Наше господарство лежить на півдні Рівненської області, має понад 15 років досвіду вирощування столових коренеплодів — моркви та буряка. А 10 років тому ми додали до них третю, високомаржинальну культуру — цукрову кукурудзу.
У цьому матеріалі я хочу поділитись нашою овочівницькою практикою й докладніше зупинитись на цукровій кукурудзі та особливостях вирощування цієї теплолюбної культури на Півночі України та наших інструментах маркетингу цього продукту.
ВДАЛІ ГІБРИДИ
Спочатку маю наголосити: вирощувати овочі завжди слід у сівозміні, тому що багато проблем, що виникають у процесі овочівництва, можна запобігти цим простим агрономічним інструментом. Сівозміна з набором різних культур забезпечить здоровий ґрунт, а він, своєю чергою, — здорові овочі. Дуже корисно крім основних овочевих культур вирощувати сидеральні. Також важливо мати органічне живлення. Навряд чи хтось з овочівників уносить гній, і я б не радив робити це під моркву, проте сидеральні культури дозволяють покращити стан ґрунту і здоров’я основних рослин.
Вирощування «здорових культур» — що я маю на увазі. Часто до мене як до агронома телефонують і скаржаться, що морква або цибуля не хочуть сходити. Я відразу запитую, що вони робили до сівби цих культур, і вони починають розповідати про різну агрохімію.
В наш час, коли агровиробництво дуже захімізовано, я раджу вносити у сівозміну культури, під які вносять мінімум агрохімії або взагалі не вносять. Наприклад, якщо як попередник посіяти гречку, під неї можна взагалі не вносити гербіциди — рік поле буде без них, відповідно, жодної післядії ви через рік не отримаєте. Я розумію, що у всіх — різні можливості, може, хтось має обмежену кількість земель, і наш досвід їм не пристане. Проте я вважаю, що краще проблемі запобігти, ніж потім її розв’язувати.
Протягом 15 років пошуків ідеального для наших надважких ґрунтів гібрида моркви ми зупинилися на Каданс F1. Через довгий період вегетації, навіть якщо в умовах посухи цей гібрид встигає нормально вирости (адже він має тривалий період вегетації), і в осінній період, коли більше вологи, морква досягає нормального розміру і форми. Сьогодні ми отримуємо з неї врожай 100 т/га. Хоча знайти робочу силу для збирання моркви стає дедалі складніше.
Щодо буряка — ми зупинилися на одному-єдиному гібриді Зеппо F1, тому що він універсальний і підходить як до ранніх термінів посіву, так і для того, щоб тримати його в полі до листопада. Вторинний ріст у нього не такий сильний, і з ґрунту Зеппо вибирати також добре.
Я вважаю буряк найстабільнішою культурою: за 15 років його вирощування не було жодного сезону, щоб він нам не вдався. У нього велика насінина, він добре сходить, добре росте. Навіть на мінімальному фунгіцидному захисті він у нас лежить до березня-квітня, і ми практично завжди його повністю продаємо.
Зрошення ми не маємо, тому не дотримуємось норми висіву буряка, яку дуже часто радять — 500–600 тис. рослин на гектар. У наших умовах оптимальна норма — 350–380 тис. рослин на гектар. Переважна маса буряка доростає до товарних кондицій. Раніше сіяли чотири рядки на гряду в колію трактора, нині сіємо три подвійних, тобто шість, і великої різниці в калібрі та якості не помітили.
Моркву та буряк зберігаємо без охолодження — в ангарі 14 х 36 м, який заглибили в ґрунт приблизно на 1,8 м і вентилюємо його простим відчиненням дверей. Система проста і досить ефективна для наших умов.
ПРОСТА Й НЕПРОСТА
Це найцікавіша для нас культура серед усіх. Вона більш теплолюбна за звичайну кукурудзу, її насінина дрібніша, сходить вона трошки важче. Її обов’язково треба сіяти рідше, якщо ви хочете мати гарні на вигляд початки. Вона більше боїться гербіцидних обробок, тому для неї обов’язкове застосування ґрунтових гербіцидів, оскільки на перших фазах цукрова кукурудза як більш теплолюбна росте ще повільніше за зернову. У нас хоч і південь Рівненської області, але це Північ України, і тут досить холодно для ранньої сівби, з нею в нас не дуже складається, проте загалом кукурудза у нас виходить.
Більше як 10 років ми вирощуємо цукрову кукурудзу й сформували основний принцип щодо вирощування: якість — це свіжість. Річ у тому, що цукрову кукурудзу треба збирати влітку — вона не любить тривало перебувати в теплі після збирання. Якщо температура зібраної вдень кукурудзи буде близько 35 градусів, вона потрапить у контейнер або її перевозитиме машина, зранку на ринку вона прогріється і не вентилюється — якість її буде різко падати. Тому ми торгуємо тільки сьогоднішньою кукурудзою, яка буде завжди солодкою й смачною, і ніколи не веземо на ринок товар, зібраний учора. Кукурудза, яку зібрали сьогодні й не продали, утилізуємо. Тому наш робочий день починається дуже рано, ламаємо качани й одразу веземо на ринок. Так нам вдається виховати для себе споживача, який звикає, що кукурудза високої якості та йде до нас постійно.
Як я ставлюся до різноколірних сортів цукрової кукурудзи та біколорам? Це часте запитання, яке мені ставлять люди, що хочуть почати вирощувати цю культуру. Якщо ти 10 років торгуєш на одному й тому самому місці й у тебе раптом міняється колір кукурудзи, тобі треба всім своїм споживачам довго пояснювати, чому так сталося — щось змінилося у кращий чи гірший бік. Я бережу своє здоров’я й намагаюся не міняти колір кукурудзи (посміхається). Навіть невелика зміна форми кукурудзи (ми спробували більш ранній сорт Форвард) викликала сумніви покупців. Нині біколори стали поширенішими, і вже менше підстав у людей щось запитувати в мене.
Овочівництво — прекрасна галузь, але, на жаль, сьогодні вона трошки просіла. Свого часу я мав у регіоні багато колег, які вирощували овочі, зокрема, багато капусти — це великі господарства, яких пізніше високі ціни на зерно підштовхнули перейти з овочів до зернових. Сьогодні протилежна картина — зерно є дешевим, а овочі зберегли рентабельність, незважаючи на волатильність цін.
Садівництво по-українськи
