Чи варто сподіватися українським переробникам виходу на ринок Євросоюзу знаючи чеський досвід на цьому шляху?
Ринок Євросоюзу виявився не дуже гостинним для чеських молочних продуктів. Чи варто покладати на нього надії українським переробникам, та ще й з урахуванням якості вітчизняної молочної сировини?
Найвідомішим чеським продуктом в Україні, без сумніву, є пиво. Однак чеським молочникам хотілося б, щоб українці також познайомилися з хоценськими йогуртами та полабською сирною намазкою. Для них як ніколи актуальним є пошук нових ринків збуту. Цьогорічна відмова від квотування молочного виробництва у ЄС має на меті своєрідну зачистку ринку, коли виживуть найсильніші. Чеські виробники змушені обстоювати позиції, особливо з урахуванням вбивчого російського ембарго. Вони тужать за грошовитим російським ринком, нарікають на рецесію в Китаї, переймаються нестабільністю на Близькому Сході, однак намагаються й далі експортувати не сировину, а продукти з доданою вартістю. Саме ці два слова — додана вартість — є основними для чеських молочників.
У рамках кампанії з просування чеських молочних продуктів в Україні ми зустрілися з головою Чесько-Моравської молочної асоціації Іржі Копачеком. Він розповів про сучасні тренди молокопереробки в Чехії та навів деякі паралелі з Україною.
— Пане Іржі, як розвивалася чеська молочна галузь в останні 25 років?
— До революції 1989 року ситуація в молочній галузі Чехії була подібна до тієї, що нині спостерігається в Україні. Тепер у Чехії значно менше молочних ферм, однак значно більші надої.
Порівняйте: 1989 року Чехія отримувала 4,6 млрд літрів молока й мала 1,2 млн молочних корів. Тепер у нас лишилося 370 тисяч молочних корів, які виробляють 2,8 млрд літрів молока. Цього достатньо, щоб задовольнити внутрішні потреби й направляти частину на експорт. Нам не потрібні 4,6 млрд літрів, адже в Чехії мешкає лише 10,5 млн осіб, до того ж споживання молока та молочних продуктів на душу населення є стабільним — це приблизно 260 кг на рік (232 кг без урахування масла).
Зауважте: при тому, що кількість корів зменшилася втричі, обсяги виробництва впали менш як у двічі. Причина в тому, що надій на корову зріс із 3800 до 7700 л. Виробництво перейшло з екстенсивного на інтенсивний тип: менше корів, більші надої. І значно зросла якість молока.
— На яких підставах можна говорити про те, що чеська молочна продукція справді якісна?
— Молоко І класу за європейськими нормами має характеризуватися бактеріальним обсіменінням на рівні 100 тис. мікроорганізмів в 1 см³, тоді як торік на чеських фермах бакобсіменіння молока в середньому становило 36 тис., на низці ферм цей показник не перевищував 10 тис.
Соматичні клітини поки що є більшою проблемою: за норми 400 тис. в 1 см³ в молоці від чеських корів їх 240 тис. Це менше за європейські стандарти, однак більше, ніж у Німеччині (де в середньому в 1 см³ молока міститься 170 тис. соматичних клітин). Відомо, що соматичні клітини — показник здоров’я корів, яке за високих надоїв підтримувати в доброму стані значно важче.
Якісне доїння плюс якісна переробка в асептичних умовах дають змогу чеським молокозаводам виробляти продукцію з тривалим терміном зберігання, не додаючи до неї консервантів: вершковий крем може зберігатися 40 днів, йогурт — 21 день.
— Як коливалася ціна на молоко в Чехії протягом останніх 10 років?
— У першій половині 2008-го за літр давали 10 чеських крон (0,37 євро за нинішнім курсом — тут і далі прим. ред.). До цієї позначки чеські молочники досі не повернулися. Почалася економічна криза, в результаті якої ціна на молоко досягла дна, зменшившись удвічі. Після цього тривав період підйому з незначними просіданнями.
