Точка зору

Усі ті господарські досягнення, якими сьогодні пишаються українські сільгоспвиробники, спираються на багаторічні напрацювання вітчизняних науковців

Володимир Саченко
голова Ради Асоціації «Ліга машинобудівників та роботодавців України»

 

Сьогодні українські аграрні підприємства у веденні землеробства орієнтуються на ґрунтозахисні енергоефективні технології. Для цього техніку та знаряддя прагнуть закуповувати у Європі й Америці, адже, згідно з переважними уявленнями наших фермерів, саме тамтешні компанії-виробники найкраще втілюють у метал передові розробки наукової думки.

 

У зв’язку із цим хотів би нагадати нашій аграрній громадськості про одну людину й одну дату, що з нею пов’язана. Здавалося б, ця людина вже відійшла в історію, але, з другого боку, ще зовсім недавно поряд із нами працював фахівець, який своїм розумом рухав прогрес у вітчизняному й світовому аграрному машинобудуванні. 8 січня 2017 року виповнилося б 70 років українському вченому — фахівцю в галузі механізації сільського господарства, доктору технічних наук, академіку НААН України Якову Серафимовичу Гукову.

 

Майже вся трудова біографія Якова Серафимовича пов’язана з Українським НДІ механізації та електрифікації сільського господарства, де він в різні часи очолював лабораторію захисту ґрунту від ерозії та групу з розроблення технологій і технічних засобів для глибокого розпушування ґрунту. У 2000 році Я. С. Гукова було призначено директором ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» УААН.

 

Кандидатську дисертацію на тему «Дослідження процесу протиерозійного обробітку ґрунту плоскорізальними робочими органами в умовах степової зони Української РСР» захистив 1979 року у Всесоюзному науково-дослідному інституті механізації сільського господарства. Докторську дисертацію на тему «Механіко-технологічне обґрунтування енергозберігаючих засобів для механізації обробітку ґрунту при вирощуванні сільськогосподарських культур в умовах України» — у 1999-му в ІМЕСГ УААН.

 

Ним безпосередньо та під його керівництвом розроблено нові способи обробітку ґрунту безполицевими знаряддями, робочі органи знарядь для плоскорізального та чизельного обробітку ґрунту, виконано теоретичні та експериментальні дослідження з обґрунтування параметрів і режимів їх роботи, обґрунтовано компонувальні схеми знарядь для тракторів класу 1,4–5,0.

 

Основні напрями наукової діяльності Я. С. Гукова — створення ефективних засобів для протиерозійного обробітку ґрунту за застосування контурно-меліоративної системи землеробства, впровадження ґрунтозахисних технологій вирощування польових культур. На основі проведених Я. С. Гуковим досліджень, за його участю та під його керівництвом розроблено технічну документацію, вихідні вимоги, доведено до виробництва сімейство плоскорізів-щілювачів, культиваторів-розпушувачів, щілювачів-розпушувачів і дискових борін до тракторів класу 1,4–5,0, серед яких ЩП-3-70; ПЩН-2,5; КР-4,5; БДВ-3,0; БДВ-6,0; БПРР-4,0. Під його керівництвом велися розробки та дослідження вітчизняного зернозбирального комбайна «Славутич», завдяки Я. С. Гукову було розроблено та випробувано трактор нового покоління ХТЗ-220-21.

 

Учений опублікував понад 160 наукових праць, серед яких — п’ять монографій і дві книги, отримав сорок авторських свідоцтв і патентів на винаходи, більшість із яких упроваджено у виробництво. Він керував підготовкою чотирьох науково-дисертаційних робіт (готував двох аспірантів, докторанта і здобувача).

 

Яків Серафимович вів плідну роботу в Україні з таких питань: 

• розроблення основних напрямів науково-технічного прогресу у галузі механізації, автоматизації, електрифікації сільського господарства;

• створення конкурентоспроможної техніки й організації технічного сервісу;

• розроблення заходів, спрямованих на підтримку вітчизняного виробничого та науково-технічного потенціалу з метою забезпечення технічної та технологічної незалежності держави на стратегічно важливих напрямах розвитку сільськогосподарського виробництва.

 

У грудні 2002 року Я. С. Гукова обрано членом-кореспондентом, 2007-го — дійсним членом Української академії аграрних наук, 2008-го — обрано дійсним членом РАСГН, а 2006 року його відзначено державною нагородою орденом «За заслуги» III ступеня.