Точка зору

Експорт ‒ вікно можливостей для розвитку свинарства

Євген Шатохін
директор «Генесус Україна»

Зважаючи на ресурсну базу України – землю, воду, корми, ми маємо геть мікроскопічне свинопоголів’я. Й основний чинник, що стримує розвиток свинарства, ‒ те, що ми варимося у власному соку. Оскільки наразі ми не маємо можливостей експорту свинини, то по факту працюємо на самозабезпечення.

Якщо порівняти ресурсну базу великих свинарських країн Європи й українську, то за вдалого збігу обставин ми здатні зрости вдесятеро чи навіть удвадцятеро, й дуже швидко.

Сьогодення ‒ тяжке, але треба думати про те, куди ми рухаємося. І я переконаний, що перспектива у свинарської галузі є, й вона безпосередньо пов’язана з експортом. Буде експорт ‒ буде й можливість швидкого росту та буму.

Хочеться сподіватися, що експортний ринок відкриється у перспективі двох-трьох років. І я не просто вірю, я розумію аргументацію, алгоритм дій, за яким працює наша держава з питанням АЧС і можливістю відкриття експорту свинини.

Та мене надзвичайно турбує, що в нашому русі до Європейського Союзу свинарська галузь усе більше й більше стає зарегульованою, з’являються нові обмежувальні чинники (до прикладу, вимоги до благополуччя тварин). Але питання, хто врешті-решт за це заплатить і чи готовий заплатити, бо всі обмеження позначатимуться на собівартості й на нашій спроможності конкурувати на глобальному ринку. А експорт – це про ціну й ефективність.

Можливо, ми недостатньо відстоюємо свої права на рівнях держави, профільної асоціації.

І якщо ми готуємося (а ми повинні готуватися) до відкриття експортних можливостей, то маємо думати над цим, комунікувати з профільними представниками державної влади і боротися.

При цьому треба розуміти, що експорт – це не про кількість поросят, які народилися в однієї свиноматки, не про конверсію корму без розуміння його вартості. Переконаний, що свинарям треба подорослішати і почати мислити категоріями, якими, до прикладу, оперують птахівники, котрі вирощують бройлерів. Якщо господарство працює в умовно замкненому циклі, то свинарям треба рахувати, скільки кілограмів живої ваги вони отримали з 1 м2 ферми, яка собівартість 1 кг живої ваги.

Завтра, я вірю, Україна буде великим експортним гравцем на глобальному ринку свинини, і думати про це треба сьогодні. Бо чим більше у нас буде зарегульована галузь свинарства, чим більше від нас вимагатимуть робити речі, недотичні до ефективності виробництва, тим більше страждатимемо.