Головне:
Інтерв'ю

«Агро ЛВ Лімітед» став лідером виробництва картоплі в Україні у сезоні-2015

Енді Б’янко
регіональний директор «Континентал Фармерз Груп»: ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед»
Поділитись:

 

«Не люблю давати коментарі медіа. Моя робота в Україні красномовніша за будь-які слова», — перша репліка, яку довелося почути від регіонального директора Енді Б’янко. І дійсно, досягнення Континентал Фармерз Груп (Continental Farmers Group CFG) , зокрема її дочірньої компанії у Львівській області ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед», є яскравішими, ніж будь-які слова: у сезоні-2015 «Агро ЛВ Лімітед» став лідером виробництва картоплі в Україні.

 

 

Компанія, направду, не любить зайвого розголосу — жодної інформації про неї (крім контактних даних комерційного відділу та списку культур, на вирощуванні яких спеціалізується підприємство) в інтернеті знайти не вдалося. Озброївшись інформацією від картоплярських насіннєвих компаній про те, що «Агро ЛВ Лімітед» має близько 1000 га виробничих площ під товарною, чіпсовою та насіннєвою картоплею й стабільно демонструє високу агрономічну майстерність, ми напросилися в гості — краще побачити на власні очі, ніж 100 разів почути.

 
 

Галичина. Чисте поле неподалік Львова. Посеред поля сучасний комплекс від Riela. Пристойне чимале приміщення для переробки чи доробки, як згодом з’ясувалося, картоплі. Двоповерхове офісне приміщення.

— Хотіли побачити директора? Йдемо швидше. Він чекає, — запрошує керівник відділу продажу Роман Калівошка.

— Буде цікаво. Проходьте, — підтримує колегу, посміхаючись, менеджер по зв’язках з громадськістю Дмитро Мороз.

Стіл для нарад установлено в холі 2-го поверху. Доки розкладаю журнали, виходить приязний чоловік.

Енді Б’янко, — представляється й додає, що часу обмаль. Обіцяю вкластися.

 

— Чому обрали Україну для ведення агробізнесу?

 

— Дуже цікава країна, що має багато перспектив. Тут фантастичні землі й унікальні люди, які споконвіку працюють в сільському господарстві, — неймовірно виграшна комбінація. З 2006 року ми розпочали свій бізнес саме в Україні.

 

— Чи важко було звикнути до українських реалій? 

 

— Доволі швидко. Перш за все, чудово розуміємо, як хочемо вибудувати бізнес, тому можемо адаптувати бізнес-стратегію до реальних умов. Ми зростаємо поступально та методично, а не надто швидко, як це намагаються зробити деякі з інтенсивних українських підприємств. Наша мета — максимальна ефективність у вирощуванні культур, якість товару, а вже потім урожайність. Протягом усього часу роботи в Україні ми інвестуємо у придбання правильних виробничих площ, обладнання, навчання людей. Так, витрачаємо чимало часу на те, щоб навчати спеціалістів, підвищувати рівень їхніх професійних знань, бо усвідомлюємо цінність людського капіталу для підприємства. Все це робиться поступово та відповідно до стратегічних цілей. Ми не змінюємо їх, тому отримуємо переконливу перемогу.

Обрана бізнес-модель є максимально еластичною, тобто піддається трансформації й адаптації до конкретних умов. Узявши орієнтир на вирощування якісної продукції, ми ретельно контролюємо витрати на її виробництво, наприклад, на пальне, добрива тощо. Здавалося б, тут немає нічого екстраординарного, проте, щоб бездоганно дотримуватися цих принципів, потрібна неабияка дисципліна на всіх етапах.

 

— Що було найбільшою виробничою несподіванкою в Україні? 

 

— Маючи значний потенціал, Україна є малопідготовленою в бізнесовому сенсі. Маю на увазі досвід власників бізнесу в розробці бізнес-планування, стратегій розвитку компаній тощо. Українські фермери мали б навчатися прораховувати свої дії на кілька кроків уперед, уважно дотримуватися попередньо окреслених планів й ідей. На жаль, в Україні цього побачити не вдається. Незважаючи на політичні зміни останніх років, у державі фактично не відбуваються реформи, які б напряму стосувались аграрної галузі й давали поштовх до її розвитку. Тут все рухається надто повільно.

