Щоб стати успішним, треба бути закоханим у свою справу й отримувати від неї максимальне задоволення

 

Власник ТОВ «Морозівська птахофабрика» в Україну переїхав зовсім несподівано. До цього він жив у Дубаї і вів яскраве життя представника золотої молоді: любив нічні клуби, дорогі автомобілі, керував бізнесом. Кілька років тому Мустафа Ель Бадауі приїхав в Україну, де жив його батько, колишній власник «Морозівської птахофабрики». Тоді в молодого бізнесмена виникло бажання залишитися тут назавжди. Так почалася нова історія «Морозівської птахофабрики». Мустафа викупив у батька маточне стадо й інкубатор, звільнив 70% старого персоналу й повністю змінив принципи ведення бізнесу. Він працює тільки з людьми, закоханими у свою справу, любить проводити багато часу в пташниках, радіє щойно вилупленим курчатам і навіть обціловує їх. Про початок бізнесу, плани та не зовсім звичний підхід до роботи Мустафа розповів журналу «Наше Птахівництво».

 

– Мустафа, чому ви залишилися в Україні й почали тут птахівничий бізнес?

 

– Так сталося випадково. Ніколи в житті я не думав про птахівництво. Цим напрямом тривалий час опікувався мій батько, я не мав до нього жодного стосунку. Потім так склалося, що я викупив бізнес у батька, і жодного разу про це не пошкодував. Від своєї роботи отримую величезну порцію адреналіну, мені шалено подобається все те, чим я займаюся.

Спочатку я навіть спав у пташниках: мені було цікаво дізнатися, як птиця живе, чим дихає, як вона почувається, про що думає. Треба було вивчити її звички, залежність від різних чинників вирощування тощо. Я постійно розмірковую над тим, як зробити цей бізнес досконалішим, покращити технології вирощування птиці. Для мене це не просто інвестиція, а все моє життя. Навіть не уявляю, як жив без цього раніше.

Моя мрія — виробляти курчат вищого стандарту, щоб продавати їх як в Україні, так і за її межами. В Україні багато підприємств, де вирощують товарне стадо бройлерів, а от племінних виробників мало, тому є достатньо широке поле для роботи. Я не боюся вкладати кошти в українську економіку. Крім того, що я чимало власних грошей інвестував в український бізнес, намагаюся купувати для виробничих потреб по максиму продукцію українського виробництва (дезінфектанти, БМВД тощо).

В Україні хороша енергетика, позитивна аура, чудові люди. Мені тут спокійно. Тому я на цій землі живу в задоволення, вірю, що моя справа процвітатиме.

 

– Чи зазнала «Морозівська птахофабрика» змін після того, як ви її придбали?

 

– Першим кроком я повністю змінив команду. Мені довелося звільнити щонайменше 70% робітників птахофабрики. Я вважаю, що вплив людського чинника в птахівництві є визначальним, тому ретельно відбираю кожного робітника. Мені дуже пощастило, що нині зі мною працюють люди, так само віддані своїй роботі, як і я, яким легко передається мій ентузіазм.

Я знаю всіх людей, що в мене працюють: починаючи від топ-менеджменту й закінчуючи пташницею. Знаю, хто і за що відповідає, час від часу з ними усіма спілкуюся, розпитую про виробничі нюанси. З основними спеціалістами ми можемо годинами обговорювати плани, радитися, розмірковувати над складними питаннями — усе це є частиною нашого життя. Мені передусім важливий результат, тому я постійно цікавлюся роботою птахофабрики, усіма виробничими деталями. Люди, які поверхово ставляться до роботи, не досягають у ній високих результатів. Тому я завжди знаю, як птиця себе почуває, як виглядає. Переймаюсь усіма технологічними процесами, багато читаю з цієї теми, вивчаю.  Досліджую із фахівцями, як птиця реагує на ті чи інші раціони, що впливає на її продуктивність, на вагу яєць тощо.

