Агромаркет

Корисна казуїстика

Корисна казуїстика

Кілька цікавих фактів про те, коли вимога ДФС — поза законом

 

«Теоретик!» — зневажливо кажуть у нас про тих, хто прагне більш-менш системно підходити до ведення бізнесу. Натомість у країнах — лідерах світового технологічного прогресу вважають, що немає нічого більш практичного за добру теорію. Власне, й у нас, як на мене, неабиякий практичний сенс має увага до базових економічних і законодавчих визначень.

 

Що таке «основні фонди»

 

Мало хто уник проблем, пов’язаних із претензіями податкової інспекції щодо виключення з бази оподаткування земельних ділянок, договори оренди яких не зареєстровані належним чином. Незалежно від прізвищ при владі ця обставина псувала й далі псує настрій багатьом керівникам підприємств. «На власних або орендованих основних фондах», — так звучить ця сакраментальна фраза у визначенні сільгосппідприємства (знаменитий п. 209.6 Податкового кодексу України). Однак, що таке «основні фонди»? В сучасній економічній науці та чинному законодавстві такого визначення немає. Є поняття «основні засоби», яке визначається і в однойменному стандарті бухгалтерського обліку (номер 7), і в самому Податковому кодексі України (п. 14.1.138). Це поняття стосується виключно матеріальних активів. Право оренди землі — актив нематеріальний. Тож яке відношення фраза «основні фонди» має до законодавства взагалі та до договорів оренди як активів підприємства зокрема? Виходить, що податкова ставить умови, виконання яких є принципово неможливе. Які тут можуть бути практичні наслідки? Ігнорування вимог як таких, що виконати неможливо. Хто не згодний — до суду, за базовими знаннями.

 

 З’ясуймо, де товар, а де послуга

 

Інший приклад — зі сфери оподаткування акцизним податком пального, яке надається господарством для заправки найманої техніки на польові роботи. Здавалося б — твоє пальне використовується на твоєму ж полі для обробітку твого ж урожаю. Де тут продаж пального? Однак не все так просто. Наприкінці 2014 року безоплатне відвантаження товарів, зокрема з давальницької сировини, визнається «реалізацією підакцизних товарів». Наприкінці 2015 року додається уточнення, що «передача, відпуск, відвантаження пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника» — це теж реалізація підакцизних товарів. «Звертаємо увагу, що здійснення суб’єктами господарювання операцій із реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального» — нагнітає ДФС. А втім, читаючи ПКУ уважніше, з’ясовуємо: «реалізація підакцизних товарів (продукції)» — це «відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини». Тобто оподаткування торкається не відвантаження пального як такого, а товару, виробленого з нього.  А в нас взагалі не товар, вироблений із пального, а послуга. Тож фраза «виробництво із сировини замовника» до надання послуг із використання техніки теж немає жодного відношення. От якби було написано «використання давальницької сировини при наданні послуги»… Хоча на майбутнє для збереження нервів за таких обставин сільгосппідприємству краще укладати договори не на надання послуг із використання сільгосптехніки, а з її оренди…

 

Пошукаймо в кодексі «вичерпний перелік»

 

У ТОП-списку корисної казуїстики також подробиці вимоги ДФС щодо надання сільгоспвиробниками всебічної інформації. Фіскальна служба хоче знати про підприємство все: і про його земельний банк, і про використання добрив, і про кількість працівників, і про транспорт вкупі з паливно-мастильними матеріалами, і про очікувану структуру посівних площ і врожайність на них. Відповідний лист від ДФС починається пафосним переліком пунктів ПКУ, за якими господарство має надати всі ці дані. Проте відкриймо ці пункти в оригіналі та прочитаймо: «Контролюючі органи мають право звернутися із запитом про надання інформації, вичерпний перелік якої встановлений законом». Шукаємо цей вичерпний (!) перелік і знаходимо його в пункті 72.1, де з усіх наведених запитів інформації цієї ситуації стосується хіба що фраза, що для аналітичної діяльності контрольного органу використовується інформація про «фінансово-господарські операції платників податків». Шукаємо в КПУ визначення цього терміна й з’ясовуємо, що там його немає. А під «фінансово-господарськими операціями» мається на увазі «діяльність, яка зумовлює зміни у фінансовому стані, активах та пасивах підприємства». Тобто коли ви купили землю або виплатили зарплату, то це операція, а коли у вас просто є земля, наймані працівники чи майбутній урожай, то, вибачайте, до фінансово-господарських операцій це не має жодного відношення. «Вичерпним переліком» таке не передбачено, отже, вимога ДФС — поза законом.

 

Пай і ділянка — це дві великі різниці

 

Принагідно зазначимо декілька інших «резонансних» казусів. Зокрема, з’ясуємо, що відбувається з нормативною грошовою оцінкою землі. Як свідчить і теорія оцінки майна, і чинне законодавство, поняття нормативної грошової оцінки землі стосується виключно землі як фізичної земельної ділянки й аж ніяк не стосується такого об’єкта, як земельна частка (пай). Отже, на виплату орендної плати на паї не поширюється ані індексація, ані граничні розміри орендної плати, ані інші нормативи, встановлені для плати за оренду земельних ділянок. Відтак, і в економічному, і в законодавчому сенсі пай є виключно перспективним і виключно потужним об’єктом…

 

Кажучи про потреби сільгоспвиробника, важко обійти увагою таке гостре питання, як розмір ставки кредитування. Відкриваємо Положення про процентну політику НБУ і бачимо, що славнозвісний дефіцит бюджету й інфляція аж ніяк не єдині чинники, що впливають на встановлення облікової ставки НБУ. Тут також мають бути врахованими ще й такі складові, як рентабельність основних галузей економіки та відсоткові ставки рефінансування, які використовуються центральними банками країн, що мають тісні торговельно-економічні зв’язки з Україною.  На відміну від дефіциту та інфляції про ці позиції не йдеться ні по радіо, ні по телебаченню. Банкіри кажуть, що рентабельність сільського господарювання в агрохолдингів і в традиційних господарств коливається десь в діапазоні 40–60%. Тож принагідно з’ясовується, що на відміну від інших галузей економіки України аграріям скаржитися немає на що. Хіба що варто зважити на те, що станом на 6 травня 2016 року у Єврозоні ставка центральних банків була 0%, у Швеції, Швейцарії та Японії взагалі сягала невеликих від’ємних значень, а найбільша — 2,25% — спостерігалася в Новій Зеландії. Добре було б, якби в НБУ читали уважніше власні засадничі документи…

 

Про ВВП і розмір національного багатства

 

Як на рівні кожного підприємства існують поточні обігові кошти та довготривалі активи, так само швидкі й повільні складові є й у національної економіки. Всі знають, що таке ВВП — це «валовий внутрішній продукт», вартість товарів і послуг, виготовлених в межах національної економіки для кінцевого споживання. А чи всім відомий такий показник, як «розмір національного багатства» — сукупна вартість активів національної економіки? Може, про нього не йдеться, бо в нас повний провал із довгостроковим кредитуванням, інвестиціями й технологічним розвитком? Про цю фундаментальну макроекономічну складову начебто забули, а тим часом саме ці активи розкрадають протягом десятиліть. То, може, таки час уже звернути увагу на економічну науку, панове? Вона допоможе побачити суть і зрозуміти, як найкраще скористатися тим, що маємо. І в законі, і в реальному житті.

 

Лариса Старікова, координатор Аналітичного центру Аграрного союзу України

газета “АгроМаркет”, червень 2016 року

 

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
  

 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