Хвороби, спричинені мікотоксинами, рідко виліковують або ж лишаються як хронічні, що стає причиною збільшення втрат, коли застосовують тільки ветеринарні методи боротьби з ними. На початковій стадії такі мікотоксини, як афлатоксини й трихотецени, впливають на імунну систему (кількість клітин-макрофагів, лімфоцитів та еритроцитів), погіршуючи відповідну реакцію організму тварини на зараження. У разі вищого ступеня зараження мікотоксини впливають на рубець (знижуючи концентрацію мікроорганізмів і погіршуючи рівень рухливості в рубці) та функції інших органів (шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, репродуктивної системи, нервової тканини тощо). Це може проявлятися у вигляді кетозу, синдрому жирної печінки, зниження рівня споживання сухого корму, зниження надоїв молока, а також у погіршенні реакції організму тварин на лікування.
Ознак дії мікотоксинів може бути кілька:
• зниження споживання чи відмова від корму;
• зниження засвоєння поживних речовин і порушення обміну речовин;
• змінено ендокринну та екзокринну системи;
• пригнічена імунна функція;
• зміна зростання бактерій.
Симптоми мікотоксикозів не завжди специфічні й можуть бути різноманітними. Вони виникають в результаті прогресування наслідків, що ускладнює або унеможливлює діагностику через складні клінічні результати з широким розмаїттям симптомів. Найбільше потерпають корови, що у більш стресовому стані, наприклад, новорозтелені, оскільки їх імунна система вже пригнічена.
Шкідливий вплив мікотоксинів на жуйних тварин не можна недооцінювати. По-перше, в деяких із токсичних речовин, а саме в афлатоксину й зеараленону, метаболічні субпродукти мають однаковий, якщо не більший, рівень токсичності, як і оригінальні молекули. По-друге, слід пам’ятати, що м ікотоксини негативно впливають на внутрішнє середовище рубця і його активність ще до того, як їхній вплив позначиться на самих тваринах. Погіршення рухливості в рубці, порушення перетравлюваності сухої речовини, крохмалю та волокон, розчинних у кислому детергенті (ADF), а також погіршення росту мікробів — ось лише деякі із симптомів, що спостерігаються у тварин, які споживають раціони, заражені мікотоксинами.
Афлатоксини
До ранніх ознак токсичного впливу афлатоксинів належить зниження рівня споживання корму, після чого спостерігають схуднення і зменшення показників приросту живої ваги. Крім того, часто спостерігається погіршення конверсії корму, збільшення чутливості до стресів і незадовільні репродуктивні показники. Телята чутливіші до впливу мікотоксинів, ніж старші тварини.
Афлатоксини (AF) — одні з найсильніших гепатотропних отрут, які уражають печінку, спричиняють її жирове переродження, мають виражені канцерогенні властивості, так само можливі ураження інших органів — серця, нирок, селезінки. Основний негативний вплив цих мікотоксинів — зв’язування ДНК й інгібування синтезу РНК — полімерази, що призводить до придушення білка тваринного організму.
Корми, у яких є мікотоксин AF, не лише знижують плідність тваринного і шкодять здоров’ю тварин, а й є серйозним чинником забруднення молока.
Дезоксиніваленол
Дезоксиніваленол (вомітоксин, DON) — плісеневий токсин, продукований бактеріальним штамом Fusarium. Дія цього токсину асоціюється зі зниженням рівня споживання корму, зменшенням приросту живої ваги, а також погіршенням показників продуктивності. Інші симптоми: діарея, кровотечі, гематологічні зміни й стан нервового напруження у тварини. Механізм впливу дезоксиніваленолу на молочну худобу ще не прояснено повністю, проте клінічні дослідження свідчать про зв’язок між споживанням DON і погіршенням продуктивності. Отже, дезоксиніваленол може бути ознакою низькоякісного, зараженого мікотоксинами корму, споживаного ураженим стадом.
Токсин Т-2
Токсин Т-2 становить собою вельми потужний трихотецен типу А, продукований грибками Fusarium. У молочної худоби він асоціюється з гастроентеритом, кишковими кровотечами і навіть смертю. Дія токсину Т-2 також пов’язується з відмовою від їжі та пошкодженнями шлунково-кишкового тракту, кривавим проносом, низьким рівнем споживання корму, зниженням надоїв, а також відсутністю періодів еструсу (тічки).
Зеараленон
Зеараленон (ZEA) — естрогенний метаболіт кількох видів гриба Fusarium, який, за свідченнями дослідників, виникає в силосі, кукурудзі та інших зернових, таких, як соя, пшениця, ячмінь, овес, сорго, у насінні кунжуту, а також у сіні, в багатьох регіонах світу. З погляду хімічного складу зеараленон схожий на естрогенний гормон естрадіол, що дозволяє йому приєднатися до клітинних рецепторів, тим самим спричиняючи естрогенні ефекти, а також патологічний еструс.
Цей мікотоксин впливає на плідність тварин, його ще називають чинником абортів. Тривалий вплив ZEA на організм тварин проявляється у виникненні проблем із репродукцією: знижується виживання ембріонів, виникнення набряків та гіпертрофії геніталій тварин перед статевим дозріванням, безпліддя тощо.
Під впливом токсигенних штамів грибів сировини та комбікорми не лише втрачають кормову цінність, а й стають токсичними для тварин. У разі потрапляння мікотоксинів в організм тварин навіть у незначних кількостях спричиняють значне зниження продуктивності тварин.
Мікотоксини погіршують використання протеїну і мінеральних речовин комбікорму, гальмують синтез білків, послаблюють імунну систему організму і дію вакцин, спричиняють порушення в органах і тканинах, а також отруєння різного ступеня. Наявність мікотоксинів у кормах є великою небезпекою не лише для тварин, а й для здоров’я людини, бо деякі з них, зокрема афлатоксини, є канцерогенами.
Охратоксини
Охратоксин А — нефротоксичний мікотоксин, який формують штами Aspergillus і Penicillium spp. Результати експериментального огляду телят у віці 30 днів, що протягом чотирьох тижнів щодня вживали 0,1–0,5 мг охратоксину А на 1 кг живої ваги, продемонстрували поліурію, загальну депресію, зниження приросту ваги, низький рівень відносної густини сечі, а також зневоднення.
Наявність мікотоксинів у кормах може тяжко позначитись на діяльності всіх тваринників. Тому додаткове застосування адсорбційних компонентів у годівлі тварин тільки підвищить економічну ефективність господарств.
The Ukrainian Farmer
