Правильний відбір, пакування та транспортування індичих яєць на інкубацію дозволить поповнити стадо високопродуктивним виводом.
Не підлягає сумніву, що для інкубації слід використовувати яйця тільки від клінічно здорової птиці племінного стада, благополучного за інфекційними хворобами. Нині вивід індиченят коливається від 70 до 83,2% (залежно від породи та кросу). Це один з факторів, що стримують розвиток індиківництва в Україні.
Формування яйця
Як відомо, утворення та формування яйця відбувається у яєчнику і яйцепроводі протягом 24–26 год. (табл. 1).
Таблиця 1. Швидкість формування яйця у яйцепроводі (за Буртовим Ю. З. та ін., 1990)
| Ділянка яйцепроводу | Тривалість | Від загальної тривалості, % |
| Воронка яйцепроводу | 20–30 хв. | 1,3–1,7 |
| Білкова частина | 2,5–3 год. | 11,5–13,5 |
| Перешийок | 1–1,5 год. | 4,5–5,0 |
| Матка | 18,5–19,5 год. | 78,5–80,5 |
| Піхва | 30–40 хв. | 1,5–2,0 |
У яєчнику яйцеклітини ростуть та дозрівають у жовтковій оболонці. Білок, підшкаралупні оболонки і шкаралупа утворюються в яйцепроводі. Там у статевозрілої самиці накопичується певна кількість достиглих фолікулів з яйцеклітинами (рис. 4, 5). 
При дозріванні яйцеклітини фолікул розривається (відбувається овуляція), жовток потрапляє у воронку яйцепроводу, де яйцеклітина зустрічається зі сперматозоїдом, який знаходиться у спеціальних кишенях яйцепроводу (криптах), і відбувається запліднення. Після злиття сперматозоїда з яйцеклітиною утворюється бластодерма, яка одразу ж починає рости та ділитися, набуваючи форми кола діаметром 3 мм з рівними краями мутно-білуватого кольору. Процес дроблення у яйцепроводі триває 3–4 год. і закінчується стадією пізньої бластули або ранньої гаструли (стадія двох зародкових листків) – на цій стадії яйце зноситься індичкою. Оскільки тривалість утворення яйця неоднакова, ступінь розвитку зародків у момент знесення яйця різний і варіює у межах деякого діапазону: початок, середина та кінець першої фази гаструляції. Крім того, слід пам’ятати, що переяра індичка відкладає яйце на більш пізній стадії ембріонального розвитку.
Температура яйця при знесенні дорівнює температурі тіла несучки (41,4 °С). Потрапляючи до гнізда, яйце швидко охолоджується, і за температури 27 °С розвиток зародка призупиняється, а за 20 °С він впадає у стан анабіозу (спокою) і знову починає розвиватися при надходженні в умови підвищеної температури.
Внутрішній вміст яйця при охолодженні стискається, притягуючи до себе внутрішню підшкаралупну оболонку. Зовнішня підшкаралупна оболонка притягується до шкаралупи, між ними утворюється невеликий простір – повітряна камера. При цьому дуже важливо для зародка, щоб повітряна камера знаходилась у тупому кінці яйця, бо у цій частині найбільше пор, від яких залежить повітрообмін між яйцем та зовнішнім середовищем, а отже, й інтенсивність дихальних процесів зародка.
Щоб отримати максимальну кількість життєздатних індиченят, для інкубації слід відбирати яйця, отримані від самиць починаючи з 8–8,5-місячного віку, які запліднювались статевозрілими самцями 8,5–9-місячного віку.
Збирання яєць та транспортування їх до яйцесховища чи інкубаторію (якщо яйцесховище відсутнє або закладання яєць проводиться щодня) має відбуватися не рідше 3 разів на день, у теплу пору року – 4 рази. За даними деяких авторів, збирання яєць слід проводити якомога частіше – у холодну пору року через кожні 1–2 години, влітку – 4 рази за добу. Яйця збирають сухими, чистими руками у суху й чисту тару. Одночасно відбраковуються розбиті яйця, із забрудненою шкаралупою та з насічкою.
Перша дезінфекція проводиться не пізніше як через 1,5–2 год. з моменту знесення. Потім яйця пакують окремо за пташниками, породами і лініями у горбкуваті прокладки з гофрованого картону. Вкладають яйця вертикально, тупим кінцем угору по 15 штук.
Прокладки з яйцями вкладають двома вертикальними стосами по 5 прокладок. Верхній ряд накривають пустими прокладками. Укомплектований ящик закривають і заклеюють. Прокладки та ящики повинні бути чистими, сухими, продезінфікованими, без плісняви, без сторонніх запахів. У кожний ящик вкладають етикетку із зазначенням назви підприємства, прізвища або номера сортувальника яєць, дати сортування, методу дезінфекції тари та яєць, назви дезінфікуючого препарату. Картонна тара має використовуватись тільки раз.
Транспортування яєць
При транспортуванні інкубаційних яєць ящики слід розташовувати штабелями (до 4 ящиків у штабелі) у візках контейнерів або на піддонах. Відстань між штабелями – не менш як 10 см; від рівня підлоги до нижнього ряду ящиків – не менш ніж 30 см.
Допускається транспортування яєць у спеціальних пластикових лотках. При цьому лотки слід надійно зафіксувати, щоб не зміщувались під час транспортування.
Для перевезення інкубаційних яєць та добового молодняку використовують автомобілі спеціальної модифікації з підігрівом та вентиляцією, а також літаки. Перевезення інкубаційних яєць у звичайному (не обладнаному) транспорті за температури зовнішнього повітря нижче за +7 °С і вище за +28 °С забороняється. Температура біля яєць при транспортуванні повинна бути у межах +8…+23 °С, відносна вологість 60–80%. 
Транспорт, що використовується для перевезення інкубаційних яєць, повинен бути чистим, продезінфікованим, без сторонніх запахів. Згідно з чинним стандартом при перевезенні яєць на автомашинах по шосе швидкість руху не має перевищувати 60 км/год., по ґрунтовій дорозі – 30 км/год. Під час транспортування слід уникати різких поштовхів, ударів, оскільки це призводить до відривання халаз, загибелі або неправильного розвитку зародків, у тому числі і збільшенню кількості «хибно» незапліднених яєць.
При транспортуванні у холодний період року для уникнення запотівання охолоджених яєць ящики слід розпаковувати у прохолодному приміщенні та залишати на 3–4 год. Подальшу роботу з інкубаційними яйцями слід проводити тільки після повного висихання шкаралупи.
Яйця, які потрапили до яйцесховища інкубаторію, дезінфікують другий раз, не розпаковуючи. Мета другої обробки – продезінфікувати тару та попередити подальше розмноження мікрофлори, яка принесена із зовнішнього середовища. Після дезінфекції яйця надходять до яйцесховища інкубаторію для сортування за зовнішнім виглядом та просвічування на овоскопі.
За дотримання вищевказаних вимог відхід яєць під час транспортування у вигляді бою, насічки, відриву градинок та розшарування підшкаралупної оболонки при транспортуванні на відстані до 50 км не має перевищувати 0,5%, на відстань більше 50 км – до 1%.
На кожну партію яєць, що реалізуються в інші господарства, має бути племінне та ветеринарне свідоцтво, а також товарно-транспортна накладна, в якій вказано кількість та якість яєць.
Наталія Прокудіна, канд. вет. наук
журнал“Наше Птахівництво” липень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Наше Птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “Наше Птахівництво”з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому АГП Медіа.
Наше Птахівництво
