Вирощування фруктів за органічними технологіями — ідея, що здобуватиме в Україні щораз більше прихильників

Три роки тому, у 2017-му, наше господарство заклало товарні насадження яблуні. Ми прагнули вирощувати плоди за органічною чи принаймні екологічною технологією, й використали там нові, резистентні до парші сорти. Раніше такого типу сортами закладали переважно сировинні сади яблуні. 

Проте нині селекційна наука зробила великий крок уперед та створила резистентні сорти, продукція яких цілком придатна для свіжого ринку. Плоди, що їх дають нові ре-сорти, здатні конкурувати з традиційними сортами яблуні, перегукуючись з ними як виглядом, так і смаком. 

Розпочинаючи проєкт, ми міркували над сертифікацією насаджень за органічними стандартами. Та виявилося, що така сертифікація — серйозний і багатокомпонентний процес, який, окрім іншого, вимагає підготовки значної кількості документації. Тому офіційне оформлення органічного статусу призупинили, натомість насадження резистентних сортів яблуні не тільки лишили, а й розширили, довівши їх площу до 15 га. 

Розширюючи виробництво, ми оцінювали ідею органічного саду з практичних міркувань. Нам подобалося, що ре-сорти, які у цій технології використовують, потребують менше хімічних обробок, а їхні плоди усе одно будуть смачними та товарними. Так, під час вегетації 2019 року, коли у травні-червні йшли затяжні дощі, й у нашому регіоні техніка не могла зайти в сад для обприскування, ми цим не переймалися узагалі, й отримали якісне десертне яблуко. Тобто резистентні сорти яблуні не лише спрощують догляд саду, у якому вже не потрібно виконувати 15–20 хімічних обприскувань за сезон, а й бережуть нервову систему садівника, адже він вже не мусить хвилюватися, що пропущено термін котрогось з обприскувань проти парші. Резистентні сорти яблуні є вигідними й з огляду на високу вартість хімічних препаратів, від застосування яких можна без шкоди для врожаю відмовитися. 

У решті догляд яблуні у нашому господарстві подібний класичній технології. Ми обрізуємо й підживлюємо сад, на початку вегетації обприскуємо його проти плодожерки та кліщів, часом потрібен обробіток проти борошнистої роси — деякі з вирощуваних сортів до цієї хвороби чутливі. Сумарно виконуємо 3–4 хімічних обробітки за сезон. Чи успішний наш сад? Так, і це навіть попри те, що ми не маємо права брендувати свою продукцію як органічну. Уся справа — в собівартості, якою нам легко конкурувати з яблуками класичних, позбавлених стійкості до парші сортів. 

З якістю плодів теж усе добре. Наші насадження ще не увійшли в повне плодоношення, через це сформувати товарну партію яблук, наголосивши на їх екологічному вирощуванні, ми не можемо. Тому позиціонуємо їх як… звичайні, отримані за класичною технологією. Жовті яблука резистентного сорту Реа Голд на полиці сусідять з усіма любленим Голден Делішес, й споживач не бачить між ними суттєвої різниці. 

За кілька років, коли наше виробництво набере обертів й зміцніє, ми його усе-таки сертифікуємо за органічними стандартами. Адже ідея яблука, яке не потребує великої кількості хімічних обробітків, мене приваблює не лише економічно, а й світоглядно: я не хочу споживати плоди, які містять сторонні хімічні сполуки. Впевнений, що маю багато однодумців, яким не байдуже до свого і своїх дітей здоров’я. 

Звісно, в Україні тема органічних продуктів ще не досить популярна, натомість у Європі до неї вже сформувався стабільний інтерес. Там є і органічна рослинницька продукція, і екологічна, яку вирощено з мінімальним хімічним навантаженням. Український ринок до теми органічних харчів за деякий час прийде. Сподіватися на те, що ця продукція у нас повсюдно переважатиме, не варто, проте свої 15–20% на ринку вона матиме. І що більше, ми, садівники, її вироблятимемо нині — тим швидше зможемо зайняти цю нішу.