«Годівля, генетика і персонал – на цьому тримається кожне тваринницьке господарство», ― переконана Надія Стасюк, заступник гендиректора корпорації «Украгротех»
Корпорація «Украгротех» заснована у 2000 році. Тоді ж у спадок інвесторам дісталося стадо на 100 голів корів із середнім добовим надоєм 1,8 кг молока на корову. А тому, маючи на меті тільки розвиток та нарощення, нові господарі почали вкладати кошти у поступову голштинізацію стада високопродуктивним сіменем биків канадської та американської селекції. І вже буквально через шість років, у 2006-му, господарству було присвоєно статус племінного заводу з розведення української чорно-рябої породи. 2009 року було розпочато масштабну реконструкцію приміщень з метою перевести твариніз прив’язного утримання на безприв’язне.
На сьогодні господарство налічує 1400 голів ВРХ, з яких 640 ― дійні корови із середньорічним надоєм 9260 кг . Колись тут корів доїли у звичайні бачки, а сьогодні ― виключно у доїльній залі виробництва компанії «ГЕА Фарм Технолоджиз», котра була збудована 2010 року.
― Надіє Миколаївно, яка структура вашого господарства?
― Ферми корпорації «Украгротех» розташовані у двох селах Черкаської області. Зокрема, в Угловатці знаходиться 640 дійних корів, сухостійні корови, 60 нетелей, 200 голів молодняку до чотирьох місяців. У селі Шукайвода― телята від чотирьох місяців, телиці, нетелі першого періоду стільності на безприв’язному утриманні (потужність 500 голів), а також бички на відгодівлі.
― Сьогодні, як ніколи раніше, актуальним є питання власного кормового забезпечення. Як справи з цим у корпорації «Украгротех»?
― Наше підприємство має у своєму розпорядженні 3600гектарів землі, на якій ми вирощуємо пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою та соняшник. Для потреб тваринницького напрямку корпорації «Украгротех» сільськогосподарські культури вирощуються тільки на 600 га: на 300 га вирощується кукурудза та ще 300 га відведено під багаторічні трави. З багаторічних трав на фермі заготовлюють 500―600 тонн сіна, 3000тонн сінажу, 10 тис. тонн силосу.
У складі корпорації є комбікормовий завод потужністю 200 тонн на добу. Але ми такої кількості не виготовляємо.Раніше, коли у нас купували комбікорми інші фермери, це було доцільно, а тепер стільки компаній пропонують свій корм, тому ми робимо 60-70 тонн готового комбікорму на добу виключно для потреб нашої молочнотоварної ферми.
― Чи якось впливає цей факт на рівень собівартості виробництва молока, і яка вона у вас?
― Собівартість виробництва молока нині становить 3,8 грн за літр. Поки що ми використовуємо корми, які були заготовлені минулого сезону. А як перейдемо на нові, то собівартість значно зросте. ― десь до 5-6 грн.
Здаємо ж ми вироблене молоко екстра-класом.
Купує наше молоко підприємство «Люсдорф». У них найкращі розрахунки з виробниками молока. Буквально щотижня по середах ми отримуємо від них гроші за зданупродукцію.
― А як справи з ветеринарними питаннями у господарства?
― Якщо говорити про вибракування, то його основними причинами є гінекологічні проблеми і проблеми кінцівок. Стадо на підприємстві синхронізуємо, оскільки переконані, що організувати відтворення на фермі, де утримується понад тисяча голів ВРХ, досить складно. Синхронізації підлягають усі тварини, які не приходять в охоту 90 і більше днів. Я погоджуюся, що це досить дороге задоволення, але поки що не бачу ніякого іншого виходу. Особливо якщо корова високопродуктивна. Адже у такому разі вона погано приходитиме в охоту і, хочеш чи ні, а матимеш проблеми із відтворенням. Тому як оптимальне рішення я бачу виключно синхронізацію.
У середньому в корів, що утримуються у корпорації «Украгротех», сервіс-період триває 150 днів, але бувають одиничні випадки, коли він сягає і 400 днів. Таке трапляється, як правило, у високопродуктивних корів, лактація в яких триває досить довго.
― Чи якось намагаєтеся здешевлювати виробництво молока?
― По-перше, ми відмовилися від захищеного жиру, бо вважаємо, що він не дає того результату, про який усі говорять. Активно почали використовувати у годівлі корів пивну дробину. Соєва макуха у нас своя, соняшниковий шрот купуємо.
Про зелений конвеєр, на який зараз так само багато господарств збирається переходити, ми не думаємо. Бо я переконана, що із зеленим кормом насправді більше проблем, аніж вигід. Бо може піти дощ, а мокру зелену масу згодовувати коровам неможна; до того ж, може зламатися комбайн ― чим тоді косити траву, а головне, що отримають корови у годівниці?
Крім того, будь-яка зміна раціону, навіть у кращий бік, призводить до втрати молока. А використовувати зелений конвеєр, та ще й на такому стаді, я вважаю, не найкращий експеримент.
― Які цілі на майбутнє ставить собі корпорація «Украгротех»?
