Головне:
Інтерв'ю

Якісні показники українських ґрунтів невпинно знижуються. На що перетворяться наші чорноземи через десяток-другий років?

Ігор Яцук
генеральний директор Інституту охорони ґрунтів України (ДУ «Держ- ґрунтохорона»)
Поділитись:

У законодавстві України земля, а відтак, і ґрунт, визначена як загальнонаціональне багатство і має перебувати під особливою охороною держави. Проте, на жаль, питання охорони ґрунтів нині швидше риторичне.

 

Уперше державний моніторинг родючості ґрунтів в Україні запроваджено в 1964 році силами створених тоді зональних агрохімічних лабораторій. Як відтоді змінився стан наших ґрунтів, ми запитали генерального директора Інституту охорони ґрунтів України (ДУ «Держґрунтохорона») Ігоря Яцука

 

 

— Ігорю Петровичу, як часто Інститут охорони ґрунтів проводить моніторинг їх родючості?

 

— Загалом із 1964 року проведено дев’ять турів агрохімічного обстеження ґрунтів, у 2015 році планується завершити десятий. За результатами цих обстежень ДУ «Держґрунтохорона» протягом 50 років формує унікальну за своєю періодичністю, обсягами обстеження та спектром показників базу даних про стан ґрунтів. Вона містить інформацію починаючи від поля й закінчуючи зведеними даними по Україні. Кожні п’ять років наша установа обстежує близько 17 тис. господарств на площі 26 млн гектарів сільгоспугідь. Для цього наші фахівці відбирають 2,5 млн проб ґрунту, виконують 11,5 млн аналізів. Дослідження ґрунтів проводиться за агрофізичними, агрохімічними, фізико-хімічними й еко-токсикологічними показниками, загальна кількість яких становить понад 20 найменувань. За результатами агрохімічної паспортизації земель у 2014 році ми видали 63,5 тис. агрохімічних паспортів поля, земельної ділянки.

 

— Якою є загальна тенденція стану родючості ґрунтів?

 

— На жаль, дані агрохімічного обстеження вказують на погіршення основних показників їх родючості. Як відомо, одна з найважливіших складових ґрунту — це вміст гумусу, який є інтегральним показником рівня потенційної й ефективної родючості. Так от, за останні 20 років у середньому по Україні його вміст зменшився на 0,22% в абсолютних величинах і нині становить 3,14%. За нашими обчисленнями, 20-річні втрати гумусу в грошовому еквіваленті становлять понад 450 млрд гривень. Значно зменшилися площі ґрунтів із високим і дуже високим умістом гумусу, вони перейшли в нижчу градацію — із підвищеним умістом. На сьогодні така площа становить 22%обстеженої. Зазначу, що найкращі ґрунти зосереджені в Харківській, Кіровоградській, Донецькій, Дніпропетровській і Луганській областях. Починаючи з 90-х років спостерігається також зменшення вмісту в ґрунтах України рухомих сполук фосфору. Відповідно, зменшилися площі з високим і дуже високим умістом фосфору, натомість збільшилися з низьким і середнім. Аналогічна тенденція спостерігається щодо динаміки вмісту рухомих сполук калію. Через катастрофічне зменшення обсягів унесення хімічних меліорантів і застосування переважно фізіологічно кислих мінеральних добрив відчуження кальцію та магнію з ґрунту значно перевищує їх надходження. Тому відбувається підкислення ґрунтів у поліській і лісостеповій зонах. У степовій зоні спостерігається підвищення їхньої лужності. Відповідно площа ґрунтів із нейтральною та близькою до нейтральної реакцією зменшується.

 

— Чи багато залишається в наших ґрунтах пестицидів і важких металів?

 

— Із цим ситуація дещо краща. Виявлення решток високотоксичних пестицидів групи хлорорганічних сполук, застосування яких заборонено ще у 1970 році, із року в рік зменшуються. Перевищення допустимих рівнів має локальний характер і спостерігається в основному на земельних ділянках, які раніше були під садами, виноградниками, хмільниками, де здійснювався інтенсивний захист, і територіях, що прилягають до колишніх складів агрохімікатів. Таких ділянок у нас близько 2500 тис., щодо них здійснюється постійний моніторинг. На решті земель сільгосппризначення можна отримувати екологічно безпечну продукцію, за винятком території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та локальних ділянок, забруднених важкими металами, рештками пестицидів і їх метаболітів.

 

— До речі, яка нині ситуація з ґрунтами в зоні відчуження?

 

— За даними дев’ятого туру агрохімічного обстеження земель, у п’яти найбільш постраждалих від аварії на ЧАЕС областях (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Чернігівська) 237,2 тис. гектарів сільгоспугідь забруднено цезієм-137 і 2 млн га — стронцієм-90. Тобто вони належать до зони посиленого радіоактивного контролю. Із моменту аварії на ЧАЕС відбулися природні реабілітаційні процеси, тому деякі площі вже можна було б використовувати для вирощування, наприклад, технічних культур, насамперед для виробництва альтернативного палива. Однак для цього потрібно провести детальніше обстеження територій.

 

 

 

— До проблемних можна зарахувати ще одну категорію земель — у зоні зрошуваного землеробства. Яка нині там ситуація?

 

— За даними останніх двох турів агрохімічної паспортизації земель основні показники родючості зрошуваних ґрунтів погіршуються. Наприклад, у ґрунтах Каховського, Інгулецького, Краснознам’янського та Правобережного зрошуваних масивів на території Херсонської області за 10 років середньозважений показник умісту гумусу знизився на 0,12% в абсолютних одиницях. Найбільше зниження вмісту гумусу спостерігається в ґрунтах Каховського зрошуваного масиву. Ми зробили аналіз динаміки вмісту азоту в ґрунтах, хоч це й досить лабільний показник. Так от, середньозважений показник нітрифікаційного азоту в зрошуваних ґрунтах знизився в середньому на 3 мг/кг ґрунту, або на 12%. Найбільше зниження спостерігається в ґрунтах Інгулецького зрошуваного масиву. Також виявлено загальну тенденцію до зниження вмісту рухомих форм фосфору в орному шарі зрошуваних ґрунтів. У середньому по Херсонській області вміст фосфору за цей період зменшився на 6 мг/кг ґрунту, або ж на 11,5%. Найсуттєвіше зниження вмісту рухомих форм фосфору спостерігається також на Інгулецькому зрошуваному масиві. Уміст калію в зрошуваних ґрунтах Херсонської області зменшився на 3 мг/кг у Каховському зрошуваному масиві і на 40 мг/кг ґрунту — в Інгулецькому.

 

— Загальновідомо, що однією з причин зниження родючості ґрунтів є низькі обсяги внесення органічних і мінеральних добрив. Чи окреслився який прогрес у цьому питанні?

 

— Міркуйте самі: у середньому протягом 2004–2014 років господарства України вносили в ґрунт менше тонни гною на гектар, а останні три роки — взагалі близько 500 кг/га. Тоді як норма для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, залежно від ґрунтово-кліматичної зони, становить 8–14 тонн на гектар. Відповідно, щороку формується дефіцитний баланс гумусу, хоча в останні роки від’ємне сальдо зменшилося за рахунок пожнивних решток, які залишаються на поверхні поля. Унаслідок цього уповільнилися процеси дегуміфікації і дещо стабілізувався вміст у ґрунтах фосфору та калію. Аналогічно з початку 90-х років різко зменшилися обсяги внесення мінеральних добрив: критичним був 2003 рік — тоді господарства вносили в середньому по 13 кг/га. Починаючи із цього року завдяки програмі, яка передбачала часткову компенсацію вартості добрив, ситуація почала виправлятися, але все ще далека від бажаної. Сьогодні основну частку внесених добрив становлять азотні. Проте співвідношення азоту, фосфору й калію 1:0,2:0,2, тоді як науково обґрунтоване — 1,0:0,8:0,7. Це спричиняє від’ємний баланс поживних речовин, який із початку 90-х років коливається в межах 137–77 кг/га. Щоправда, через збільшення обсягів застосування азотних добрив від’ємне сальдо дещо зменшилося. Зазначу, якби ми в достатній кількості вносили органічні добрива й хоча б 150–170 кг/га діючої речовини мінеральних NPK, то вийшли б на бездефіцитний баланс гумусу. Однак, на жаль, сільгоспвиробники, ураховуючи, що в країні відсутня система контролю за відновленням родючості ґрунтів, не готові вкладати у це кошти, адже це довгострокова перспектива. Набагато вигідніше вкласти гроші в те, що може принести прибуток того самого року. Іншими словами, виробники вносять переважно хімічні добрива та пестициди для підвищення врожайності сільгоспкультур.

 

— Наскільки широко застосовують сільгоспвиробники засоби хімічної меліорації для поліпшення властивостей ґрунту?

 

— Її обсяги є надзвичайно низькими. Так, для оптимізації реакції ґрунтового розчину щороку невідкладного вапнування потребують 500–600 тис. гектарів ріллі й гіпсування — 130–170 тис. Проте 2013 року провапновано лише 98 тис. гектарів, а гіпсування проведено на площі 6,2 тис., що у 20 разів менше від потреби. У зоні дії зрошуваних систем є чимало ділянок, де активізувалися процеси мінералізації ґрунтів, їх вторинного засолення — за рахунок того, що перестала працювати система зрошення. Зокрема, з наявних 1,85 млн гектарів зрошуваних земель у 2013 році поливалося лише 613 тис. гектарів.