Найбільшою несподіванкою, особисто для мене, стало те, як багато аграрних підприємств в Україні успішно ведуть бізнес без жодної підтримки з боку держави, самі собі дають раду подеколи в безвихідних ситуаціях.

 
 

— Чи задоволені результатами сезону-2015? Чи вдалося підприємству його нормально відпрацювати, адже всі, без винятку, фермери скаржаться на скрутні для агросектора часи?

 

— Ми знаходимося в тих самих умовах, що й решта підприємств. Важко всім, незалежно від масштабів діяльності — ціни на продукцію фактично на дні. Подивіться, приміром, на «Мрію» та решту  аграрних компаній — усі скаржаться на виробничі проблеми та збитки. Аналогічна ситуація у фермерів-одноосібників. Мушу констатувати, що значних змін в ситуації поточного й наступного сезонів не прогнозую. Підвищення попиту та як наслідок ціни на продукцію, яку виробляємо, швидше за все, не відбудеться. Проте як оптиміст не хочу стверджувати цього остаточно — завжди є чинники, які можуть скоригувати песимістичні прогнози на краще.

 

— Ви реалізуєте продукцію на внутрішньому ринку й не забуваєте про експорт…

 

— Початковий курс нашої компанії був, безумовно, на продаж якомога більших обсягів продукції на зовнішніх ринках. І це зрозуміло, адже в умовах нестабільності гривні потрібно залучати для розвитку підприємства тверду валюту. Зрозуміло, що картоплю й моркву ми фактично повністю продаємо на внутрішньому ринку, хоча раніше, не приховуватиму цього, чималі обсяги постачали в Росію та в деякі європейські країни. Виготовляти продукт високої якості й продавати його за найбільшою ціною — мета будь-якого стабільного підприємства, а вміння маніпулювати векторами продажів — це вже майстерність, якої треба навчатися, до якої потрібно прагнути.

 

— У 2016 році Україна стане повноправним гравцем зони вільної торгівлі з ЄС. Через це ведеться чимало дискусій щодо конкурентоздатності українських овочів — як за ціною, так і за якістю. Ваша думка щодо цього?

 

— Звичайно, у цій ситуації уряд не повинен лишатися осторонь проблеми й відмовитися від позиції стороннього спостерігача. Існує низка кроків, які можуть допомогти фермерам вижити, а не втратити те, що вони мають на сьогодні. Маю на увазі введення пільг і преференцій українцям, а також певних загороджувальних мит для іноземців, які поставлятимуть товари в Україну. Водночас не варто сприймати зону вільної торгівлі винятково як негативне явище — це виклик для українських аграріїв, який стимулюватиме покращення якості їхньої продукції.

 
 

— Якими будуть ваші поради колегам щодо того, як гідно прийняти ці виклики та пройти випробування конкуренцією із закордонними постачальниками? 

 

— Не хочу бути голослівним. Я — звичайний управлінець, який хоче зробити свою роботу якомога кращою. Якщо бачу, що хтось, навіть дрібний фермер, робить щось краще за мене, не посоромлюся спитати у нього поради, щоб запозичити досвід.

Погода в агросекторі — завжди і друг, і ворог одночасно. Якщо ви любите те, що робите, й прагнете працювати правильно, матимете менше проблем. Нехтуєте цим правилом — виробничі втрати будуть більшими. Ось і весь секрет. Головне в бізнесі — важко працювати й не втрачати віру у власні сили.

Наступні 3–4 роки будуть дуже важкими для України. Маю на увазі не лише агробізнес, а й всю економіку в цілому. Проте переконаний, що українці з притаманним їм розумом витримають усі випробування й оберуть власний, правильний шлях, ітимуть ним і не схиблять.

 

— Яким є ваше життєве кредо? 

 

— Три основних складові мого життя: родина, робота, за яку мені не соромно, і постійне прагнення до навчання та самовдосконалення.

 

***

 

Дякую за розмову. Енді Б’янко не любить фотографуватися, проте посада зобов’язує. З полегшенням зникає в кабінеті, залишивши менеджера з продажу Романа Калівошка та Дмитра Мороза відповідати на решту запитань.