В основному ми дотримуємося рекомендацій постачальника кросу щодо вирощування птиці, але вже маємо й власні, ексклюзивні секрети. Вони допомагають нам мати результат, який іноді кращий за показники, заявлені постачальником кросу. За півтора року ми з командою відшліфували технології й навчилися виробляти якісний продукт. Хоча значну частку персоналу довелося замінити, штат я збільшив зі 100 до 320 осіб. Однак усе-таки там, де можливо, намагаюся мінімізувати вплив людського чинника, замінюючи ручну працю на автоматичну, встановлюю для цього найсучасніше обладнання. Одним словом, у мене ніколи нічого не відбувається за інерцією. Я все контролюю і намагаюся доводити до досконалості.

Моя робота дає мені адреналін. І я глибоко переконаний, що ті бізнесмени, які отримують задоволення від своєї справи, живуть нею, більш успішні за тих, хто працює на автоматі. Робота має приносити задоволення, адже вона забирає левову частку нашого життя.

 

– Скільки коштів довелося вкласти в переоснащення і розширення виробництва?

 

– Коштів за півтора року вкладено чимало. Використовую тільки власні ресурси, кредитами принципово не користуюся. Гроші передусім вкладав у нове, сучасне обладнання. Наприклад, від компанії HOG SLAT Inc ми встановили комп’ютерне обладнання для мікроклімату компанії Rotem, одних з найкращих на цьому ринку. На сьогодні наші планові потужності завантажені приблизно на 70%. Частина приміщень уже модернізована, ще 18 пташників чекають на реконструкцію.

Ми не вкладаємо кошти в зовнішній ремонт, наш пріоритет — маточне стадо, максимальне покращення технологій утримання. Також не витрачаємося на ремонт офісу, натомість кожну копійку вкладаємо в нові технології. Спочатку наведемо порядок на виробництві, а вже потім будемо займатися ремонтом офісів, доріг тощо.

– Коли плануєте вийти на позитивну рентабельність і повернути вкладені інвестиції?

 

– Поки що працюю по принципу вклав-заробив-вклав. На цьому етапі роботи я не ставлю собі на меті заробіток. Зараз працюю на створення іміджу, максимально намагаюсь ознайомити потенційних клієнтів зі своєю продукцією. Я хочу надовго зайти на цей ринок, тому працюю на добру славу для компанії, концентруюся передусім на результатах. Щойно починаю відволікатися — все йде обертом.

Особливо погіршилася ситуація на племінному ринку в цьому році. Багато птахофабрик бройлерного напряму протягом року скоротили обсяги виробництва через падіння попиту на свою продукцію й зменшення ціни на м’ясо бройлера. Господарства, що утримували 150–200 тис. голів птиці одночасної посадки, цього року скоротили обсяги мінімум вдвічі, а деякі взагалі припинили виробництво. Якщо птахівники зможуть закупити зерно за доступними цінами, вони поновлять посадки. Відповідно, буде попит і на курчат. Однак нині складно прогнозувати, яка ситуація буде завтра. Якщо ціна на м’ясо бройлера не зростатиме, багатьом виробникам доведеться піти з цього ринку, передусім дрібним фермерам.

 

– Яка продукція наявна в портфелі «Морозівської птахофабрики» і хто є вашими основними клієнтами?

 

– Приблизно 10% добового молодняку продаємо населенню на ринках, решту 90% — птахофермам. Серед наших клієнтів такі виробники курятини, як ТОВ «АгроРось», ТОВ «Птахофабрика “Просяне”», ФГ «Подільська марка», ТОВ «Укрполь 2005».

Найбільше продаємо добових курчат. Інколи доводиться продавати інкубаційні яйця, в основному купують їх господарства населення. Але після здороження енергоносіїв інкубувати яйця в домашніх умовах стало невигідно.

Три-чотири місяці тому ми почали заходити на ринок Західної України, до цього продавали добовий молодняк тільки у центральних і східних областях.

– «Морозівська птахофабрика» закладає яйця на інкубацію під замовлення чи шукає клієнтів по факту?

