення вище за 1,5 може бути зумовлено перевищенням частки в раціоні концентрованих кормів (зернова група) і, відповідно, вказувати на розвиток кетозу.
Уміст лактози в молоці тісно пов’язаний зі станом здоров’я кожної корови й знижується зі збільшенням періоду лактації. Також установлено, що вміст лактози значно збільшується за кетозу.
Моніторинг умісту сечовини в молоці є показником азотного балансу в корів. Основними чинниками, що впливають на рівень сечовини в крові корів і згодом у молоці, є надходження енергії та сирого протеїну з кормом: зі збільшенням умісту сирого протеїну, за браку енергії, вміст сечовини в молоці збільшується, а в разі збільшення енергетичної складової за недостатнього вмісту сирого протеїну в раціоні — знижується. Якщо раціон добре збалансований, рівень сечовини в молоці перебуває в межах норми 0,2–0,4 г/л. Підвищена концентрація сечовини в молоці погіршує його якість і може вказувати на розвиток рубцевого алкалозу.
Таким чином, метаболічні порушення в молочних корів можуть безпосередньо відбиватися на хіміко-технологічних характеристиках молока. Ураховуючи, що найкритичнішим періодом у репродуктивному циклі корів є перехід від глибокої тільності до лактації, рекомендуємо проводити моніторинг молока на вміст у ньому жиру, білка та сечовини протягом перших 15–30 днів лактації, що дає змогу, як було описано вище, досить точно виявити субклінічні форми розвитку ацидозу і/або кетозу. У фазу інтенсивної лактації рекомендується проводити такий моніторинг у пробах танкового молока з метою оперативного корегування раціону годівлі та досягнення найвищої продуктивності й здоров’я корів.
The Ukrainian Farmer