 

Господарює «Агро ЛВ Лімітед» на 42 тис. га. Завдяки механізації фактично всіх процесів на підприємстві працює лише 600 співробітників. Вирощують цукрові буряки (під ними 4.5 тис. га), озиму та яру пшеницю, кукурудзу, ріпак, ячмінь, сою, жито. Моркви не багато — 50 га. Вирощуємо спеціальні сорти згідно з домовленістю з компанією «Яблуневий дар», яка переробляє моркву на сік і концентрат. Під картоплею мають близько 1000 га з високими показниками врожайності — 40 т/га, на деяких ділянках до 60 т/га.

 

За словами Дмитра Мороза, підприємство намагається «органічно вписатися в економіку регіону, прагне забезпечити місцевих переробників якісною сировиною». «Якщо щиро, то посідаємо 1-ше місце в області з валового виробництва зерна, цукрових буряків, ріпаку та картоплі», — зізнався він.

 

— Чому картоплярські насіннєві компанії вас хвалять? — запитую співрозмовників.

 

Пояснюють, що компанія починалася, як картопляна. Її засновники принесли на українські терени багату історію та європейський досвід виробництва картоплі. Відтак, співпрацюють із найвідомішими власниками сортів із Голландії.

У структурі виробничих площ «Агро ЛВ Лімітед» передбачено 200 га суто під насінництво. Це і для власних потреб, і для продажу колегам-картоплярам. Підприємство закуповує за кордоном еліту та супер-еліту картоплю сортів Рів’єра, Імпала, Пікассо, Роко,Гала, Беллароза, Мелоді і інші в компаній-оригінаторів — Agrico, Meijer, Norica, Europlant, розмножує її на еліту, далі пускає у виробництво — від 1-ї до 3-ї репродукції. Зразки вирощеного насіннєвого матеріалу перевіряються в лабораторіях Голландії, хоча є на підприємстві й власна. Наразі отримують хороші результати.

 

До вирощування товарної картоплі на підприємстві також ставляться відповідально — не практикують, як часто в Україні трапляється, посадку дрібної картоплі зі столових партій. Усе насіння, яке використовують, вирощено суто на насіннєвих полях із відповідними захистом, контролем і перевіркою на всіх стадіях — починаючи від тестування ґрунтів і закінчуючи перевіркою якості насіння. Це питання в компанії принципове і є одним із чинників, на якому базується якість і врожайність.

 

Окремо варто сказати про картоплю на переробку. Традиційно співпрацюють із заводами у Дніпропетровську. Раніше постачали сировину на заводи PepsiCo, зокрема, в Підмосков’я, а також у їхній філіал у Боснії.

 

Закриття російського ринку для української продукції на продажах компанії та виробничих площах під картоплею не позначилося. «Так, у нас був хороший стабільний покупець — американська компанія, що розташована на території РФ, працювати з якою було зручно. Проте ми переорієнтувалися на інших покупців. Дещо збільшено продажі на внутрішньому ринку. Ми не орієнтуємося на продажі на оптових ринках і через мережі супермаркетів, а співпрацюємо з переробними компаніями та представниками оптової торгівлі, що реалізують товар на внутрішній ринок та експортують», — пояснив Роман Калівошко.

 

— Ви постійно наголошуєте на високому рівні організації праці. Власне, в чому вона полягає? — цікавлюсь.

 

— Підприємство побудовано з нуля і має філіали, що розташовані в різних районах Львівської області — Кам’янко-Бузькому (головний офіс), Бузькому, Радехівському, Самбірському районах Львівської області та у Тернопільській. Щоб забезпечити їх безперебійну роботу, побудовано власні стаціонарні електроустановки. Тобто, навіть якщо відбувається вимикання світла, нам вистачає потужностей для забезпечення роботи сушарки тощо. На новітні біоенергетичні технології не переходимо, проте намагаємося заощаджувати на всьому. Для прикладу, цьогоріч зекономили газу втричі більше, ніж у попередньому сезоні завдяки тому, що було посушливе літо — зерно досушувати не довелося, меншими були витрати й на інші технологічні операції. Так само маніпулюємо технопарком: розкидачі добрив, обприскувачі, трактори для картоплі та моркви застосовуємо ті самі, що й для зернових.