― Наша найперша мета― зберегти стадо і його рівеньпродуктивності. А далі будемо дивитися. Поки що складно говорити про нарощення надоїв. У нас в господарстві корова живе 2,5 лактації у середньому. Може, буде й більше, бо торік ми ввели в стадо близько 200 нетелей, які відпрацьовують тільки першу лактацію. Цього року – ще 250 нетелей. Далі стадо нарощувати не збираємося, бо проектна потужність доїльної зали – 600 корів – на сьогодні повністю завантажена. Тому з 2015 року корпорація «Украгротех» почала активно реалізовувати нетелей і телиць.
― Які проблеми сьогодні існують у молочному тваринництві?
― Якісного молодняку немає. Племзаводів,які б продавали племінний молодняктакож майже немає. Сьогодні товарні ферми продають навіть більше племінного молодняку, ніж спеціалізовані заводи. Немає ніякої підтримки з боку держави. А якщо вирощуєш тварин на плем’я, то досить багато вкладаєш коштів. Особливо, коливсе робити по совісті.
Сьогодні легше посіяти, зібрати і продати зерно, ніж займатися тваринництвом. Тому інвестор, який вміє рахувати кошти, швидше продасть чи закриє тваринницьку ферму, бо вона не приносить йому зиску. Через це молочне тваринництво сьогодні у досить поганому становищі. Але треба брати до уваги і такий нюанс: який це інвестор – український чи закордонний. Український інвестор буде намагатися втримати свою ферму на плаву, а іноземний, лише відчує невпевненість у завтрашньому дні, відразу знищить тваринництво.
Раніше діяла державна програма підтримки селекції у молочному тваринництві. Відповідно до неї таким господарствам, як наше, виділяли кошти на утримання, на розвиток, на кожну голову вирощеної ВРХ. Ми за ці кошти могли придбати макухи, пивної дробини, заплатити за паливно-мастильні матеріали тощо. У нас не вистачає ґрунтообробної техніки,тому ми її орендуємо. Це нині доволі дорого коштує. І що нам робити у такій ситуації? Якщо вчасно корми не зібрати, то якості від них годі й чекати.
― На підприємстві зроблено доволі непогану реконструкцію. Хто допомагав із її реалізацією?
― Усю основну реконструкцію проводила компанія «Резон». Це і документація для реконструкції будівель, монтаж стійлового обладнання, високоавтоматизованої доїльної установки, охолоджувача молока напувалок, хедлоків, обладнання для видалення гною тощо. Крім того, компанія «Резон» повністю забезпечує нашому підприємству гарантійне та пост гарантійне обслуговування обладнання. Технічне обслуговування доїльної зали «Ялинка з швидким виходом-2х12» проводимо через 1500 мотогодин, тобто це десь раз на квартал. До того, як встановити цю доїльну залу, ми відвідали багато молочнотоварних ферм у Європі, Росії, США. Бачили і доїльне обладнання різних світових виробників, але зупинилися саме на німецькій фірмі «ГЕА Фарм Технолоджиз», бо переконані, що воно краще на сьогоднішній день, забезпечуюється хорошим сервісом. А це сьогодні чи не найголовніше, після ціни на обладнання.
― А які раціони корів?
― Маємо раціони на 20, 30, 40 літрів. Ми не робимо зі своїх раціонів жодної таємниці, з усіма охочими ділимося. Проте часто-густо навіть на наших раціонах інші фермери бідкаються, що не можуть від корови отримати бажаної кількості молока. Чому так? Бо спочатку потрібно мати корову із 40-літровим, наприклад, потренціалом, а вже потім робити під неї раціон. Тобто генетика так само важлива. Не можна взяти низькопродуктивну корову і на годівлі, розрахованій під отримання 30 л на добу, чекати «великого молока». От,скажімо, склад раціону для отримання від корови 30 кг (так званий середній раціон) молока на добу такий: 20 кг силосу, 9 кг сінажу, 2 кг сіна, 400 г комбікорму на літр молока. До комбікорму входить 20% кукурудзи, 20% пшениці, 15% соняшникового шроту, 20% соняшникової макухи. Плюс сіль, сода, премікс. Не можна забувати про щоденне якісне випоювання чистою водою. Різниця у раціонах на 20, 30, 40 кг молока – тільки в кількості згодовуваного тварині корму тав деяких складових. Наприклад, у раціоні на 20 кг молока немає браги, менший відсоток преміксу. Для високопродуктивних корів ми купуємо спеціальні премікси виробництва компанії «Цехаве», до речі, активно користуємося послугами їхніх консультантів із годівлі, які час від часу приїздять до нас в господарство, відбирають зразки кормів, проводять дослідження у голландській лабораторії. І вже потім під нашу кормову базу, виходячи із результатів отриманих досліджень, розробляють премікси, наприклад для корів із 20-, 30- чи 40-літровим надоєм.
За багато років роботи у молочному тваринництві я переконалася, що будь-який молочний бізнес тримається на годівлі, людях та генетиці. Корми можна зробити за один рік: вчасно посіяв, зібрав та заклав правильно якісні сінаж і силос. Стосовно генетики, то нею потрібно займатися десь впродовж п’яти років. А люди ― це найголовніша складова, бо хорошого спеціаліста зараз знайти складно, простіше взяти студента та навчити його усьому, що тобі потрібно для роботи на фермі.
Розмову вела Наталія Колос
Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».