Утилізація падежу в Україні є одним із найактуальніших питань, особливо для невеликих виробників, які не мають достатніх ресурсів і можливостей для безпечного й ефективного його вирішення. Утім, з появою на ринку доступного та енергоощадного обладнання господарства мають можливість не лише утилізувати трупи тварин, а й отримати дешеві органічні продукти для подальшого використання.
Нагадаю основні сучасні методи утилізації: статичне компостування (бурти), механічне компостування (барабан), рендерінг (варіння), лужний гідроліз, спалювання, дегідратація, а також переробка в біогазових установках.
Статичне компостування вимагає чіткого дотримання технології для безпечного знезараження відходів. Нині ця система функціонує обмежено, фактично заборонена в Україні.
Рендеринг, або проварювання
Процес дає можливість безпечно переробляти трупи тварин, які загинули від неінфекційних хвороб або травм, а також частини туш, що не вживають люди (кістки, жир, нутрощі). Отримане м’ясо-кісткове борошно використовують як добавку до кормів для тварин, а жири — у виробництві біодизеля, мила, косметики й промислових мастил.
Лінії безперервного рендерингу — це сучасні автоматизовані комплекси: подрібнювачі, стерилізатори, преси для вичавлювання жиру й установки для охолодження та розмелювання борошна.
Переваги рендерінгу:
• отримання стерильної біомаси за 40–90 хв за температури 120–150 °С;
• промислова масштабованість;
• універсальність сировини;
• тривалий термін зберігання готового продукту.
Варто зазначити, що процес варіння тваринних решток — тривалий, складний, енергозатратний, зі специфічним запахом, а отримана продукція потребує налагоджених каналів збуту. Окрім того, робота з установкою потребує дозволів відповідних контрольних органів і спеціальної підготовки працівників.
Інсинерація, або спалювання
Інсинерація — це метод утилізації трупів тварин шляхом їхнього спалювання в спеціальних установках до стану стерильного попелу. Тваринні рештки спалюють у стаціонарних або мобільних крематоріях / інсинераторах. Вони мають вогнетривку камеру, куди завантажують труп, і пальники (дизельні або газові). Спалювання відбувається за температури 800–1200 °C. Це гарантує повне знищення збудників небезпечних хвороб, включно із сибіркою та сказом. У результаті отримуємо золу, що становить 3–5% завантаженої маси, яку надалі потрібно утилізувати.
Попри переваги з погляду біобезпеки, метод має й певні вади. Зокрема високі витрати на пальне / електрику. Так, для утилізації 100 кг біомаси потрібно 12–20 л дизельного пального. Окрім того, є високі ризики, пов’язані з роботою з надвисокими температурами, а також складна система дозволів і перевірок контрольних державних органів.
Лужний гідроліз
Дуже цікавий метод утилізації трупів тварин засновано на розщепленні тканин у гарячому розчині лугу під тиском. Процес знищує всі патогени, перетворюючи рештки на стерильний рідкий концентрат добрива. Тканини тварини протягом 2–6 год розчиняються під дією високої температури (120–160 °С) та тиску, що руйнує білки, жири й нуклеїнові кислоти. Використовується в спеціалізованих утилізаційних установках і є стандартом для знищення тварин, заражених небезпечними інфекціями, бо гарантує повну стерильність кінцевого продукту — рідкого добрива.
Переваги методу:
• повне знищення патогенів;
• високий рівень біобезпеки;
• мінімальний запах;
• контрольований процес.
Проте, попри ефективність, метод доволі затратний, бо потребує дорогого обладнання, корозійностійких матеріалів, автоматики. Також є низка інших ризиків:
• хімічні ризики: робота з лугом (NaOH / KOH) може спричинити опіки;
• складність експлуатації: контроль pH, температури, тиску потребує кваліфікованого оператора;
• проблема зі стоками: утворюється лужний розчин, який треба нейтралізувати й утилізувати за правилами;
• регуляторні обмеження: не всюди дозволено, потрібні погодження та контроль;
• інфраструктурні вимоги: вода / каналізація, вентиляція, місце для реагентів, під’їзд, безпечне зберігання хімії;
• обмеження щодо матеріалів: не все можна переробляти без попередньої підготовки (подрібнення).
Врешті-решт отриманий гідролізат потрібно стабілізувати й нейтралізувати кислотними розчинами для подальшої утилізації.