 

– Закладання курчат проводимо тільки під певного клієнта, після передплати. Інкубаційні яйця можуть зберігатися протягом семи днів після знесення, тому в нас є трохи часу, щоб знайти покупця. Довший період зберігати яйця поки що не доводилося. В основному клієнти завжди є.

 

– Який крос птиці вирощуєте? Де купуєте батьківське стадо? Завозите інкубаційні яйця чи добовий молодняк?

 

– Купуємо батьківське стадо кросу Росс-308 в компанії Aviagen. Завозимо добовий молодняк батьківського стада.

На наступний рік плануємо трохи розширити асортимент, будемо ввозити невелику кількість курчат кросу Кобб-500. Цю птицю чомусь в Україні дуже люблять, на неї є клієнти. Але мені більше подобається птиця кросу Росс-308, вона більш витривала і менш вибаглива у вирощуванні.

Птиця кросу Кобб-500 дуже високопр дуктивна і одночасно тендітна, має гірший імунітет і витривалість, ніж Росс-308. Плануємо продавати її тільки тим птахофабрикам, які знають, як вирощувати цю птицю, і мають відповідне обладнання (вентиляцію, системи напування й годівлі тощо).

До речі, нам кілька разів доводилося відмовляти клієнтам у поставках курчат кросу Росс-308, оскільки я знав, що виробничі умови на птахофабриках, що хотіли їх купити, не дозволять нормально утримувати цю птицю. Вони будуть неправильно годувати птицю, не зможуть створити їй нормальний мікроклімат, а потім я буду винен, що дав «погане» курча.

Я серйозно ставлюся до своєї продукції і хочу, щоб мої клієнти також серйозно підходили до своєї справи, тоді будуть нормальні прирости й продуктивність. Для мене це важливо, оскільки це імідж моєї компанії. Для племінного виробника добре ім’я на ринку важливіше за рекламу.

Є багато виробників племінної птахівничої продукції, які заплямували своє ім’я продажем неякісних курчат. При цьому вони продавали їх за ціною, нижчою за ринкову. Я такого не розумію. Такі люди шкодять іміджу національного виробника. Потім пропонуєш птахофабрикам свій продукт, а вони ставляться зі скепсисом, бо українське. А так не повинно бути. Якщо кожен буде спрямовувати свої зусилля на побудову високотехнологічного бізнесу, не буде проблем зі збутом.

– Не плануєте вирощувати товарну птицю як побічний продукт виробництва?

 

– Ні, це мені зовсім не цікаво. Вважаю, що товарних виробників на ринку України більш як достатньо.

 

– Як плануєте далі розвивати господарство? Чи не збираєтеся налагодити експорт своєї продукції?

 

– За моїм планом, наступного року ми утримуватимемо приблизно 220 тис. голів маточного стада. Для цього треба закінчити реконструкцію приміщень. Проте загалом хочу збільшити поголів’я до 260 тис. голів одночасної посадки. Коли це буде, важко сказати, оскільки невідомо, що відбуватиметься на ринку товарного виробництва бройлерів. А ми напряму залежимо від нього. Хоча останнім часом кількість клієнтів у нас поступово зростає. Ми можемо пропонувати курчат, що за якістю нічим не гірші, ніж куплені в Європі, але дешевші щонайменше на 20–30%. Протягом усього періоду вирощування ми консультуємо, надаємо супровід клієнтам.

Потужність інкубатора збільшувати не будемо. У цьому році він був завантажений на 80%. Не завантажуємо його повністю, щоб мати резерв на випадок форс-мажору. Загалом потужність нашого інкубатора становить 38 млн штук яєць на рік. Найближчим часом будемо інкубувати стільки ж яєць, як і раніше, решту плануємо продавати на експорт. Через кілька років хочу виходити з інкубаційним яйцем на ринок арабських країн. В українських умовах ми можемо виробляти курчат, які легко адаптуються до спеки.

Маю дуже далекоглядні плани щодо розвитку бізнесу. Сподіваюся створити собі ім’я як на українському, так і на закордонних ринках.

 

 

Розмовляла Вікторія Дичаковська

^{Інтерв’ю було надруковано у журналі “Наше Птахівництво”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».}