Точка зору

Силосні добавки в органічному землеробстві: яка користь і вигода

Aндреас Тітце
науково-технічний співробітник Державного НДІ сільського господарства та рибальства землі Мекленбург-Передня Померанія (LFA), Німеччина

У багатьох господарствах, що займаються виробництвом органічних кормів, постає питання, чи є сенс використовувати силосні добавки хоча б один раз тестово під час наступної заготівлі кормів або ж стандартно закласти їх у промисловий процес виробництва кормів.

Невизначеність щодо ефективності, умов використання чи способів схвалення широко пропонованих засобів зазвичай велика. Крім того, поки що не вдалося належним чином відповісти на питання щодо промислово-економічної рентабельності. Отже, перед використанням силосних добавок кожен керівник господарства повинен запитати себе, якою була якість силосних партій, вироблених раніше, і чи можна досягти необхідних покращень за рахунок послідовнішого впровадження відомих принципів силосування. У багатьох випадках це більше економічне рішення, бо робоче навантаження і для хорошого, і для поганого силосу, однакове.

На органічних фермах із виробництва кормів ми переважно бачимо культури з відносно високою часткою бобових на полях і пасовищах. Раніше вважалося, що такий корм важко силосувати через його високу буферну ємність, і використання молочнокислих бактерій взагалі недоречне через низький вміст цукру. Та результати багаторічних досліджень силосу з конюшини та люцерни у Державному дослідному центрі сільського і рибного господарства/LFA Федеральної землі Мекленбург Передня Померанія показали, що такий силос має сприятливіші кислотні зразки бродіння, ніж трав’яний силос без бобових. А після відкриття силосів під впливом повітря не виявлено повторного нагрівання.

Гомоферментативні молочнокислі бактерії для поліпшення процесу бродіння, підвищення кормової цінності та продуктивності
Їхнє застосування доказово підвищує рівень молочної кислоти, знижує розпад білка та рівень аміаку. Також на практиці вони поліпшують якість силосу з конюшини, особливо з огляду на використання білка. Цей результат підтверджено і під час силосування багатьох травостоїв люцерни. Найкращого ефекту досягнуто за показників умісту сирої клітковини близько 25% у сухій речовині.
Травостої конюшини й люцерни мають відносно високий уміст цукру. Отже, їх не слід збирати надто рано (сира клітковина 27%).

Гетероферментативні молочнокислі бактерії для покращення аеробної стабільності
Ці бактерії виробляють оцтову кислоту як кінцевий продукт із попередньо утвореної молочної кислоти, що завжди пов’язано з втратою енергії. Результати численних досліджень свідчать, що подібні штами бактерій доказово покращують аеробну стабільність і в практичних умовах, та можуть виникати проблеми зі споживанням і використанням корму через іноді дуже високий вміст оцтової кислоти. Ефективна безпека також не завжди має місце за високого вмісту сухої речовини.

Меляса в поєднанні з гомоферментативними молочнокислими бактеріями
У принципі таке поєднання можливе і частково успішно використовується на практиці. Однак слід взяти до уваги, що цей спосіб вимагає складнішої техніки дозування. Оскільки органічна меляса майже недоступна, доводиться використовувати традиційний матеріал, який потім вважатиметься традиційним кормом. Тому слід зосередитися на гомоферментативних молочнокислих бактеріях, які теж відносно недорогі.

Матеріал траншейного силососховища має зів’яти так, щоб суха речовина складала максимум 40%, що за нижчої врожайності органічних кормів у кінцевому підсумку досягається максимум за 24 години вилежування трави на полі. Це значно покращує ущільнюваність матеріалу, що сприяє зменшенню повітря в штабелі та швидшому підкисленню. Ця рекомендація прямо стосується й конюшини та люцерни.

Гомоферментативні молочнокислі бактерії доцільно використовувати за силосування польових кормів (конюшина, трава люцерни, зерно-силос із листостеблової маси, зерно-силос із листостеблової маси з бобовими), а також лугових сумішей із високою часткою райграсу, фестулоліуму чи вівсяниці лучної.

Найефективніше внесення силосних добавок у рідкій формі безпосередньо у приймальні пристрої або в потік кормоподрібнювача. Внесення в силос, ще і вручну, не дасть бажаного результату, бо молочнокислі бактерії нерухомі, отже можуть діяти лише там, куди потрапляють.

Використання гомоферментативних молочнокислих бактерій із процесуальними витратами 1-2 євро/тонна силосу може бути виправданим і з економічної точки зору, якщо кормові властивості високоякісного основного корму будуть покращені чи принаймні збережені. Однак за допомогою молочнокислих бактерій неможливо підвищити цінність низькоякісного вихідного матеріалу.