Біогазові установки
Ефективна утилізація трупів тварин у біогазових установках, у результаті якої отримують три основних продукти:
• біогаз (суміш метану (CH₄) та вуглекислого газу (CO₂), який використовують для вироблення електроенергії, тепла або очищують до стану біометану (аналог природного газу);
• дигестат (біодобриво) — залишок після бродіння, багатий на азот, фосфор і калій у формі, що легко засвоюється рослинами. Є екологічною альтернативою хімічним добривам;
• теплова енергія — побічний продукт після спалювання біогазу в когенераційних установках, який можна використовувати для опалення приміщень або технологічних потреб.
Робота біогазових установок регулюється жорсткими ветеринарно-санітарними нормами й потребує спеціальної попередньої підготовки сировини — трупи тварин обов’язково підлягають подрібненню до однорідної маси (зазвичай фракція до 50 мм) для забезпечен ня стабільної ферментації та змішування з гноєм / силосом. Перед потраплянням у метантенк біогазової установки сировина має бути термічно оброблена під тиском для знищення патогенної мікрофлори.
Крім зазначених вище обмежень є й такі ризики:
• повільний процес, що триває тижнями;
• запахи та логістика: зона приймання / зберігання трупів потребує герметизації та правильної вентиляції;
• високий CAPEX і сервіс: реактор, газова частина, КВПіА, безпека, кваліфіковані оператори;
• дигестат після зброджування потрібно переробляти далі (компостувати).
Механічне компостування
Компостування трупів тварин — це екологічно безпечний метод утилізації, що базується на аеробному розкладанні біоматеріалу. У результаті біовідходи перетворюються на безпечне добриво без патогенів. Важливо додавати вуглецеві матеріали (солома, торф, тирса) та дотримуватися суворого контролю температури. На ринку України для механічного компостування представлено горизонтальні установки.
Компостування біологічного матеріалу має такі переваги:
• низькі експлуатаційні витрати (мінімум енергії, просте обслуговування);
• екологічність: значно менше викидів в атмосферу;
• корисний продукт на виході — компост / органічне добриво;
• гнучкість для ферми: можна масштабувати під обсяги, працює стабільно в будь-якому зручному режимі;
• покращення біобезпеки: контрольований процес знижує ризики поширення інфекцій;
• менше логістики: переробка на місці → менше проблем із утилізацією;
• зменшення витрат на мінеральні добрива.
Метод дегідратації
Сучасною альтернативою спалюванню, яка дає можливість не лише утилізувати трупи тварин, а й переробити біовідходи на безпечну сировину, є метод дегідрації. Це контрольований процес у закритій системі, що забезпечує видалення вологи, зменшення обсягу та стабілізацію біомаси з одночасним зниженням біологічних ризиків завдяки високим температурам. Залежно від обсягів вихідного біологічного матеріалу для цього можна використовувати різне обладнання.
Зокрема, електрична система Ravager розрахована на одночасну переробку 820 кг біологічного матеріалу, в результаті через 24 год отримуємо м’ясо-кісткове борошно обсягом до 30% завантаженої маси. Трупи вагою до 10 кг можна не подрібнювати.
Газовий дегідратор BIoRoter протягом 8–12 год термічно обробляє органічну біомасу (до 20 т/доба), зменшуючи її обсяг і перетворюючи на якісне та безпечне м’ясо-кісткове борошно.
Таким чином, метод дегідратації:
• мінімізує «вікно біоризику», оскільки трупи постійно вивантажують в установку;
• має високий рівень біобезпеки через знищення патогенів;
• суттєве зменшення маси й обсягу → дешевше зберігати й транспортувати;
• керований, стандартизований процес: однакова якість кожного разу;
• корисний кінцевий продукт у вигляді сухої фракції для подальшого використання в годівлі тварин.
Ще одне цікаве рішення для швидкої та гігієнічної переробки органічних відходів — гібридна система дегідратації та компостування ЕcoDrum Pro. Це сучасна промислова установка, що поєднує процеси дегідратації (зневоднення) та аеробного компостування. Протягом 24 год система формує компост без додавання вуглецевих складових. Завантажений в установку матеріал нагрівається до 95 °С, тобто фактично відбувається стерилізація, після чого охолоджений до 60–65 °С матеріал обсіменяється бактеріями й протягом 24 год відбувається ферментація. Недозрілий компост виймають з установки та викладають на відведене місце. Протягом 7–14 днів він готовий до використання.
Таким чином, вибір методу утилізації трупів тварин у господарствах залежить від масштабів падежу, наявності обладнання та вимог біобезпеки.
Нині на ринку Україні є достатня кількість систем для безпечної переробки біовідходів, завдяки яким можна не лише дотриматися біобезпеки, а й отримати цінний продукт для подальшого використання.
The Ukrainian Farmer