На межі 2013–2014 років укотре був пік, коли за літр молока давали 9,7 чеських крон. Однак у 2014 році через введену Росією заборону імпорту товарів з ЄС, а також через рецесію в Китаї ціна знову почала знижуватися. У серпні 2015 року вона опустилася до 7 крон/л (0,26 євро). Є підстави сподіватися, що дно вже пройдене й надалі ціна потроху зростатиме.
Аналогічна ситуація спостерігається в усіх країнах ЄС. Найвища ціна на молоко на Кіпрі (0,55 євро, або 14 грн), у Греції (0,41 євро), Фінляндії (0,37 євро), Італії (0,34 євро). Чехія у цьому рейтингу пасе задніх. Дешевше молоко купують тільки в Румунії, Угорщині та країнах Балтії (0,22–0,19 євро, або 5 грн).
— Наскільки великими є чеські молочні ферми?
— За статистикою, в середньому одна ферма утримує 185 дійних корів. Звісно, в нас є великотоварні господарства, що мають понад 1000 дійних голів, і сімейні фермерські, які утримують їх із десяток. Однак найбільше ферм-середнячків із поголів’ям 130–140 корів.
— Які породи популярні в Чехії?
— Лідером є голштинки, їх у нас 57%, на другому місці — сименталки (37%). Двадцять років тому все було навпаки: 57% сименталок і 37% — голштинок. Корови голштинської породи дають більше молока, на рівні 9270 л на рік, однак їхнє молоко поступається за своїм складом, зокрема за вмістом жиру й білка. У корів симентальської породи молоко жирніше, більш насичене, однак його значно менше — на рівні 6960 л на рік на голову.
— Чи мають чеські переробники проблеми із сировиною?
— Ні, такі питання їх не турбують. Із загального обсягу молока, що становить 2,8 млрд літрів, у Чехії переробляється лише 2,3 млрд, решта йде на експорт: переважно в Польщу, Німеччину, трохи — в Італію. Це погано, адже ми продаємо сировину, а потім купуємо в італійців рокфор і камамбер, тобто вони як переробники забирають собі додану вартість із 20% нашого молока.
— Які молочні продукти люблять чехи?
— Питного молока споживають небагато, приблизно 62 л на рік на душу населення (показник Євросоюзу — 90 л), натомість перевагу віддають товарам із доданою вартістю. У середньому чех на рік споживає 15,5 кг йогуртів. Також чехи дуже люблять сири (16,7 кг), зокрема плавлені (2,2 кг), у споживанні яких є чемпіонами Європи. Не відмовляють собі в маслі (5,2 кг), зокрема 1 кг із цієї кількості припадає на вершковий крем.
До речі, вершковий крем — це унікальний чеський продукт, який був розроблений у 70-х роках минулого сторіччя як альтернатива вершковому маслу, коли бракувало молочного жиру для потреб населення. Це розпушена, трохи підсолена маса жирністю 33% і ніжною текстурою: чехи цінують його за те, що навіть холодний крем добре мажеться на хліб або булку.
— Чи поширене додавання рослинних жирів до молочних продуктів?
— Така практика є, однак суворо заборонено називати комбіновані продукти молочними. Найчастіше рослинну сировину використовують для виробництва збитих вершків: 30% таких продуктів має у своєму складі немолочний жир. Значний відсоток аналогів (10–11%) продається в сегменті плавлених продуктів (я навмисно не називаю їх сирами). У сегменті твердих сирних продуктів це 3–5%. Продукти з рослинними жирами значно дешевші й мають інший смак.
— Про які проблеми молочної галузі в Україні вам відомо?
— Я мав змогу спілкуватися з багатьма представниками українських молокопереробних заводів. Вони скаржаться, що величезною проблемою є інгібітори в молоці. У Чехії такого бути не може. Якщо господарство відправить на завод молоко з інгібіторами, воно поховає себе заживо. Це смерть бізнесу. Молоко в такого виробника більше ніхто не купить.
— Які плани Євросоюзу щодо розвитку молочної галузі, зокрема в Чехії?
— Як ви знаєте, квоти на виробництво молока у ЄС, що існували з 1984 року, припинили діяти 31 березня 2015 року. Жодних лімітів тепер немає. До того ж дотації виробникам від уряду постійно скорочуються, прямих дотацій не лишилося взагалі. Керівництво ЄС вирішило йти іншим шляхом: підтримку хочуть зосередити на питаннях продажу й маркетингу. Зокрема, ЄС виділяє гроші на просування чеської молочної продукції в Україні.
Гроші на проекти розподіляють на конкурсних засадах. Конкурс, на якому переміг проект щодо просування чеської молочної продукції в Україну та Росію, був проведений ще у 2013 році. Він передбачав фінансування в обсязі 3,8 млн євро, з яких 50% коштів мав надати Євросоюз, 30% — уряд ЄС і решту 20% — молокопереробні підприємства. Це і є дотація. Кошти були вже виділені, коли Росія несподівано закрила кордон. Ситуація в Україні теж стрімко погіршилася. В результаті, буду відвертим, за півтора року активної кампанії (що передбачала участь у профільних виставках, організацію промо-дегустацій в українських супермаркетах тощо) ми не змогли продати жодного кілограма продукції.
Недавно наша Асоціація виграла новий конкурс із проектом просування чеської «молочки» на арабські ринки. Будемо шукати щастя там.
— Що плануєте запропонувати арабам?
— Передусім ультрапастеризоване та згущене молоко. Якщо говорити про сухе молоко, то його продаж для виробників не такий цікавий, адже додана вартість цього продукту доволі низька.
— Чехія має доступ на ринки Євросоюзу, про що так давно мріють українські молочники. Невже цей квиток у Євросоюз виявився не дуже щасливим?
— На ринку Євросоюзу закріпитися важко, адже пропозиція тут перевищує попит. У Франції, Італії, Німеччині повно своїх виробників, що добре орієнтуються у смаках місцевих споживачів. Для нас там перспектив немає, бо конкуренція дуже серйозна. На жаль, чеські виробники зрозуміли це не одразу. Коли в 2004 році Чехія вступила у ЄС, її молочна галузь повністю переорієнтувалася на ринок Заходу. Я вважаю, що це було великою помилкою. Урешті-решт стало зрозуміло, що для нас на західному молочному фронті шансів немає.
А тим часом ми втратили Східну Європу. Колись СРСР купував значну кількість молочних товарів у Чехії. Продаж до країн СНД, де ми мали сильні позиції, тривав лише до 2004 року. Тож тепер нам треба заново відкривати такі ринки, як Україна й Росія.
Звісно, у світі багато потенційних покупців наших товарів — наприклад Південна Америка, Азія, однак значні відстані не дають змоги розвинути масштабну співпрацю. До того ж ми націлені на продаж товарів із високою доданою вартістю: йогуртів, сирів, сиркових десертів. А термін зберігання натуральних молочних продуктів не такий великий.
Нам треба дивитися ближче: на Сербію, Албанію, Туреччину. Перспективним я вважаю арабський ринок: Саудівську Аравію, Ліван, Арабські Емірати. Нам потрібен ринок Росії. Там багато грошей і багато людей, які ці гроші мають.
Ми хочемо конкурувати завдяки новим світовим трендам. Пропонуємо покупцям так звані зручні продукти, що їх господині можуть поставити на стіл без додаткового приготування. Набувають більшої популярності органічні сертифіковані товари, продукти без консервантів і харчових добавок.
— Як багато на чеському ринку органічної молочної продукції?
— За моїми оцінками, не більше як 3%. У нас 35 молокозаводів, і тільки 5–6 із них мають органічні лінії. Деякі навіть імпортують органічну сировину для переробки в Чехії.
Розмову вела Марія Михно
Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».