 

— На чому не заощаджуєте?

 

— На якісному насінні. Якість власного посівного матеріалу картоплі дуже висока, а морквяне купували в «Бейо». Гібриди столової моркви сьогодні на стадії вивчення. Деякі з них показали на невеликих ділянках добрі врожаї. Засоби захисту купуємо лише в оригінаторів. По добривах співпрацюємо з багатьма постачальниками за гнучкою системою — орієнтуємося на умови оплати та безпосередньо на ціни. Техніку купуємо у світових лідерів її виробництва: Grimme, Sator, Miedema, John Deere тощо. Лінії доробки, калібрування — Grimme. Маємо сховище під картоплю насипом на 28 тис. тонн, для моркви — невелику камеру (500 т). У сховищах установлено вентиляційні системи від Omnivent, а проектування та будівництво самих приміщень виконували підрядні організації. Зрозуміло, є лінія з доробки та фасування картоплі, яку фасуємо у 20-кілограмові сітки, палетуємо, вантажимо на піддони, обмотуємо стрейч-стікою й реалізуємо оптовикам, які її вивозять самостійно чи ми допомагаємо — все відповідно до домовленостей. Якщо картопля спрямовується на промислову переробку, її фасуємо в біг-беги. Іншого пакування не робимо. Така ситуація і з морквою. Як бачите, не все побудовано з нуля, деякі будівлі реконструйовано —практикуємо розумний підхід у всьому, — розповіли менеджери компанії.

 

Варто згадати про соціальні програми, які впроваджує «Агро ЛВ Лімітед». Неабияка увага приділяється налагодженню партнерських відносин із орендодавцями. У 2015 році їм виплачено понад 53 млн. грн орендної плати. А кожна сільрада отримала допомогу на будівництво шкіл, церков, доріг тощо. Освітньо-практичну співпрацю налагоджено з аграрними навчальними закладами: їх студенти проходять навчання й стажування на базі підприємства. Фінансово підтримуються штатні працівники, які прагнуть підвищувати свій фаховий рівень. Узагалі ж усі працівники мають змогу на робочому місці кілька разів на тиждень безкоштовно відвідувати курси англійської мови.

 
 

Окремої уваги заслуговує організація структури керування компанії, яка складається з 5 повноцінних підрозділів. До її розробки було залучено закордонних фахівців, які виписали всю документацію підприємства —починаючи від правил дотримання техніки безпеки до структури керування компанією.

 

Енді Б’янко — кантрі-менеджер (за вітчизняними уявленнями — регіональний директор) координує системну роботу всіх підрозділів компанії в Україні. Запроваджено систему роботи в блоках — структурних підрозділах, що порядкують на різних за розміром земельних ділянках. Кожен блок має свого керівника. Крім того, працює сервісний центр, де обслуговують і ремонтують техніку. Відділ логістики контролює всі операційні ланки — від перевезення врожаю з поля на склад, зі складу до передачі покупцеві. В його повноваженнях і контроль за використанням палива, складська логістика, GPS-контроль руху техніки тощо. Чимало процесів комп’ютеризовано, зокрема доступ до інформації про зважування машин із товаром має не лише оперативний і комерційний відділ, а й бухгалтерія. До речі, у відділі збуту працюють лише 3 особи. У земельному відділі — 25 працівників, які супроводжують понад 20 тис. угод на оренду земельних ділянок. З метою підтримання місцевих і польових доріг у належному стані створено власний підрозділ дорожньої служби. Велика увага приділяється охороні праці та дотриманню правил техніки безпеки та норм пожежної безпеки. Кожна людина перш, ніж почати працювати, вивчає свої посадові обов’язки, права, проходить інструктаж з охорони праці, ознайомлюється зі стандартними операційними процесами. Це сучасні вимоги ЄС, які на підприємстві дотримуються.

 

В «Агро ЛВ Лімітед» упевнені, що порядок, чітке дотримання правил, вимог і стандартів роботи допомагають загартуванню колективу, який може впевнено прямувати до поставленої мети — висока якість і поступальний розвиток.

 

 

Розмову вела Оксана Руженкова

Інтерв’ю було надруковано у журналі “Плантатор”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

 

Поділитись: