ТОВ «Вінницька птахофабрика» – експортно орієнтоване підприємство, що входить до складу ПАТ «Миронівський хлібопродукт»
ТОВ «Вінницька птахофабрика» – це один із перших вітчизняних виробників птахівничого напрямку, на виробничих майданчиках якого абсолютно все відповідає євродирективам та євровимогам. Воно й зрозуміло: птиця, що тут вирощується, прямує на стіл до прискіпливого та вимогливого європейського споживача.
Про особливості утримання й вирощування, нюанси інженерно-технічних рішень, а також про інші цікаві деталі з життя бройлерів розповів Олег Патенко, заступник директора з питань виробництва ПАТ «Миронівський хлібопродукт»
— Яка кількість птиці вирощується на ТОВ «Вінницька птахофабрика»?
— На сьогодні на підприємстві утримується близько 17–18 млн голів птиці кросу Кобб-500. Загалом нараховується 12 виробничих майданчиків, з яких сім розташовано на комплексі «Тростянець» та ще п’ять – на комплексі «Тульчин». На кожному майданчику побудовано 38 виробничих приміщень. У загальному це 456 пташників. У кожне таке приміщення висаджуємо 55 тис. голів добового молодняку. Тобто на одну виробничу дільницю одноразово висаджується до 2,5 млн голів курчат. Утримується птиця до віку 47 днів. Але за рахунок того, що у віці 33 дні проводиться розрідження, то в середньому птиця на ТОВ «Вінницький птахокомплекс» утримується до 42 днів. З однієї ділянці ми здаємо близько 4,5 тисяч тонн живої ваги. Птицю з однієї ділянці забивають упродовж чотирьох днів. Щодня на забій надходить 480–490 тисяч голів.
 |
— Як налагоджена підготовка пташників до заселення їх новою партією птиці?
— До прибуття товарного молодняку після забою кондиційної птиці проводиться чищення виробничих приміщень від органічних залишків у вигляді посліду, решток комбікормів тощо. Наступний етап – мийка приміщення та виробничого обладнання. Після цього спеціалісти із сервісного обслуговування проводять огляд та, за потреби, ремонт виробничого обладнання. Потім триває волога дезінфекція та побілка приміщень, після чого завозиться нова партія підстилкового матеріалу. Підстилковий матеріал розсипаємо шаром завтовшки 3–4 см. Після зазначених процедур пташник стає на санацію, тобто приміщення герметично закриваються, загазовуються та витримуються в ізольованому стані протягом 48–72 годин. Тобто ми влаштовуємо такий собі «відпочинок пташнику» напередодні посадки птиці. Безпосередньо перед завезенням птиці спеціальна бригада застеляє на підлогу папір та розсипає по ньому комбікорм у розрахунку 45–50 г на одну голову. Це робиться з метою привчання добового молодняку до споживання комбікормів.
Треба сказати, що папір не прибирається навіть після того, як потреба в ньому відпадає. Це пояснюється просто, адже під дією різних механічних пошкоджень (зокрема внаслідок пошкодження кігтями на лапах птиці) він подрібнюється та перетворюється на звичайну підстилку.
— Розкажіть детальніше про підстилку та роботу з нею.
— Підстилковий матеріал завозимо одноразово, обсягом 6 тонн для кожного пташника. Це близько 2,4 кг на 1 м2 приміщення з птицею. Ми не використовуємо адсорбентів для підстилки та не підсипаємо її впродовж усього циклу вирощування птиці. Єдине, що може мати місце, – це часткова заміна старої підстилки на нову, наприклад, у зонах її замокання.
Як підстилковий матеріал використовуємо соняшникове лушпиння, котре залишається після роботи олієпресового цеху. Коли підстилка відпрацювала своє, її буртують у пташнику, а далі вивозять на спеціальні послідосховища, звідки через деякий час вона потрапляє на поля ПАТ «Миронівський хлібопродукт».
— Як на підприємстві регулюють температурні режими?
— Першу добу після завезення підстилки та відстоювання пташника температура утримується на рівні 25 °С, на другу добу – 28 °С, а безпосередньо перед посадкою птиці пташник прогрівають до 30 °С. Це робиться для того, щоб добре нагрілися стіни, підлога, щоб пташник вийшов на нормативну температуру.
У той день, коли добових курчат висаджують у приміщення, температуру в пташнику підвищуємо до 33,4 °С. При цьому ми ретельно контролюємо наявність вуглекислого газу в пташнику, адже його концентрація не повинна перевищувати 3 тис. проміле.
— Чи мають місце сезонні нюанси утримання птиці?
— Найбільше проблем виникає в період дуже високих та дуже низьких зовнішніх температур. Так, за високих температур (які мали місце минулого літа) із 30-го дня життя птиці застосовуємо вентиляцію тунельним приводом. Але все одно температура в пташнику при цьому така сама, що й ззовні. Допомагає бодай трохи охолодити поголів’я хіба що штучне створення руху повітря в пташнику.