Окрім того, хотів би наголосити, що вагомою причиною погіршення стану ґрунтів є суцільне порушення науково обґрунтованих сівозмін. І хоча доведено, що завдяки дотриманню сівозміни можна без будь-яких додаткових витрат на 15–20% збільшити обсяги виробництва, проте частіше виробники віддають перевагу високоліквідному соняшнику, вирощуючи його в монокультурі або повертаючи на попереднє місце через 1–2 роки, замість 6–7. Науково обґрунтована площа посівів соняшнику для нашої країни близько 2 млн гектар, натомість сьогодні ми її перевищуємо в понад удвічі. Таким чином, це призводить до ґрунтовтоми. Велику проблему також створює висока розораність сільгоспугідь, яка є вищою, ніж у США, Канаді, Китаї, Німеччині, Франції, Польщі й інших розвинених країнах світу. Сільськогосподарська освоєність території України перевищує екологічно обґрунтовані норми. Особливо складна ситуація в зонах Степу та Лісостепу. Це спричиняє розвиток різних видів ерозії ґрунтів і, відповідно, зниженню їхньої родючості.

 

— Яким чином можна розв’язати проблему зниження родючості ґрунтів в Україні?

 

— До цього повинні долучитися як держава, так і землекористувачі. Зокрема, з боку держави потрібно ухвалити закон, який би забезпечував охорону ґрунтів і збереження їхньої родючості, прийняти загальнодержавні програми з охорони родючості ґрунтів і великомасштабного ґрунтового обстеження, затвердити нормативним актом показники виносу поживних речовин урожаєм сільгоспкультур. Це дасть змогу створити прозорі, прості й доступні механізми контролю за раціональним використанням земельних ресурсів, які може самостійно застосовувати будь-який землевласник чи землекористувач для оцінки своєї господарської діяльності. Окрім того, слід запровадити економічне стимулювання за ощадне та раціональне використання земельних ресурсів, залучати кошти місцевих бюджетів до проведення заходів з охорони та підвищення родючості ґрунтів. На жаль, на сьогодні в нас навіть не прийнята концепція охорони родючості ґрунтів, нині ми над нею працюємо. Прийнята лише концепція охорони земель і практично розроблена Загальнодержавна програма охорони земель. Основною метою цих документів є проведення державної політики, спрямованої на раціональне використання й охорону земель, їх захист від деградації та забруднення, підвищення продуктивності полів, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, створення умов для ефективної господарської діяльності, а також визначення обсягів робіт, необхідних для вирішення цих завдань.

Своєю чергою, землекористувачі повинні дотримуватися законів землеробства, раціонально використовувати ґрунти та впроваджувати ґрунтоохоронні заходи. Так, як це роблять у розвинених країнах світу. Там діє система контролю показників ґрунту, яку проводить служба охорони ґрунтів. Інспектор проводить аналіз ґрунту на момент взяття в оренду ділянки та після закінчення строку її оренди. Якщо показники змінилися в гірший бік, у її власника є один рік, щоб їх поліпшити. В іншому разі він несе адміністративну відповідальність. Якщо немає змоги компенсувати державі кошти за завдану шкоду ґрунтам, його позбавляють волі. Нашим же законодавством не передбачена адміністративна чи кримінальна відповідальність за такі речі. Єдина відповідальність — штрафи за несанкціоноване зняття родючого шару ґрунту: для юридичної особи — до 8 тис. грн, для фізичної — 170 грн. Також передбачена кримінальна відповідальність аж до позбавлення волі строком до трьох років за самозахват землі. Проте жодного разу ця норма не спрацювала.

 

— Чи може пересічний землевласник скористатися вашою базою даних і яким чином?

 

 

— Кожен охочий, надіславши до нашого Інституту відповідний запит, може отримати загальні показники щодо якісного стану родючості ґрунтів по будь-якому району, області та по країні в цілому. По конкретному полю ми надаємо інформацію тільки власнику земельної ділянки або користувачу, який підтверджує своє право користування цією ділянкою. Така пересторога має підґрунтя: адже за останній рік було декілька інцидентів, коли певні особи отримували інформацію нашої установи, тоді йшли до сільгоспвиробника, робили йому звіт за цими даними, використовуючи застарілі цифри. У результаті під час операцій із земельними ділянками змінювалися якісні характеристики ґрунту, після чого до справи долучалася прокуратура, починався судовий процес і нам виставляли претензії. Тому ми надаємо послуги тільки офіційним власникам і землекористувачам земельних ділянок.

 

 

 

Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