Коли перше вакцинування телят малоефективне

У телят, інфікованих трансплацентарно, пригнічена робота імунної системи, що робить їх надзвичайно уразливими до інфекцій, які за нормального стану не викликали б захворювання, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Особливо критичний період ‒ перші тижні життя, коли власний імунітет теляти ще не сформовано, а колостральний захист ‒ на низькому рівні й недостатній. На початку життя теля дихає частіше, щоб забезпечити себе киснем, адже має невеликі легені, що тільки розвиваються, тоді як метаболізм ‒ доволі активний.

Разом із повітрям, пилом тварина вдихає патогени, що спричиняють бактеріальну інфекцію. В організмі здорового теляти з інфекцією борються нейтрофіли ‒ група лейкоцитів, що є основою вродженого імунітету та першими реагують на бактеріальні/грибні інфекції, поглинаючи патогени й виділяючи токсичні речовини. Інша група «пожирачів» патогенів ‒ макрофаги, великі клітини імунної системи, що утворюються з моноцитів крові й містяться в тканинах.

У персистентно інфікованих телят функції нейтрофілів і макрофагів ослаблені. Тому навіть після профілактичної антибіотикотерапії можливий рецидив, бо антибіотик неспроможний повністю вбити патогенні бактерії, а клітинна ланка захисту пригнічена.

Головним механізмом вродженого імунітету є інтерферонова відповідь ‒ швидке вироблення спеціальних сигнальних білків (інтерферонів) у відповідь на появу вірусу в організмі. Натомість у персистентно інфікованих телят цей сигналінг спрацьовує із запізненням, що дозволяє інфекції прогресувати.

Ще один прояв імуносупресії ‒ лімфопенія ‒ стан, що характеризується аномально низькою кількістю лімфоцитів у периферійній крові, який свідчить про зниження імунного захисту теляти. За таких умов перша вакцинація тварин малоефективна.