Що потрібно для безпеки. Продовольчої

Очікування подорожчання природного газу формує 70% ціни на мінеральні добрива. Загалом хімічна промисловість споживає України 6,0-8,5 млрд куб м природного газу. Основне споживання природного газу припадає на виробництво мінеральних добрив: 75% його використовується як сировина для виробництва добрив, а 20% – енергоносії.

Частка природного газу в собівартості виробництва азотних добрив становить 80%. Відтак ще у жовтні 2021-го ціни на добрива в Україні досягнули максимального показника за роки незалежності держави. Аміачна селітра (азотні добрива) з доставкою нині коштує 18 – 19 тис. грн/тонна (удвічі дорожче, ніж у лютому-березні 2021-го), карбамід (концентровані азотні добрива) з доставкою – 27,7 тис. грн/тонна (майже втричі дорожче). Імпортні  добрива додали в ціні ще більше на 2-3 тис. гривень/тонна.

Разом із тим, дорожчають не лише азотні, а й комплексні добрива (азот+фосфор+калій). Зокрема, нітроамофоска коштує від 15,3 до 18,6 тис. грн, або на 50% більше, ніж рік тому.

Однозначно, аграрії будуть зменшувати використання добрив, оскільки додатковий ефект від їх застосування не компенсує витрати на їх закупівлю. Передусім постраждають малі та середні агропідприємства, сімейні фермерські господарства, що обробляють невеликі площі (до 400-500 га) й мають незначні обігові кошти для закупівлі добрив. Якщо у структурі виробничої собівартості всіх підприємств частка вартості добрив становить 13,7%, то у фермерських господарств цей показник доходить до 20%. Відтак є всі підстави прогнозувати зменшення врожайності сільськогосподарських культур та їх прибутковості у фермерських господарств.

Вартість міндобрив гальмуватиме їх продаж. Розрахунки, проведені науковцями ННЦ «Інститут аграрної  економіки» свідчать, що подорожчання газу до 20-28 тис. грн. за тисячу кубометрів призведе до подорожчання мінеральних добрив на 40-55 млрд грн загалом у 2022 році, якщо їх внесення буде на рівні 2020-2021 рр.  Це спричинить збільшення виробничої собівартості сільськогосподарської продукції на 10-12%. Якщо врахувати також, що подорожчання газу призведе ще й до збільшення витрат на електроенергію, паливо, інші прямі витрати та оплату послуг сторонніх організацій, які теж у собівартості своєї продукції мають споживання газу, то це ще додасть додатково 3-5% до виробничої собівартості  сільськогосподарської продукції.

Як наслідок – ринкові ціни на сільгосппродукцію зростуть на 15-18%. І це – елемент загрози продовольчій безпеці. Проблема не тільки в подорожчанні продуктів, а й загалом у зменшенні доходу аграрної галузі, її валютної виручки та сплачених державі податків.

Заслуговує на увагу досвід наших сусідів щодо приборкування цін на матеріальні ресурси, які використовуються у сільському господарстві. За поданням Міністерства сільського господарства та розвитку села Польщі,  Сейм 13 січня 2022 року прийняв та вніс до Сенату поправки до закону про податок на товари та послуги. Закон, зокрема, передбачає тимчасове зниження  ставок ПДВ з 1 лютого 2022 року до 31 липня 2022 року: до нуля – на продукти харчування, добрива, ЗЗР, стимулятори росту тощо, а також на природний газ;  до 5% – на електроенергію і тепло; до 8% (із 23%) – на дизельне пальне, біокомпоненти, що входять до складу автономного палива, автомобільний бензин, зріджений газ. Ставка відшкодування польським фермерам ПДВ у розмірі 7% залишається незмінною (для порівняння: в Україні ставка ПДВ становить 20%, і нині ці гроші фермерам не залишають).

Науковці ННЦ «Інститут аграрної економіки» пропонують Україні застосувати власний дієвий механізм забезпечення матеріальними ресурсами вітчизняних сільськогосподарських суб’єктів господарювання, які виробляють сировину для продовольчих товарів, що мають істотну соціальну значущість  (за умов підвищення цін на природний газ). Ось його основні елементи:

1. МінАП визначає перелік суб’єктів господарювання (зокрема, національних, економічна діяльність яких орієнтована на потреби внутрішнього споживача), котрим за умов підвищення цін на природний газ довіряється виробляти сировину для продовольчих товарів, що мають істотну соціальну значущість.

2. Наукові заклади спільно з відповідними проєктними установами обґрунтовують технологічно необхідний норматив потреби в міндобривах та інших матеріальних ресурсах  для виробництва соціально значимого продовольства.

3. Визначають показники виробництва і постачання на внутрішній ринок конкретними довіреними підприємствами відповідних товарів.

4. Визначають нормативну потребу виробників матеріальних ресурсів, а також відповідні стимули, преференції чи підтримку.

5. Уряд подовжує дію Постанови КМУ № 1236 від 9 грудня 2020 року щодо встановлення граничного рівня постачальницько-збутової надбавки до ціни природного газу власного видобутку на рівні не більше 25% для задоволення потреб суб’єктів господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво соціально значущих товарів. Поширюють дію зазначеної постанови на виробників міндобрив, для забезпечення ними вітчизняних виробників сировини для продовольчих товарів, що мають істотну соціальну значущість та забезпечують продовольчу безпеку держави.

6. Крім того, Україна тимчасово знижує податкові ставки (ПДВ) на матеріальні ресурси, які необхідні для забезпечення країни продовольством (мінеральні добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, електроенергію) з 20% до 7, або 5% та навіть 0%, як і в сусідній державі – Польщі.