У зимовий період ми свого часу зіткнулися із ситуацією, коли в системі притоку свіжого повітря до пташнику замерзали припливні клапани. Тож їх роботу доводитися переводити в ручний режим, що тягне за собою додаткові втрати тепла. Проблема в тому, що за вимкненої вентиляції припливні клапани відкриті навстіж, і холодне повітря з вулиці безперешкодно потрапляє до приміщення з птицею. Але за погодних умов, коли температура повітря на вулиці опускається нижче мінус 10 °С, інакше працювати не вдасться.
Коригувати температуру в пташниках нам вдається також за рахунок інженерно-технічних рішень. Дахи наших пташників мають чудову теплоізоляцію завдяки стропильній системі, в яку вмонтований теплоізоляційний матеріал ізовер товщиною 10–15 см. Він створює ефект термоса і перешкоджає потраплянню холодного й гарячого повітря всередину пташників.
— Наскільки бройлери кросу Кобб-500 вимогливі до освітлення в пташниках? Які джерела світла використовуються на підприємстві?
— Ми використовуємо люмінесцентні лампи потужністю 58 Вт кожна. Всього у пташнику є 80 світильників.
Перші дні життя, ще до входження у світлову програму, тримаємо освітленість у виробничих приміщеннях на рівні 75–100 люксів. Після входження у світлову програму інтенсивність освітлення зменшується до 10–15 люксів.
 |
— Чи можете поділитися методами привчання молодняку до споживання кормів та води в перші дні життя?
— Починаючи з 3–4 дня і до досягнення 10-го дня життя птиці за кожним пташником закріплюємо спеціального працівника, який займається виключно протрушуванням годівниць та прокрапуванням ніпельних напувалок.
Цей же працівник слідкує за тим, щоб рівень води відповідав технологічним вимогам. Ми активно відслідковуємо рівень споживання води кожним окремим пташником. Зокрема, кожен пташник обладнано лічильником, інформація з якого потрапляє в центральний комп’ютер. Тож керівник кожної окремої виробничої ділянки має змогу перевірити споживання води конкретним пташником в будь-який період часу, доби чи року.
Крім того, перед посадкою курчат до пташника бригада проходить приміщенням і заповнює краплевловлювачі. Крім того, щоб курча бачило дзеркало води, корм на папір ми намагаємося розсипати в безпосередній близькості від лінії напування.
За одним працівником закріплюється чотири виробничі приміщення. У них він обслуговує лінії напування, годівлі тощо. Якщо бачить скупчення курчат, то намагається миттєво реагувати на зміну температури, яка спричинила до змін у поведінці курчат. Якщо працівник помічає відхилення в зоні напування, наприклад, сухі напувалки, то повідомляє про це сервісні служби.
На кожній зоні вирощування є обслуговуючий персонал, лікар ветеринарної медицини, зоотехнік. Останній, до речі, раз на дві доби відвідує кожну виробничу ділянку.
— ТОВ «Вінницька птахофабрика» – це експортно орієнтоване підприємство. Чи дотримується воно особливих вимог щодо щільності посадки птиці?
— Відповідно до євродиректив, щільність посадки птиці обчислюється не в розрахунку на голову, а виходячи з кілограма м’яса на одиницю площі. Тобто ми з одного квадратного метра отримуємо 36–39 кг м’яса. На початку вирощування висаджуємо 22 голови на квадратний метр, а далі просто контролюємо вагу.
— Як часто проріджуєте стадо, вибраковуючи кволу птицю чи особин, що повільно і незадовільно ростуть?
Після висадки молодняку впродовж 10 днів проводимо вибракування поголів’я. Вибракування списується на результати інкубації, а гранична норма становить 1% від посадженого поголів’я.
Квола птиця вибраковується тільки за рішенням головного ветлікаря. Брак прямує на утильзавод, який є в складі нашого забійного комплексу, а далі переробляється на м’ясо-кісткове борошно.
— Чи встановлені на підприємстві додаткові генератори, які стають у нагоді, коли трапляються перепади в електропостачанні?
— Звісно, щоб уникати перепадів у загальній електромережі, на кожній виробничій ділянці передбачені чотири дизельні генератори потужністю 500 кВ, які в разі збою в основній мережі автоматично перемикаються на альтернативне джерело та забезпечують електроенергією наші пташники.
— Як боретеся з мухами, мишами, собаками та котами, які люблять навідуватися до птахівничих господарств?
— Усі виробничі ділянки огороджені сітками, є програма дератизації. По зовнішньому та внутрішньому периметру пташника встановлені спеціальні приманки для мишей та пацюків. Ветеринарний лікар веде спеціальний журнал, де записує, чи вчасно і правильно заправляються приманки тощо.
Собаки та коти до нас не заходять. Дикі птахи, звичайно, є, тому ми контролюємо, щоб водії комбікормовозів не допускали розсипання кормів.
Наостанок хочу сказати, що після посадки добового молодняку виробнича ділянка вважається санітарною зоною. Відповідно, усі санітарні правила та вимоги контролюються та дотримуються тут з особливою уважністю. Зокрема, обов’язковим є проходження санпропускника, наявність змінного одягу для обслуговуючого персоналу, заправка дезкилимків та дезбар’єрів тощо.
Розмову вела Наталія Колос
Інтерв’ю було надруковано у журналі “Наше Птахівництво”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».